[Нотатки гіда] | Не перша подорож до Ірану
Я ходжу в гори вже 9 років і бачив багато. Але таке…) Бував у Європі, Південній Америці, Азії (включно з Гімалаями).
Розповім трохи про країну, яка щоразу вражає мене все сильніше — про Іран. Я був там уже двічі — у 2017 і 2018 роках. І зовсім не проти повернутися ще раз :).
На перший погляд Іран здається закритою й небезпечною країною. Але це лише з дому так здається.
Щоб відчути справжній смак Ірану, треба купити квиток і поїхати. З досвіду можу сказати, що найкращий час — під час Рамадану.
Попри всі упередження, іранці дуже відкриті й доброзичливі. Це саме той випадок, коли тобі завжди допоможуть, усе покажуть і розкажуть. Таке ставлення загалом характерне для країн, де туристична індустрія тільки починає розвиватися і для місцевих туристи — ще новинка. Можливо, з часом усе зміниться, а можливо — це ставлення просто природне для іранців.
Перше яскраве враження — це дороги з аеропорту. Здається, що там повний хаос. Але насправді я не бачив жодної аварії. І з досвіду знаю, що це просто інший тип водіння, якого ми не розуміємо. Азія в цьому плані відрізняється. Взяти хоча б Катманду чи Ханой, водії яких прославилися на весь світ :).
Тегеран — звичайний мегаполіс, який мало чим відрізняється від інших. Звернув увагу, що тут майже не курять у нашому розумінні (тобто сигарети))). Для них це скоріше чужа мода. Підлітки або новомодні аналоги наших хіпстерів у кав’ярнях курять… але дуже помітно, що це — не їхнє. Це як для нас кальян. Десь можна, але ж не сядеш ти, скажімо, на Великдень із родиною в коло, щоб покурити.
З алкоголем у них суворо — і це не дивно. Одне пиво в таку спеку — і поплив до завтра))) Коли багато подорожуєш, починаєш розуміти, що культура й традиції не виникають на порожньому місці, під ними завжди є потужна логічна база.
Похід на Демавенд
Програму сходження на вулкан я вважаю простою. Її можна порівняти з тією ж Орісабою в Мексиці. Нахил, висота, каміння під ногами, фумароли, все дихає. Кратер Демавенда величезний. Він укритий дивакуватим жовтим піском. З усіх боків іде пара. Не знаю, хто назвав цей вулкан сплячим — мабуть, просто не виходив на вершину.
У гірській частині програми ми багато спілкувались із місцевими, бо в притулках під час акліматизації постійно розмовляли. На горі не дуже багато туристів, тож уся увага — нам))
Порадувало, що в притулку всі виходять майже одночасно — і шеренгою прямують до вершини.
Пустелі Ірану
Дуже вразили пустеля та солончак біля Язда. Попри кількість відвіданих країн і гір я ніколи раніше їх не бачив, можливо, тому вони мені так сподобались. Дивно, але сіль у солончаку була жирна. Я навіть не взяв її з собою на згадку, хоч і хотів ))
Пустеля виявилась класичною, наче з картинки. Усюди жовто-помаранчевий пісок, бархани. Ми лізли на дюну — пісок був такий гарячий, що відпала підошва… тепер у мене нові сандалії.
Культура Ірану
Гори — це добре, але давайте спустимось до міст, культури й памʼяток.
Я не фанат історії і не дуже ціную витончене мистецтво. Мені просто подобається, коли гарно. А Персія — гарна, якась нестандартна. З усіх міст Азії ці вразили мене найбільше.
На першому місці у моєму списку — Язд. Він справді нагадав мені мультики про Аладдіна)) Ніколи б не подумав, що побуваю тут. Захід сонця над Вежами Мовчання доповнив цю казкову картинку. Краса Язда — проста, зрозуміла й водночас незвична. Саме таке й уявляєш, коли думаєш про Стародавній Схід. Тут багато ресторанів — справжній рай для гурманів.
Шираз — це нескінченні мечеті-площі-мечеті-площі… Тут народжувалися поети, цілителі, тут — медресе: усе дуже витончене, химерне, але доволі монотонне. Коротше кажучи, місто для тих, хто «в темі».
Ісфахан — більш сучасний, з пам’яток після перших двох уже нічого й не згадується. Зате там трохи прохолодніше, і можна перепочити від спеки. Раджу залишити закупи сувенірів саме на Ісфахан — там дуже круті базари, де можна знайти що завгодно.
Кухня Ірану
Що згадується з особливим захопленням — це ЇЖА. Неймовірна кількість фруктів, розкішні кебаби й салати. Але межі смаку морозива просто не існує взагалі 🙂 Навіть під час Рамадану нам вдавалося знайти ресторани, де можна було пообідати.
Мова: як порозумітися в Ірані?
Взагалі, якщо знаєш 4 мови, то досить легко знаходити знайомі слова в будь-якому куточку світу. Іран — не виняток. Я заходив у кафе й казав: – Гранде кебаб, даг! І цього словникового запасу вистачило, щоб прожити там два тижні))
Сподіваюся, моя розповідь була корисною :). Одне знаю точно — сподіваюся, що ще не раз туди поїду. Приєднуйтеся!
