Мій Тенеріфе | Звіт про похід на Канарах
Тенеріфе, Тейде… ще два місяці тому для мене це були абсолютно незнайомі назви. Подруга скинула посилання на похід по Тенеріфе. Швидко переглянувши Інтернет, начиталась збитих фраз про “острів вічної весни” і “острів-континент”. Довго не вагаючись, вирішила поїхати (попередньо уточнивши, чи немає малярії, жовтої лихоманки та іншої бридоти), в той же вечір купили квитки на літак. А вже потім, поглянувши на карту, зробила для себе величезне “географічне відкриття”: це близько 5 тисяч км від рідної України, і що це вже “практично” Африка!!!
Два лоукоста: Будапешт-Мадрид, Мадрид-Тенеріфе і моя нога ступила на невідкриту досі мною землю. Перше враження: кам’янистий рельєф, пальми, будинки з плоскими дахами… Англійську знають небагато, але це не проблема. Місцеві мешканці привітні і хочуть допомогти всіма можливими-неможливими способами: жестами, пишуть-малюють на папері.
Не буду розповідати про кожен день окремо, поділюся лише найяскравішими враженнями. Завдяки компетентному інструктору Роману Бідичаку, була можливість не думати про щоденні побутові міркування в цій не дуже сприятливій для пішого туризму країні.
Спочатку зупинилися в хостелі “Албергуа де Анага”, ходили на радіальні прогулянки. Чудові ліси з великими папороттями і звисаючими лишайниками, як у фільмах з Джекі Чаном. Правда, тут важко дихати – дуже велика вологість, вітер з океану постійно приносить тумани. Буквально на сусідньому схилі зовсім інша картина: рощі з величезних кактусів, молочаїв, агав, величезні драцени… враження, що рослини втекли на волю з підвіконь. А ще, нам пощастило побачити, як сонце засинає, завиваючись в хвилі Атлантичного океану!
Також запам’яталися невеличкі селища і містечка, що стискаються на скелястих узбіччях, городи, де поруч з картоплею, кукурудзою, помідорами ростуть банани та інші екзотичні рослини.
Ліси з дивовижних канарських сосен, що вбирають атмосферну вологість. Можна спостерігати, як навіть у повністю безвітряну погоду сосни “плачуть”: краплинки конденсуються на довгих голках і, падаючи, зволожують ґрунт.
Звісно, найбільше вразив сам Тейде. Піднімаємось на вершину кам’янистої лавової стежкою. Гора кидає величезну трикутну тінь. Нас зустрічає різкий запах сірки, що вирує разом з парою, що витікає з тріщин, гарячі камені. Вершина. Захід сонця. Хмари над океаном під нашими ногами. Все ніжно забарвлене золотисто-оранжево-рожевим світлом… Це один з тих захоплюючих моментів, коли розумієш: гори вже назавжди зачарували тебе!!!
Спускаємося до каньйону Маска, не дивно, що водій автобуса випив пляшечку пива в кафе перед рейсом – на тверезу голову по такому “серпантинистому” крутому серпантину їхати неможливо 🙂 Сам каньйон – найчарівніше місце! Величезні круті зарослі стіни з печерами, на початку шляху багато-багато пальм, річечка з прозорою водою внизу, – велич природи в усій красі…
І ще, Тенеріфе – дуже різнокольоровий острів. Лава та інші сліди вулканів дивують різноманіттям кольорів поверхні: чорна, червона, помаранчева, жовта різних відтінків і комбінацій грунт. Тепер я не вірю тим, хто каже: “Тенеріфе – острів-континент”, тут зібрані не лише пейзажі різних материків, а, навіть, як мінімум, марсіанські та місячні.
Ось такий він, Тенеріфе, моїми очима. Можна ще багато-багато написати, але не буду більше втомлювати своїми враженнями. Бо, напевно, кожен, хто побував на острові, відкриє для себе свій власний Тенеріфе. Повірте, цей невеликий шматочок Землі заслуговує хоч крапельки вашої уваги!
Вибачте за бурхливу розповідь, наче все це я побачила за один день, просто коли все чудово, час не помічаєш. 🙂
З практичного досвіду. На крутих дорогах може вас турбувати відчуття нудоти (особливо при довгих підйомах вгору, коли різке збільшення висоти поєднується з крутими поворотами), не забудьте взяти пакетик 🙂 , а також сонцезахисний крем і легку сорочку з довгим рукавом.
Цікаво подивитися на музей “Природи і людини” в Санта-Круз-де-Тенеріфе, навіть краще до треку. Тут можна дізнатися багато цікавого про природу Канарських островів і плем’я гуанчів – корінне населення. Також дуже сподобався старовинний центр міста Сан-Крістобаль-де-Ла-Лагуна (спадщина ЮНЕСКО).
