Новини з походу Качкаром | Гори Туреччини 2017 з Pohod V Gory
Нещодавно завершився наш експериментальний вересневий трекінг у Качкарських горах. Хлопці пройшли Лазистанським хребтом (східна частина Понтійських гір). Невелика, компактна і дружна група підкорила найвищу точку хребта — Качкар (3930 м) і привезла багато красивих фото гір Туреччини.
Розповідає наш інструктор Костянтин:
«Ми зібралися в Трабзоні. Погода була похмурою, і мене непокоїло, що доведеться трохи промокнути. На щастя, це не повністю виправдалося :). З висоти місто здавалося красивим, а ось море не порадувало: штормове, брудне, берег неприступний. У хостелі при вході висіли карти і фото гір Туреччини — Понтійського хребта і Качкарського національного парку. Від цієї краси серце завмирало від захоплення, і хотілося якомога швидше туди потрапити. Ми погуляли в парку Загрос і на набережній, піднялися на гору Бозтепе, де є оглядовий майданчик з дуже гарними панорамами міста.
До початку маршруту ми їхали через чайні плантації і вражаючу давню фортецю Зілкале (Zilkale). А далі почалася абсолютно дика Туреччина…
Похід у Качкарських горах
Це — неймовірний маршрут, який перевершив всі очікування. Стежки часто губилися або взагалі були відсутні! Ми ночували в зоні альпійських луків і вище, милувалися приголомшливими видами прямо з наметів, йшли через хмари, сипуху і здоровенні скелі, намагаючись знайти дорогу… Проте програму виконали на 100%: підкорили перевали Кале (2900 м), Ходакур (3165 м), Безіменний (3400 м) і Налетлеме (3220 м).
Озера Туреччини
Високогірні озера Туреччини вразили, потрясли і стали для мене еталоном гірського озера як такого. Ми бачили їх п’ять: Миковіт (Mikovit), Донер (Doner Golu), Атсіз (Atsiz Golu), Деніз (Deniz G.), Караденіз (Karadeniz G.).
Сходження на Качкар
Качкар — величезна скеля висотою 3930 метрів, з прямовисними урвищами, гребенями і схилами, вкритими сипухою. Складність сходження ускладнюють круті набори висот, зате можна обрати один з багатьох варіантів підйому — там і так бездоріжжя.
Фото зовсім не передають масштабів цього велетня. На вершині стояв легкий серпанок, тому нам не вдалося розглянути Ельбрус і Арарат, але види все одно вразили. Та й сама гора — справді прекрасна!
Крім озер Туреччини і вершини Качкарського хребта мене вразили місцеві села. Цю територію населяють понтійці. Вважається нормальним, що селище складається з двох-трьох будинків, в яких живе два-три людини. І це ніяк не применшує їхньої гостинності! Нашу маленьку групу зустріли і прийняли як дорогих друзів :).
Сказати, що мені сподобалися ці місця — нічого не сказати. Я в захваті!»
На такій емоційній ноті закінчився наш похід горами Туреччини. Озера, майже неприступні вершини, дикі гори, колоритні жителі — було все. Сподіваємося, що зможемо відвідати ці первозданні безлюдні місця у 2018 році. Хто з нами на Качкар у 2018? 😉