Кукульський анти-крокус

…Рання весна, тепле яскраве сонечко, співи птахів, які на кожному кроці цвірінькають: “Вйо у гори, вйо у гори!” (принаймні, я так чую)). Один з найпанорамніших та найпопулярніших квітневих маршрутів – це є, звісно, похід Кукульським хребтом. Навпроти шикарні зимові краєвиди білосніжної Чорногори, а під ногами – безмежні фіолетові килими крокусів, які щільно застелили собою затишні кукульські полонини. Поєднання – просто топове! А ще цей маршрут – чудовий старт для тих, хто вперше йде у зимовий похід з наметом: плавний набір висоти (якщо йти із села Вороненко), чудові пейзажі з кожної полонини протягом всього походу (якщо йти із села Вороненко), кльова і стрьомна гойдалка (ну ви зрозуміли, звідки треба йти щоб її побачити і яке село у мене в топі)). А ще тут безліч хатинок з пічкою, де можна затишно розташуватись і комфортно себе почувати навіть у сильні морози. Навесні Кукул перетворюється на місце для “шафранових паломників” – безліч людей хекаючи під рюкзаками повзуть вгору щоб наживо побачити “брин душі”. Так, крокуси також називають “бриндуші” або “бриндушки” та шафраном (карпатським або Гейфеля). На багатьох полонинах можна зустріти ці гарненькі квіти, але найкраще поєднання цвітіння крокусів та краєвидів саме тут – на Кукулі. До того ж, саме тут вони ростуть дуже щільним суцільним килимом. Ну шо, готові побачити шафранове божевілля, слюні потекли?)

Отже, ми всі весело збирали рюкзаки у своїх домівках, ковтаючи слюні і уявляючи, яку неймовірну красу ми побачимо. Нікого навіть не налякала (але це не точно)) інформація, що вночі на хребті буде мінусова температура. Напередодні походу випав сніг, але шо там той весняний сніг! 20 квітня, невелика висота, ну припорошить трохи бриндушки, ну поквецяєм грязюку на підйомі, подумаєш! 😁

Заїхавши в Яремче, я одразу звернула увагу на полонину Явірник, яка яскраво виблискувала білим кольором у сонячному промінні. Суцільним білим кольором. “Еееей, в смислі, ти вся вкрита снігом?” – подумки кажу я. “Це ж лише 1200 метрів над рівнем моря, а Кукул 1500! Гуцульські боги вирішили сховати від нас усі крокуси, ааааа!”. Обертаюсь до групи і питаю:

– А хтось із вас був колись у зимовому поході?

Всі знервовано помахали головами із сторони в сторону.

– Отже, вітаю! – продовжую я, – Цих вихідних у вас буде перший зимовий похід! (Бугага! – це вже сказано не в голос, перебачте, мої любі туристи)))

Але насправді, всьо було не так страшно 😁 Я дуже люблю зимові походи, тому пораділа ще одній можливості спіймати зиму за хвіст. І як би не було переживатєльно для групи раптом опинитися в зимових умовах – все складалося якомога краще: видимість чудова, вітру немає, опадів не передбачається, вдень на термометрі легкий плюс, який разом із сонцем вимагає на підйомі зняти купу шарів одягу. Ласкаві конячки, справжні зимові краєвиди і ні одного крокуса 😂

Гуляючи полонинами, ми інколи бачили якісь натяки на фіолетові квіточки, але ті сказали нам: “Пака, ми всьо”. Ми переходили із полонини на полонину, розглядаючи лавини між Близницями на Свидовці, скелясті Великі та Малі Кізли на Чорногорі, вкриті снігом Ґорґани, та Говерлу з Петросом так близько, як на долоні. В нас була ціль не тільки досхочу надихатись красою та зимовим свіжим повітрям, а ще й дослідити всі будиночки на хребті та знайти прийнятну (і вільну) колибку на нічліг, щоб не ставити намети на сніг – думаю, думка ночувати на снігу турбувала всіх більше за все, все ж таки, всі йшли дивитись на квіточки 🙂

Всі прийнятні колиби перетворились на консерви з тюльками – всі ж пішли дивитись на крокуси 😂 Тож ми скористались будиночком для тварин 🙂

– Прикиньте, розкажемо всім, що ми ночували в хліву для корів!

– Здається, тут влітку тримають коней

– Хм, фраза “ми ночували в будиночку для коней” звучить потужніше!

Хоч підлога була вкрита снігом (не спати на снігу ви кажете, да?), ми власноруч влаштували собі затишок. Розчистили сніг, поставили намети, розвісили гірлянду, заварили гарячий чай, вранці поласували запашною кавою. Поки я ходила до джерела, знайшла суперський смерекодрин (лісовий аналог трек палиці)). Мій улюблений (хоч і місцями трохи крутий) спуск у Завоєлю і ось ми вже стоїмо, трохи замурзані і щасливі, внизу, і грузимо свої наплічники у машину. Зупинка у гуцула-байкера на дегустацію авторських наливок, сонячний Франківськ. Дощ, який обіцяли у другій половині дня, щасливо нас оминув. Отже, перший зимовий похід видався вдало, просто суперськи! Хоч ми йшли на крокуси 😁 Але без сюрпризів Гуцульських богів не було б так цікаво 😉