Короткі підсумки нашої експедиції до Індонезії
Друзі, наша подорож до Індонезії ще не завершилася, а новини вже є! Інструктор Роман Бідичак поділився враженнями та чудовими фото вулканів, заходів сонця й океану. Ось що він розповідає:
«Основна програма нашого туру завершена, позаду два тижні мандрів, три прекрасні острови — Ява, Балі, Ломбок і три вершини — Бромо, Іджен і Рінджані. Зараз група перебуває на острові Флорес, а просто з вікна хостелу відкривається вид на гавань. Завтра вирушаємо на Комодо — спостерігати за комодськими варанами і займатися дайвінгом.
Острів Ява
Гучна й строката портова Сурабая одразу дала відчути, що ми в Азії. Ява — один із найгустонаселеніших островів Індонезії, тут проживає близько 150 мільйонів людей. Із Сурабаї ми вирушили в зовсім інший світ, де панує якась неземна, відсторонена краса. Національний парк Бромо-Тенггер-Семеру відомий своєю сейсмічною активністю. Ми піднялися на вулкан Бромо, зазирнули прямо в його жерло й почули, як гуркочуть земні надра… Невимовне відчуття: поштовхи під ногами, з кратера валить дим… Потім піднялися на сусідній Баток, що виявився найпильнішою вершиною, яку я будь-коли бачив.
На джипах ми перетнули кальдеру вулкана й зробили спробу сходження на Семеру. На жаль, того дня на горі трагічно загинув індонезієць. Вулкан закрили для туристів, і ми були змушені повернутися.
Наступним був Іджен. Це неймовірне місце приваблює до Індонезії туристів з усього світу. Околиці Іджена дуже мальовничі, схили вкриті густими джунглями, кавовими та чайними плантаціями.
Але головну цікавість, звісно, становить кратер, у якому плескається найбільше у світі гаряче озеро сірчаної кислоти — Кавах Іджен. Його береги вкриті чистою сіркою, яку місцеві жителі видобувають відкритим способом (за допомогою кайла), а потім несуть у кошиках, вагою до 100 кг, вниз до заводу. За свою працю здобувачі отримують мізерну плату, до того ж більшість працює без респіраторів. Засоби захисту органів дихання абсолютно необхідні кожному туристу — повітря Іджена насичене отруйними парами.
Ми почали підйом уночі й ще до світанку спустилися в кратер. Із-під землі виривалися пари сірки та палало синє полум’я. Лава Іджена справді палає, наче дорогоцінний сапфір. Це спалахує газ, яким вона насичена, але видовище — справжня містика. Схід сонця на Іджені вразив. Кольори вулкана поєднуються дуже цікаво: бірюзове озеро й яскраво-жовті береги, а навколо — насичена зелень джунглів.
Острів Балі
Наступним був острів Богів — і він справді величний! Дуже відрізняється від Яви, ніби потрапляєш в іншу країну. Тут панує індуїзм, усюди туляться симпатичні храми.
Спершу відвідали Куту та її всесвітньо відоме курортне узбережжя. Повеселилися у хвилях океану разом із серферами :). Потім вирушили на північ острова й покаталися на човнах за дельфінами. Наступного дня поїхали до храму Пура Улун Дану, який вразив мене своєю атмосферою та органічною красою. Важко уявити ансамбль, що краще гармоніював би з навколишньою природою Балі. Зізнаюся, я не очікував такого від індуїстського храму. Скупалися у водоспаді Гіт-Гіт, висота якого становить 40 метрів.
Метою нашої подорожі на Балі був вулкан Агунг, але він зовсім недоречно прокинувся. З-під гори евакуюють села, сейсмологи попереджають, що виверження може статися будь-якої миті. Про сходження не могло бути й мови. Ми все ж побачили його, але здалеку:
Натомість вирушили на вулкан Батур. Він невисокий, зате мальовничий, а на вершині ми зустріли справжніх мавпочок! Тут також стояла оригінальна пагода, біля якої ми з задоволенням зробили багато фото :).
Острів Ломбок
Пором доставив нас у Паданг Баї, звідки ми вирушили до селища Сенару. Сходження на Рінджані (3760 м) — непростий челендж. За три дні нам потрібно було набрати й скинути 2600 м. Дорога дуже пильна, маршрут прокладено нелогічно — серпантинів майже немає, доводиться дертися «в лоб» по крутих схилах. З-під ніг летять камені. На щастя, нас супроводжували портери й місцеві гіди, без яких на гору не пускають. Штурм вершини починається о першій ночі. Здавалося, це надто рано, але зрештою ми дісталися туди якраз до сходу сонця.
У кальдері Рінджані розташоване велике озеро. І хоча воно просякнуте сіркою, тут живе риба й навіть справжні акваріумні мечоносці! Посеред озера — ще один вулкан, менший, але дуже активний і димний. Захід сонця тут — неперевершений.
На схилах Рінджані є гарячі джерела — дуже доречно після сходження 🙂
Спустившись, ми вирушили на пляжі Сенггігі відпочивати, купатися й насолоджуватися прозорими хвилями океану.
Чекайте новин з Комодо!
