Альпійська мрія | Звіт про похід 2019
Мрія побачити Альпи з’явилася в моїй голові давно. Від самого слова «Альпи» віяло красою і недосяжністю. Я й уявити не могла, що здійсненню мрії посприяє інша подія, яка сталася в моєму житті за півроку до цього. У вересні 2018 року свою чергову відпустку я провела на Мадейрі.
Набивши в пошуковик «трекінг на Мадейрі», за першим же посиланням я вийшла на компанію «Похід у гори». Уважно прочитавши умови та вивчивши маршрут, вирішила, що це ідеальний для мене варіант. Організацією походу, роботою гіда та маршрутом я залишилася дуже задоволена, тому почала вивчати напрямки, які пропонує компанія для наступної подорожі. І тут побачила похід навколо Монблана. Моя давня мрія побачити Альпи прокинулася! Настала пора її здійснити! Квитки на червневий тур були куплені ще в кінці січня. Як могла, намагалася не поспішати час, але думками все одно рахувала, скільки місяців і днів залишилося до бажаної подорожі. І ось нарешті настав час Х! Перед походом у мене було 2 вільні дні, які я витратила на огляд Женеви та інших міст на березі Женевського озера.
14.06.2019. День збору групи в Шамоні
Автобус до знаменитого гірськолижного курорту мав відправитися з Женеви о 18.30. Але щось пішло не так, і Flix Bus відправив sms про затримку рейсу на годину, а потім і на всі дві години. Сумно сидячи на асфальті в очікуванні автобуса, я відкидала в голові думки про запасні варіанти дороги, але віри в краще все ж не втрачала.
В підсумку мій автобус прибув на станцію. Однак на цьому пригоди не закінчилися. По дорозі водії загубили шлях до Шамоні і, заїхавши не на той серпантин, рішуче розвернулися прямо над прірвою, викликавши паніку у багатьох пасажирів нашого автобуса. З урахуванням усіх вищевказаних подій, у Шамоні я була тільки о 22:30. За допомогою карти дійшла до кемпінгу і, почувши російську мову, зітхнула з полегшенням! Компанія виявилася дружньою і дуже приємною. Взагалі я обожнюю передчуття походу. Ти, група, природа і найкращі думки в голові.
15.06.2019. Перший похідний день в Альпах
Поснідавши та зібравши речі, ми вийшли з кемпінгу та піднялися на фунікулері до перевалу Bellevue. Було дуже туманно та досить прохолодно. Із двох варіантів – йти по горах чи спуститися до селищ, ми обрали перше – спрага гір ще не була втамована. По дорозі розпочалися розмови про вже пройдені маршрути, цікаві історії з життя, а також знайомство один з одним – одне з найулюбленіших занять у походах.
Ми пройшли по мальовничому підвісному мосту, після якого вийшли на поляну, де й побачили перші гори. Зачаровані, ми стояли та дивилися на ці сніжні вершини, відчуваючи їхню міць та красу. Незабаром ми зайшли на свій перший перевал – Col De Tricot (в народі – «Колька в трікошках»). До обіду погода владналася, і, як нам здавалося, остаточно. В піднесеному настрої продовжили маршрут до селища Ле Контамін-Монжуа.
За розмовами не помітили, як на небі з’явилася величезна хмара, яка і принесла перший і, взагалі, останній на нашому маршруті сильний дощ. Незважаючи на дощовики, накидки та інші винаходи людства проти дощу, ми були мокрими :). Ксюша з нашої групи згадала, що по дорозі до Шамоні познайомилася з жінкою Жанною, яка здає квартиру в Ле Контамін-Монжуа. Судячи з неба, дощ планував затриматися надовго… Перспектива ставити намети на мокрий ґрунт та під дощем не здавалася дуже привабливою, тому сподіваючись на удачу, ми стали писати Жанні повідомлення. І тут сталося диво! Вона відповіла, що готова прийняти нас.
Ми зустрілися біля магазину і партіями по 3 людини приїхали до квартири. Гарячий душ, чудова вечеря, душевні бесіди – саме так мені запам’ятається завершення першого ходового дня. Як же чудово, що в житті трапляються такі приємні збіги та хороші люди.
16.06.2019. Корови, сніг, перевали
Подякувавши Жанні за гостинність, ми вийшли на маршрут. Сьогодні нас очікував довгий ходовий день, але втома з лишком компенсувалася красивими видами. На маршруті ми зустріли стадо корів, які ніби тільки вийшли з реклами відомого шоколаду, втративши при цьому фіолетовий відтінок. Корови гучно дзвеніли дзвіночками.
Цей день мені запам’ятався динамічною зміною пейзажів, першими сніжними переходами, а також прохолодною ночівлею в дикому кемпінгу.
17.06.2019. В Італійські Альпи
Новий день зустрів нас яскравим сонцем та радісною новиною – частина групи може проїхати відрізок маршруту (близько 5 км) на машині. Решта ж весело пройшла цю відстань по асфальту.
Сьогодні, подолавши перевал, ми потрапили в Італію. Нам відкрився вид на Монблан (по-італійськи – «Монтеб’янко»). Зробивши фотографії на фоні найвищої вершини Альп і відпочивши, ми почали спускатися. Дорога з перевалу заслуговує окремої уваги. Круті сніжні схили виявилися серйозним випробуванням. Спустившись, ми насолоджувалися видами. Залишена частина шляху була надзвичайно мальовничою. По дорозі зустрілися водоспади, що спадають зі схилів гір, чисті річки та звичайно сніжні вершини.
Цю ніч ми провели в одному з найкрасивіших та зручних кемпінгів на маршруті.
18.06.2019. Відпочинок у горах Італії
Сьогодні у нас був день відпочинку, який ми провели у місті Курмайор. Цей милий італійський містечко затишно розташувалося в підніжжя Альп. Доїхавши з кемпінгу на автобусі до центральної площі, ми відправилися оглядати місто. Відвідали місцеву церкву, спробували неймовірно смачне морозиво і зібралися в піцерії.
Різноманіття страв у меню зачаровувало. Хотілося спробувати все. Очі бігали від піц до пасти та назад. Вибір виявився непростим, але замовлення нарешті зроблено, чекаємо. Піца «4 сири» перевершила всі мої очікування. А в поєднанні з домашнім білим вином вона стала просто божественною. Після обіду у нас знову був вільний час для прогулянок по місту.
У години сієсти місто замерло. На вулицях тиша і безлюдь. Закупившись продуктами у місцевому магазині, ми повернулися до кемпінгу.
Вечір провели за веселими іграми. Трохи пізніше до нашої дружньої компанії приєднався друг нашого інструктора Віталіка, який тільки що спустився з вершини Монблана. Дивлячись на його обгоріле, але щасливе обличчя і слухаючи розповідь про труднощі сходження, невимушено задаєшся питанням – а чи зміг би ти підкорити цю вершину? Вечір був чудовий, настрій відмінний, а я вже сумувала за переходами та рюкзаком за спиною.
19.06.2019. Екватор
Половина походу позаду. Після вчорашнього відпочинку йти було важче. Але чудова погода та цікаві розмови додавали сил. На перевалі Col Ferret ми залишили Італію та розпочали швейцарську частину маршруту. Шлях пролягав через маленькі селища, ми з цікавістю оглядали побут місцевих жителів. Вразив дім з великою кількістю гномів навколо нього.
Останній відрізок шляху проходив по асфальту, але навіть він приносив неймовірне естетичне задоволення. Квітучі поля радували око. На ночівлю ми спустилися в кемпінг Ла Фулі. Після вечері невеликою групою досліджували околиці.
Побачивши дитячий майданчик, з радістю поринули в дитинство – гойдалися на гойдалках, спускалися на тарзанці, лазили по дерев’яній крутій стіні. Кожен день у поході – це щастя 🙂
20-21.06.2019. Гірське озеро, теніс та ягідний торт
Сьогодні перша частина шляху проходила через ліс, пейзажі нагадали мені рідну уральську природу. Йти було дуже комфортно, не було високих перевалів, і майже весь день здавався приємним відпочинком. Але останній відрізок шляху до селища Champex Lac потребував наших зусиль.
Саме селище дуже мальовниче. Головна його прикраса – гірське озеро, гуляти навколо якого одне задоволення. На згадку про альпійську пригоду ми купили футболки, на яких намальований весь наш трек. Під час прогулянки спробували ягідний десерт, запиваючи його чашечкою капучіно в місцевому кафе.
Цей кемпінг виявився одним із найкращих кемпінгів на маршруті. Ввечері організували чемпіонат з настільного тенісу.
Наступний день не запам’ятався особливо, лише спогади про кемпінг, в альтанці якого ми провели чудовий вечір за душевними розмовами під літній дощ за вікном.
22.06.2019. Назад до Шамоні
Сьогодні ми йшли останній ходовий день. Перевал Col de Balme привів нас у Францію. Дійшовши до Ле Тур, сіли на автобус та повернулися до Шамоні.
З одного боку, було сумно усвідомлювати, що наша альпійська подорож добігла кінця. Але серце переповнювали щастя та радість, що мрія побачити Альпи, нарешті, здійснилася, та ще й у такій чудовій компанії.
Ввечері влаштували прощальну вечерю – з вином, сиром, фруктами. Наприкінці ділилися ще не розказаними на маршруті історіями з життя, жартували, будували плани на майбутнє. Я дивилася на цих людей і мені здавалося, що ми так давно знайомі, що стільки нас пов’язує, і було дуже тепло на душі. Я вже давно зрозуміла, що погані люди в гори не ходять і так приємно в черговий раз у цьому переконатися.
23.06.2019. Фініш
Сьогодні відпочивали в Шамоні. Гуляли, купували сувеніри. Спробували фондю, чудова річ. Ну і на честь завершення походу я вирішила зробити собі ще один невеликий подарунок – піднятися на фунікулері на висоту 3 842 метра на гору Auguille Du Midi. З цієї вершини можна у деталях розглянути Монблан. У мене було відчуття, що до нього можна дотягнутися рукою. Видно всі складки, розломи, а льодовик зверху здається нікчемно маленьким. З цієї гори видно й Маттерхорн. Я стояла і милувалася цими прекрасними видами, в які органічно вписалися «гусенички» з підкорювачів альпійських вершин. Безсумнівно, цей підйом став вишенькою на торті цього походу.
Я дуже рада, що цей похід відбувся і залишив стільки приємних теплих спогадів, а також нових друзів у різних куточках землі. Я дуже сподіваюсь, що ми ще зустрінемося на стежках маршрутів компанії Pohіd V Gory – походи в гори світу.
Як чудово, коли мрії збуваються!
