Подорож на острів Комодо, Індонезія
Після завершення походу Індонезією, про який я розповів ТУТ, ми вирушили на острів Флорес, щоб відвідати обитель знаменитих драконів Комодо. Ця подорож тривала 3 дні, але за кількістю емоцій і нових вражень виявилася навіть більш насиченою, ніж попередні два тижні.
Тур на острів Комодо, Індонезія
Національний парк Комодо розташований на архіпелазі західніше Флореса, де немає аеропортів і автодоріг. Усі мандрівники потрапляють сюди на човнах, купуючи тури тривалістю 2–3–4 дні. Ми обрали триденний тур — «золоту середину» між тривалістю й насиченістю вражень.
Окрім варанів Комодо, ми планували побачити мантів (скатів манта) та зайнятися снорклінгом в Індонезії. І все це нам повністю вдалося.
У Лабуан-Баджо зупинилися в неймовірному хостелі. Його головною родзинкою був краєвид на маленьке містечко і гавань з безліччю корабликів, які з висоти здавалися іграшковими. Саме містечко зовсім крихітне, і, окрім рибного ринку, тут особливо нічого дивитися.
Як і всюди в Індонезії, тут просто розкішні заходи сонця.
Набережна нагадувала нетрі, де вирує справжнє життя. Серед бідності та бруду дуже контрастно виглядали ресторани, де туристи неквапливо смакують вишукані страви, витрачаючи за один прийом їжі тижневу зарплату місцевого моряка.
День 1. Знайомство з морем
Наш корабель виявився стареньким дерев’яним судном із трьома каютами, капітанською рубкою і кухнею. Усе було дуже мініатюрним і простим. Команда складалася з трьох матросів (улюбленцем став кухар 🙂 і гіда. Хлопці — справжні молодці: зробили нашу подорож максимально комфортною й цікавою, за що їм величезна подяка.
Першою зупинкою став острів Pulau Kelor з маленьким затишним пляжем і невеликою горою. На вершину піднялися дуже швидко, вид звідти зачарував, але спека не давала довго милуватися – швидко повернулися на пляж і пішли снорклити.
Снорклінг в Індонезії
Підводний світ тут просто дивовижний. Острови Індонезії — рай для снорклінгу. Вузька смужка пляжу швидко переходить у розкішний кораловий риф, де зграйки строкатих риб кружляють у заворожливому танці або з діловитим виглядом поспішають кудись по своїх справах.
Ми кілька разів змінювали місця для снорклінгу й спостерігали вражаючі речі: морських їжаків і зірок, риб-голок і навіть морських змій! Було цікаво помилуватися, як поміж коралів сховалась справжня морена… ну і, звісно, доторкнутися до неї камерою GoPro, щоб підняти рівень адреналіну 😉
Ввечері нас відвезли до мангрових лісів, де тисячі літаючих лисиць ховаються від денного спеки. Після заходу сонця, коли небо ще розмальоване яскравими фарбами, величезні зграї цих тварин вилітають із мангрових заростей і, ширяючи над спостерігачами на кораблях, прямують у села та сади по всьому архіпелагу в пошуках фруктів. Це видовище буквально зачарувало нас. Тепер ми зрозуміли, чому тут такі дорогі фрукти — більшу частину врожаю поїдають ці дивовижні створіння.
Коли стемніло, попливли до місця ночівлі в одній із тихих і спокійних бухт. Матроси не запалювали ліхтарів, завдяки чому ми побачили світіння планктону у воді, що розсікається човном. Спочатку здавалося, що це просто бризки, які відбивають світло інших суден, але світіння ставало все яскравішим. Це було неймовірно красиво.
Вночі в каюті було жарко, і я прокинувся від звуків плескоту за бортом. Вийшов на палубу з ліхтариком і побачив безліч риб, що плавали близько до поверхні і вистрибували з води, ловлячи на льоту комах або просто гралися, приваблені світлом. Але найцікавішим гостем була величезна королівська креветка. Вона кружляла біля самого корабля, полюючи на невидимих мені жертв.
День 2. Комодські варани
Рано-вранці приплили до острова Ринка (Рінча) — другого за кількістю варанів Комодо, що тут мешкають. Тут розташоване одне з підрозділів національного парку. На вході нас зустріли рейнджери, які зобов’язані супроводжувати туристів під час коротких прогулянок парком. Одразу біля карти пройдених маршрутів спав поранений олень. Як нам розповіли працівники парку, незабаром він стане обідом для варанів.
Ми не встигли пройти й 50 метрів, як зустріли їх — комодських драконів.
Три особини величезних розмірів лежали в тіні будинку між невисокими сваями (в Індонезії будівлі зводять на сваях через велику кількість диких тварин). На мордах варанів читалося повне байдуже ставлення до того, що відбувається навколо. Чого не скажеш про нас :). Всі почали фотографувати цих доісторичних створінь, робити селфі і просто розглядати небезпечних хижаків зблизька.
Рейнджери були озброєні дерев’яними рогатинами, щоб у будь-який момент відбити напад тварини. Оскільки варани холоднокровні, вони досить повільні і малорухливі, але при потребі можуть переслідувати жертву зі швидкістю до 19 км на годину. Важко уявити, щоб хто-небудь із нас міг так бігти.
Прогулянка подарувала нам маленького варанчика, мавп та прекрасний вид на бухту, де стояв наш кораблик. Цікаво, що серед варанів Комодо дуже поширений канібалізм. Мама з великим задоволенням з’їсть щойно вилуплених малюків. Тому з перших хвилин життя вони мусять бути насторожі. Молоді особини живуть на деревах і харчуються комахами. Дорослі ж через розміри і вагу не можуть лазити по деревах.
Покинувши цей парк юрського періоду, ми вирушили на невеликий підйом по кам’яному острову на шляху до Комодо. Тут було дуже спекотно, а ще й середина дня — справжнє випробування.
Після спуску з гори довелося терміново зануритися в море, щоб трохи охолонути. У гавані знайшли затонуле судно, схоже на наше. Сталося це зовсім недавно. Вирішили пірнути й оглянути корабель під водою. На палубі на мотузці сушилися плавки…
Після ситного обіду нарешті досягли головної мети — острова Комодо. Тут збудували новий пірс, розрахований на прийом багатьох суден. Все зроблено на найвищому рівні. Варани, як і на Рінці, зустрічали нас просто серед споруд національного парку. Під тінню дерев мирно паслися олені, а серед кущів і пальм бігали дикі кабани. Неймовірне поєднання дикої природи.
Нам зустрівся дуже веселий рейнджер, який зовсім не боявся ящірок. Цікаво, як довго він протримається на цій роботі з таким підходом?.. Прогулявшись маршрутом середньої тривалості, ми провели залишок часу біля трьох варанів, мирно лежачих у калюжі бруду. Наш рейнджер взяв камеру GoPro і практично засунув її ящірці в пащу. Вийшло чудове відео.
Ввечері, на десерт, нас чекав снорклінг на Рожевому пляжі. Це дуже красиве місце з неймовірно багатим кораловим рифом. Саме подрібнені червоні корали надали піску вишуканий рожевий відтінок. Вже перед самим відплиттям до місця ночівлі ми помітили двох великих скатів, мирно пропливаючих під нашим човном.
День 3. Манти
Останній день подорожі на острів Комодо був коротким. Поки ми спали, команда вже повела човен у зворотному напрямку до Лобуан Баджо. За кілька метрів від нас плавали дельфіни. Основною метою сьогодні була «полювання» на скатів манта, або морських дияволів — найбільших у світі. Вони досягають до 6 метрів у розмаху плавців.
І нам це вдалося — ми побачили близько 6 манта, що граційно пливли на невеликій глибині. За командою «манти» ми сміливо кидалися у воду і милувалися цими величними велетнями океану. Після цієї подорожі я твердо вирішив зайнятися дайвінгом. Підводний світ неймовірний, він манить із величезною силою.
Вже вдень ми прибули до Лобуан Баджо. Було дуже сумно прощатися з командою і повертатися на берег. Але, на жаль, ми прийняли душ у хостелі і поїхали в аеропорт.
Так закінчився наш трекінг в Індонезії і знайомство з гігантськими ящірками острова Комодо. Можу сказати — це було неймовірно, і ми обов’язково сюди повернемося.
Автор: Роман Бідичак
