Азори – життя на вулкані
На Азорські острови я летіла через Мадейру, тому і порівнювала спочатку з Мадейрою. Але то геть інші світи. Спільне лише океан.
До Понта-Дельгада (адміністративний центр Азорських островів на острові Сан-Мігел) я дісталась з Мадейри місцевими авіалініями. Потім цими ж авіалініями ми пересувались між островами.
Ще на Мадейрі мене зустріла гід – Вікторія Спанчак. У «Походу в гори» мені незрозумілі гіди не попадались взагалі, всі надійні, привітні, уважні. Ось і Віка була пречудова. Прислухалась до найменших побажань.
На островах сезон тільки мав розпочатися, тож народу було не дуже багато. Коли ми прилетіли, Понта-Дельгада сильно програвав Фуншалу, туристів майже не було, все було пусто, далеко не все працювало, а от коли після мандрівки повернулась, то вже була інша справа, стало доволі весело.
Погода на Азорах собі на умі, може бути сильна злива, треба розраховувати на це при підборі екіпу. Більшу частину ночівель ми мали провести в наметах, є дуже зручні безкоштовні кемпінги з видом на океан, але знову ж таки, погода внесла свої корективи і в частині ночівель ми змушені були винаймати готель або хостел. Хоч був і самий початок сезону, знайти місце було не завжди легко. Коли дощів не було, вночі тепло і приємно.
Азори – неймовірне місце. Ти завжди знаходишся на вулкані, все побудовано навколо вулканів. Вивержень не видно, є лише термальні джерела, але екскурсовод казала, що виверження йдуть постійно, просто вони маленькі.
Кратери зустрічаються всіх видів: маленькі в великі, центральні і бокові, з озерами і без.
І, якщо ти не в кальдері, то здебільшого видно океан.
Політали ми по різних островах, всюди є аеропорти маленечкі. Цікавий досвід аеромаршрутки. Зупинились, висадили когось, полетіли далі.
Відчувається, що в туризм вкладають гроші.
Всі острови мають свої цікавинки. Особливо вразив маяк-музей, що пережив виверження. І всюди-всюди гортензії.
Ну і це Європа, з відчуттям безпеки і захисту (а мені є з чим порівнювати). Може не така вишукана архітектура, але все компенсується шикарною природою і цікавими об’єктами. Є нормальний громадський транспорт, я користувалась, коли залишилась на кілька днів після треку.
Морепродукти і риба, риба і морепродукти. Здебільшого купувати в супермаркеті та готували самі. Октопуси і креветки – найсмачніші, на мій погляд. Лише на одному острові, самому маленькому, не було супермаркета, а був лише один ресторан, який треба було бронювати заздалегідь. От там було дорогувато, але не космічно, і ну дууууже смачно.
Мали підійматися на Піку, але саме в цей день вирував шторм, тож сходження довелось замінити на виноробню і лавову печеру. Печера ідеальна, а на цікавій виноробні не було дегустації Нас відправили в супермаркет, прямо так і сказали. Виноград вирощують на вулканічних породах, оригінальне вино виходить. А от міцніший напій не сподобався, на самогон схожий. Але то стало зрозуміло лише вдома, бо був привезений в якості подарунка. Не рекомендую.
Майже всюди була змога гуляти вздовж океану, вбирати енергію хвиль.
Абсолютно ненапряжний трек, скоріше активний відпочинок, з якого ти вертаєшся перенавантаженим із купою нових емоцій.
