Трек тур в Панаму | Дар’єн + Карибські пляжі

Прилітаємо в сучасну Панама-сіті і зустрічаємося в хостелі в кращому районі міста — Каско Велья, старому колоніальному історичному центрі, внесеному до списку спадщини ЮНЕСКО. Оскільки екскурсія у нас в планах на завтра, трохи прогуляємося, познайомимося і зробимо набіг на кафе / ресторани. Спробуємо традиційні страви: знамените севіче, платанос (смажені банани, які тут подаються в різних варіаціях практично до всього) і, звичайно ж, рибні страви, адже саме слово панама означає «місце, де багато риби»). До того ж ми між двома океанами — вибір величезний!

Родзинка нинішньої програми — Панамський канал. Подивимося, як наповнюються грандіозні шлюзи і величезні судна переходять з океану в океан. Історія каналу досі захоплює. При його будівництві загинуло 20 тисяч робітників, яким платили буквально копійки, а деякі навіть відразу брали собі труни з дому… ну а скандал, який розгорівся у Франції через панамську кампанію, мав грандіозні наслідки для історії всієї Європи. Але докладніше про це вам розповість гід на місці;).

Вдосталь здивувавшись генію інженерної думки, підемо вивчати музеї та визначні пам’ятки міста. Прогуляємося по набережній, побуваємо в економічному центрі — районі хмарочосів, на ринку морепродуктів. Відчуємо ритм сучасного і в той же час історичного міста!

Рано вранці комфортабельним мікроавтобусом переїздимо по Панамериканському шосе в Явіцу. Тут шосе закінчується і починається територія індіанців, а наш подальший шлях стає зовсім автентичним. Пересідаємо на традиційне каное і по річках Чукунаке і Туіра пливемо в непролазні хащі тропічних джунглів Дар’єна. Вони, до речі, входять в десятку найбагатших на планеті по біо-різноманіттю. Округ межує з Колумбією, і тут же знаходиться знаменита Дар’єнська прогалина — єдина ділянка двох Америк, де не змогли провести Панамериканське шосе.

Причиною тому послужив гірський рельєф з непрохідними болотами в долинах (+ кожні 30 років Дар’єн ненадовго затоплює), завзятий опір індіанців Ембера-Воунаан, а потім заснування заповідника (до речі, найбільшого в усій Центральній Америці). ЮНЕСКО внесло ці ліси в список природної спадщини людства, що особливо охороняється, і про шосе вже не йде мова. До того ж політики небезпідставно побоюються збільшення наркотрафіку з Колумбії (не забуваємо, де ми: через Дар’єн проходить чимала кількість контрабандистів, тому ми будемо перебувати під постійним захистом місцевих, зайнятих в туризмі). Взагалі для вільного відвідування відкриті лише дві невеликі локації парку, решта території (довжиною 90 км) як і раніше залишається недоступною «Терра Інкогніта» для пішого туриста. Та й в ті тури, які проводяться, не так-то просто потрапити — добре що наш гід дружить з місцевими;)

Отже, на каное ми потрапимо в серце останнього недослідженого куточка Латинської Америки. Далі де на транспорті, а де на своїх двох добираємося до станції національної поліції. Реєструємося і зупиняємося на ночівлю у рейнджерів.

Шлях займе 11-12 годин.

Встаємо в 6 ранку, снідаємо, закидаємо в рюкзачки воду з перекусом і вирушаємо в дикі джунглі, до кордону з Колумбією. Маршрут запам’ятається величезною кількістю тварин та екзотичних птахів (папуги Ара, яструби-гарпії). Тут мешкають мавпи-ревуни, тапіри, гігантські мурахоїди, капібари, агуті. А ще ми відчуємо на собі 100%-ну вологість, адже пройдемо через унікальні туманні ліси, де рослини отримують воду з повітря. Уздовж стежки ростуть дивовижні деревовидні папороті, суцільно вкриті мохом і повиті ліанами. Взагалі в парку цілих чотири різні пояси лісів, і вони сильно відрізняються за видовим складом. Тому стежки Дар’єна настільки цікаві, і не тільки любителям дикої природи — картинки навколо змінюються як у казковому калейдоскопі. Піднімаємося на гору Пірре (1615м), чекаємо, поки туман розсіється і насолоджуємося видами [буквально!] первозданних джунглів. Спускаємося в табір відпочивати, спілкуватися з тубільцями і фотографувати небачених представників флори і фауни.

Вибираємося в Явіцу, вже знайома дорога буде не з легких. Далі по морю пливемо в національний парк Чагрес, де мешкають люди племені Ембер. Вони чекають нас в гості цієї ночі 🙂

…Назад у часі

Тільки так можна описати те, що ми побачимо в селищі. Цей гордий народ відмовляється навіть від електрики, яку їм, до речі, держава пропонує абсолютно безкоштовно. А навіщо? В 6 вечора вже треба спати, підйом з сонцем — і до роботи!) Чоловіки полюють, жінки вишивати, збирають плоди, вирощують трохи овочів на грядках. Дітей вважають майже спільними і доглядають за ними всім плем’ям. Мало є в світі племен, які реально зберегли таку древню культуру. У Ембера немає навіть писемності. Традиційні будинки — дерев’яні, з пальмовими дахами.

Індіанці дуже привітні і добрі, ще не «розбещені» туристами. Так, вони заробляють на туризмі, але у них і виходу немає (в парку не можна навіть землю обробляти). Однак щира гостинність до гостей відчувається на кожному кроці. Особливо радують діти, які з задоволенням спілкуються і фотографуються, не випрошуючи нічого взамін (як це часто зустрічається, на жаль). Біля кожного дому стоїть стіл з красивими ремеслами і виробами — все своїми руками зроблено. Ви просто не зможете звідси піти, не купивши хоча б по одному сувеніру у кожного, щоб нікого не образити 🙂 Вождь племені індіанців Ембера розповість про їхню історію, звідки вони родом, про спосіб життя і значення боді-арту. Ми подивимося ритуальні танці, музичну виставу, поспостерігаємо за процесом плетіння ажурних кошиків і різьбленням масок з дерева Кокоболо, а після обіду повернемося в Панама-сіті для відпочинку.

Виїжджаємо в місто Давид (друге за величиною в країні), звідки вирушаємо в атмосферне Бокете. Місто веселок і «вічної весни», панамська Швейцарія і друге в списку кращих місць в світі для виходу на пенсію — ось як називають його туристи. Тут чудовий клімат, прекрасна кава і шикарні околиці, ніби створені для активного відпочинку. Навколо розкинулися невисокі гори, над якими здіймається вулкан Бару і, звичайно ж, безкраї кавові плантації. Зерна з цього регіону особливо цінуються любителями напою, що бадьорить. Скуштуємо обов’язково! 🙂

Бокете дуже вдало розташований в центрі екотуризму, ми з Вами будемо цілими днями гуляти треки від 5 до 15 км, а по поверненню спати в комфортабельну ліжко. Хіба це не треккінговий рай !;) Сьогодні піднімемося до водоспадів висотою до 60 м, викупаємося в них, а після обіду сходимо в парк квітів, прогуляємося містом і відчуємо «нелегке життя» американських пенсіонерів)))

Кава родом з Бокете вважається найкращою у світі. Ми відвідаємо плантації, розглянемо кавові дерева, поспостерігаємо за процесом вирощування кави. Зрозуміємо, чому працівники ходять в гумових чоботях (тут водяться отруйні змії — дивимося під ноги!). Зробимо набіг на мандаринові сади, а після обіду почнемо готуватися до сходження.

Бару — найвищий вулкан в Панамі і на півдні Центральної Америки. На думку вчених, цілком ймовірно що він прокинеться через 15-20 років, а спить вже більше 500. Його схили неймовірно багаті завдяки відносно недавній активності. Озброївшись ліхтариками, піднімаємося на вершину.

Тут нас чекає рідкісне і дивовижне видовище: світанок ВІДРАЗУ над двома океанами! Побачимо тінь до горизонту, рожеве море хмар, а над ними гори Коста-Ріки, яка зовсім поруч. Насолоджуємося моментом і починаємо неквапливий спуск. Уздовж мальовничої стежки ростуть нескінченні зарості величезних строкатих тропічних квітів, над ними пурхають колібрі і метелики… ми навіть зможемо погодувати бананчиком коаті!))) В Бокете гарненько поїмо і завалимося спати 🙂

Треккінг: 15 км. Перепад висоти 1500 метрів. Тривалість: ~10 годин.

Сьогодні ми пройдемо найвідоміший трек країни, щоб побачити і зловити за хвіст Птицю Щастя — Кетцаль. Майя і ацтеки шанували її як втілення Кетцалькоатля — бога вітру і ранкової зорі. Вона була і символом свободи, оскільки не живе в неволі більше декількох днів. Завдяки довгому пір’ю хвоста, що нагадує змій, політ Кетцаля настільки красивий, що індіанці вважали великою удачею просто побачити його. І ці ж пір’їни вони приносили в жертву Кетцалькоатлю. Птахів ніколи не вбивали, а тільки ловили, виривали хвіст і відпускали. Звідси пішла знайома нам назва «Птах Щастя» і приказка про “зловити її за хвіст” 🙂

Коли конкістадори зрозуміли, що Кетцаль — одне з місцевих божеств, то, звичайно ж, стали винищувати їх, а пізніше європейці налагодили торгівлю птахами. Дами красувалися в капелюшках, прикрашених їх прекрасними пір’ям. Були спроби продавати і живих пташок, однак скоро стало зрозуміло, що горді пернаті навідріз відмовляються жити навіть у величезних клітках. За підсумками такої бурхливої популярності зараз непросто знайти священну Птицю Щастя. Але там, де ми сьогодні пройдемо, їх живе дуже багато. І не тільки їх) Неважливо, чи вірите ви в старі інкські перекази, Кетцаль — одна з найкрасивіших птахів на планеті, і вона нікого не залишить байдужим.

Треккінг ~ 15 км, 7-8 годин.

Пам’ятайте шоу «Останній герой»? Прийшов час відчути себе таким героєм! Ми залишаємо материк і пливемо на райські острови, де його знімали. До вечора вже будемо плескатися в найблакитнішій водичці на планеті 💙.

…Сонце, море, пальми, тропічні рибки, фірмова карибська блакить і, звичайно ж, родзинка Брокас-дель-Торо — морські зірки :). Засмагаємо, досліджуємо пляжі, дегустуючи освіжаючі коктейлі, фотографуємося і купаємося, купаємося до нестями!

За бажанням поплаваємо між островами архіпелагу і займемося дайвінгом. В обов’язковому порядку поснорклимо в цих ідеальних умовах. Відпочинемо на повну, одним словом 🙂

*Увага! Чіпати морських зірок руками категорично забороняється — вони після цього помирають. Наш турклуб абсолютно проти знищення дикої природи будь-якими способами. Зірки так близько до берега, що з ними можна зробити селфі буквально на відстані кількох сантиметрів від Вас.

Вилітаємо до столиці. Якщо до рейсів туристів залишиться достатньо часу, можна взяти на прокат велосипеди і покататися в район Байя де Панама по дорозі, побудованій з землі з Панамського каналу. На жаль, на цьому наша подорож підійшла до кінця і нам пора повертатися додому. Але адреналін і кайф, які ми пережили за останні два тижні, не забудуться ніколи! Сонце цієї прекрасної країни ще довго буде висвітлювати наші спогади 🙂