Звіт про райський похід на Кіпрі. Осінь 2019
О, диво! Як так сталося, що до мене ще ніхто не написав відгук про райський похід на Кіпрі? Ну що ж! Доведеться виправити цю несправедливість…
Справа в тому, що похід слідами Афродіти відзначився для мене всім, що так вабить у подібних мандрівках від «Похід у Гори»: тут були і, власне, гори, укриті густими хвойними лісами, і безлюдні бухти, омиті ніжним осіннім морем, і спекотні переходи мальовничими місцями, і, звісно ж, смачна їжа з винцем, які робили відпочинок наприкінці довгого дня ще приємнішим.
Тож, розгляньмо рецепт цього чудового походу!
День 1. Кіпр, привіт!
Зібрати команду різношерстих мандрівників, які вподобали цікаву, але спокусливо «ненапружену» програму походу Кіпром. Були серед нас ті, хто з «Походом у Гори» вже обійшов і Монблан, і Мадейру, але зараз захотів чогось розслабленішого. Були й такі, хто раніше зовсім не ходив у походи з наметами й уперше вирішив пізнати нову країну не з вікна автобуса. А ще були ті, хто привчав до такого дозвілля своїх шестирічних дітей. Усі зібралися, познайомилися – і під чуйною опікою гіда Наталії вирушили автобусом до гірського масиву Троодос.
Троодос – це чистий і доглянутий, але хвойний і колючий ліс із невеликими перепадами висот і такими ж спусками. Загалом – досить легкий початок нашого походу, прикрашений зупинками під кронами дерев і біля підніжжя перлини парку – водоспаду Каледонія, популярної місцевої пам’ятки. Троодос – це перша пам’ятна локація, де відпочиваєш від цивілізації і серцем, і душею. А ще нас застав дощик (читай: «злива»), який приємно освіжив наш одяг і позбавив потреби у вечірньому душі. Засинали ми на доглянутій стоянці для кемперів, під співи кіпріотів і зоряне небо.
День 2. Трекінг у горах Троодос
Підняти й зібрати втомлену після першого дня команду і повести Троодосом далі. Провести серпантином доріг і вивести з густих заростей – на схили, звідки вдалині видно Олімп, море й села. Цього дня було більше сонця. По дорозі ми зривали й їли яблука, виноград і ожину.
З Троодоса ми вийшли в цивілізацію: зайшли до магазинчика з фруктами, а потім пообідали в кафе пітою із запеченим кіпрським сиром халумі та чудовим домашнім винцем. Можливо, саме останнє так зігріло моє серце, що подальший спуск під дощем гірським шосе з видом на оповитий туманною серпанком Троодос залишив чи не наймиліші спогади з усього походу.
Наприкінці маршруту на нас чекав нічліг у дворику місцевого гостьового будинку, що розташувався на березі заходу сонця й казки.
День 3. Кам’яні арки-мости
Залишити рюкзаки в наметах і вирушити в радіалку – вниз серпантином і знову в ліс, на пошуки Венеціанських мостів. Без рюкзаків ми пройшли трохи більше звичного, але здивувати Троодос вже навряд чи чимось міг. Венеціанські мости хоч і вражали своєю непохитністю перед натиском часу, але явно поступалися красі нерукотворної місцевої природи. День у Троодосі подарував нам ще один ковток чистого повітря, умиротворення та спокою на узліссі під красивим небом. А завтра – на нас чекало море!
День 4. Похід до Середземного моря
Зібратися і вирушити до моря! Розташуватися в кемпінгу за десять кроків від пляжу і… нічого не планувати. Цей день став нашою заповітною днівкою, якій раділи і завзяті мандрівники, і новачки. Що варто відзначити: розливний «Гіннесс» на пляжі – це екзотично і смачно. Море тепле й лагідне, душ літній і заспокійливий. Шезлонги ліниві, і… вибачте, заснув.
Увечері ми вирушили прибережною стежкою до набережної, де оглянули місцеві пам’ятки кораблебудування та яхти, а потім влаштувалися в одному з ресторанчиків, де замовили для кожного рибне «мезе» – візитну картку місцевих ласощів. У результаті, весь вечір нам приносили одну за одною тарілки з морепродуктами та рибою, пітою й намазками, овочевими салатами та сиром, а ми все це куштували під винчеллу, радісні розмови і тихий шум прибою.
День 5. Трекінг на Акамасі
Піднятися, розім’яти ноги й сісти в автобус. Вперед, до найкрасивішої частини Кіпру – півострова Акамас!
Ах, куди ж нас доправив автобус! Це місце нагадує і картинки з міфологічних описів, і наративи з «Волхва» Джона Фаулза, і кадри з мультфільмів про Геракла, Астерікса й Обелікса. Ми встановили намети серед райських садів, усіяних низькими хвойними деревами. Трохи далі розверзлася урвистість, а під нами – шумів світ.
Облаштувавши побут, ми вирушили до ботанічного саду/парку/заповідника Акамас. Скуштувавши найсмачнішого італійського морозива біля його воріт, ми рушили гуляти скелястими стежками, що пролягли серед дивовижних місцевих ендеміків. Дорогою звідусіль під ноги кидалися грітися на сонці ящірки, а буквально за десяток кроків від нас гірські козли порушували закони гравітації, жуючи траву на стрімких урвищах.
Там ми спустилися до чарівної бухти, де, здавалося, спеціально для нас постелили м’які перини з водоростей, а прозору й теплу воду опустили до рівня колін. Мммм… Це був найприємніший обід із бутербродами з ковбасою та мазиком!
День 6. Гори й море Кіпру
Спочатку справа, потім розвага. Точніше, навпаки! Адже сьогодні, друже, ми пройшли хоч і 15 км, але піднялися на 88 поверхів! Принаймні, так стверджує додаток у смартфоні.
Цілий день ми піднімалися та спускалися скелястим хребтом Акамаса, попиваючи воду під пекучим сонцем і відвертаючись від квадроциклів, що проносилися повз. Серпантин вів нас то ліворуч, то праворуч. Місця, де ми побували вчора, з висоти здавалися ще прекраснішими й епічнішими. Ми славно попрацювали того дня й увечері були винагороджені стоянкою… де висохло джерело води.
Точніше, як висохло. Ми по краплині назбирали води й на вечерю, і на чай. Але від спеки довелося рятуватися морем: поставивши намети, ми подалися на найближчий дикий пляж, де й зустріли чарівний вечір, проводжаючи сонце за горизонт.
День 7. Узбережжя острова
Підбадьорити себе й нагадати, що попереду не тільки ще більше краєвидів і пригод, а й цивілізація! Смачна їжа та прохолодні напої.
І нехай два дні переходу пустельним узбережжям у моєму звіті можуть видатися не яскравими, у них теж був свій азарт подорожі – ми вбирали кожним поглядом дух півострова Акамас. По дорозі нам навіть трапився справжній хамелеон, якого всі фотографували й передавали з рук у руки, поки він не почав темніти. Як пояснила Наталя, це означало, що він злиться, і пора дати йому спокій.
Пройшовши кілька сотень кілометрів (Наталя сказала, що кілометрів шість, але нам-то, мандрівникам, видніше!), ми вийшли до пляжу Лара, відомого своїм природним значенням. Тут морські черепахи відкладають яйця в піску. Ми потрапили не в сезон, тому черепах не побачили, зате нас зустрів майже безлюдний пляж і… кафешка на колесах. Її власник – найпідприємливіший кіпріот, який одночасно був і бізнесменом, і шеф-кухарем, і барменом. Того вечора ми залишили йому всі наші готівкові, а він натомість пригостив нас неймовірно смачними кебабами, куркою-гриль, салатами й пивом. Навіть у цій глушині нас знайшла кіпрська гостинність і смачна кухня!
День 8. Каньйон Авакас
Останній перехід півостровом – і ми знову в хащах, пробираємося крізь чагарники до відомого серед місцевих туристів каньйону Авакас. Він гарний і має всі риси класичних скелястих ущелин: слизькі, покручені камені під ногами, через які мандрівник постійно дивиться вниз; цікаві, понівечені водою й часом стіни; а також величезна брила, затиснута між скель, – фотографія з нею є в кожного, хто тут побував. Я не найбільший фанат каньйонів, але не відвідати цю пам’ятку, мабуть, було б упущенням. Ну а після виходу з каньйону нас забрав трансфер і відвіз у Лімасол.
Лімасол – відоме кіпрське містечко, де, за чутками, розростаються технологічні спільноти й проходять найважливіші IT-тусовки острова. Удень місто досить нудне, але вночі, біля моря, загоряються вогні, відкриваються ресторанчики, а їхні столики займають не просто тераси, а цілі вулички й провулки. Ми засіли в одному з таких закладів і повторили гастрономічний івент, головною прикрасою якого знову стало смачне винце. Вогні Лімасола ще довго не згасали, а потім був сон і ранок, коли ми поспішали в аеропорт.
Підсумовуючи, хочеться сказати, що похід Кіпром від «Похід у Гори» – це справжня пригода. Цікава, різноманітна, смачна, легка, важка, спекотна, холодна, мокра, суха, бадьора, сонна, свіжа, запилена… Різна, але щоразу чудова! Дякую команді, гіду Наталі Гочевій і всім моїм супутникам.
Рецепт удався!
Приєднуйтесь до наших походів Кіпром ➡Натискайте на це покликання 💙
Ще сумніваєтесь? Дивіться фото-звіт із Кіпру :))
