Відгук про похід – Східна Лікійська стежка, травень 2021
Це був мій третій похід з компанією “Похід у гори”. Я обрала Східну Лікію, оскільки зачарована красою Туреччини, гостинністю її жителів, достатком фруктів, дивовижною кухнею і досить розвиненою інфраструктурою для піших туристів. Для мене Лікійська стежка – це дуже комфортний трекінг, де ідеально поєднуються гори та море.
На Лікійській стежці на травневі свята зійшлися всі зірки: зібралася чудова група, трапився супер-гід Богдан, і на додачу стояла прекрасна погода. Комфортний темп походу забезпечував баланс між фізичною активністю та відпочинком: ми з задоволенням йшли і з задоволенням робили привали.
День 1. Відгук про каньйон Гейнюк
З аеропорту ми на трансфер приїхали в кемпінг каньйону Гейнюк і заночували там. Бажаючі займалися каньйонінгом, ми ж просто гуляли по обширній території та насолоджувалися красою каньйону, річки та природи. Місця тут дуже мальовничі, тож якщо ви не фанат активних сплавів, то все одно приїжджайте — не пошкодуєте.
День 2. Каньйон Гармонії
Перший ходовий день почався підйомом, і після тривалого карантину цей набір висоти був для мене нелегким. Але вже за перевалом гарний настрій повернувся і залишався таким до самого кінця походу. Цю ніч ми провели в лісі неподалік від прохолодної річки з красивими білими каміннями-глибами.
День 3. Яйла-Куздере
Стежка вздовж річки місцями нагадувала смугу перешкод, величезні глиби то й справа заступали шлях. Десь потрібно було залізти по драбині, десь пройти по мотузці, правильний напрямок підказували тільки мітки-орієнтири. Було дуже весело, я відчула себе справжньою герлскауткою. Ночували в затишному кемпінгу в Яйла-Куздере з прекрасним видом.
День 4. Чукур-Яйла
Цей похідний день був чудовим, приправленим дивовижними видами Таврійських гір. Ми йшли по запашних ялинових лісах, але чим вище піднімалися, тим рідше ставала рослинність. Відкривалися могутні скелясті відроги Тахталидага, погляд милували прірви та глибокі долини, які прорізали хребет. На ночівлю ми стали серед величі скель у Чукур-Яйла. Від краси гір і природи захоплювало дух — ця ніч, мабуть, запам’яталася як наймальовничіша у всьому поході по Східній Лікійській стежці на травневі свята. Тут відчувається таке єднання з природою, і атмосфера зовсім особлива…
День 5. Тахталидаг на травневі свята
Сходження на Тахталидаг не можна назвати мальовничим, ми піднімалися туди скоріше заради спортивного інтересу. Небо було затягнуте серпанком і хмарами, і з вершини особливого виду не було (хоча в цьому є бонус — не жарко йти). Всі кафе та канатна дорога не працювали через карантин. Це нас анітрохи не засмутило, людей було небагато, що теж непогано. Зазвичай сюди виїжджають “пляжники” з сусідніх курортів типу Кемера. Ми ж продовжили наш шлях далі, в Бейчик. У кемпінгу на деревах не було вільних місць, тож гід прийняв стратегічне рішення форсувати події і наблизитися до заповітного узбережжя трохи раніше. Переїхали на трансфері в Текирово, де зупинилися в готелі з пральною машиною та басейном. Добре, коли на маршруті не зовсім дико і можна скуштувати блага цивілізації 🙂
День 6. Трекінг вздовж Середземного моря
Сьогоднішній трек, плавно набираючи і скидаючи висоту, вів нас у бік Чирали — одного з найкращих пляжів не тільки Лікійської стежки чи Туреччини, а й усього світу. Для мене поєднання гір і моря — ідеал, тож сьогоднішній день максимально відповідав очікуванням. Є щось особливе в тому, як смарагдові схили спускаються в лазурову синеву, сонце грає на хвилях, вітер шумить у кронах дерев, і все це разом створює різноманітний і цікавий контраст. На ночівлю ми зупинилися на дикому пляжі біля самого моря, під небесним куполом, всипаним мільярдами зірок.
День 7. Відгук про пляж Чирали
Насолоджуючись видами, минаючи маленькі бухточки, набираючи і скидаючи висоту, ми прийшли в Чирали і зупинилися в кемпінгу на 2 дні. Вода в Чирали дійсно дуже чиста, це завдяки гальковому пляжу. А ще тут відкладають яйця морські черепахи, і коли турки знаходять їхні кладки, то огороджують спеціальним парканчиком, щоб туристи випадково не наступили на цінні яйця цих розумних морських гігантів. Але не тільки море робить Чирали особливим місцем, а ще й гори, які ніби стіною відокремлюють тебе від зовнішнього світу, і захід сонця над водою. Загалом тут красиво й затишно, картину доповнюють пальми, квіти та фруктові сади, особливо ефектні навесні чи взимку. Вечором після заходу сонця ми пішли дивитися на вічні вогні Химери, або гору Янарташ — це на ній є виходи природного газу, який горить постійно. Ну а древні лікійці пов’язували з горою легенду про чудовисько Химеру, яку переміг кінь Пегас і втоптав у землю. Хоча разом з нами підіймалося досить багато туристів, все одно ми добре посиділи, помилувалися цим дивом природи і посмажили маршмелоу в диханні античного чудовиська.
День 8. Днівка на пляжі Чирали
Це був морський день. Прогулянка на яхті не відбулася через карантинні обмеження, і більша частина групи залишилася на пляжі купатися і їсти фрукти. Тільки один учасник не захотів тюленити на лежаку, так що довелося гіду ще трохи прогулятися — хлопці вдвох вирушили в радіалку на маяк. Ввечері всією групою вечеряли в морському ресторані, прямо на березі, під шум хвиль.
День 9. Перехід у бухту Адрасан
Вранці відправили наші рюкзаки на трансфері, щоб пройти трек у бухту Адрасан швидше і легше. Цей перехід дійсно не дуже легкий, тож таке полегшення “зайшло” всім. Наш шлях пролягав через руїни старого міста Олімпос, який особливого враження не справив, але за прохід довелося заплатити, оскільки іншої дороги не було. Лікійська стежка сьогодні петляла по лісах, широких дорогах і вузьких стежках, а ми насолоджувалися природою та свіжими фруктовими фрешами. Ночували в чудовому кемпінгу на березі моря.
День 10. Піратська бухта — мис Гелідонія
На трансфері приїхали в Піратську бухту (так, під кінець походу, до того ж після днівки на пляжі, напружуватися вже зовсім не хотілося :). Улаштувалися в кемпінгу і вирушили в радіалку на маяк Гелідонія. Прогулянка виявилася дуже комфортною, з дивовижними морськими пейзажами, легкою стежкою і легкою журбою, адже це був останній ходовий день. Вечір присвятили купанню в казковій Піратській бухті, а потім улаштували прощальну вечерю.
День 11. Кінець
Ось і настав найсумніший день походу. До обіду час дозволяв насолоджуватися морем і сонцем, ну а потім автобус відвіз нас прямо в аеропорт.
