НОВОРІЧНІ ПРИГОДИ В КАРПАТАХ
Якось в мене з’явилась думка – зустріти новий рік в горах. Знайшла цікавий варіант виходу на Говерлу з командою «Pohid v Gory» з ночівлею в притулку, бо все ніяк не насмілюсь ночувати взимку в наметі. Тож напередодні невеличка група затятих мандрівників зібралася на вокзалі Івано-Франківська. Заїхали до офісу, взяли необхідне зимове спорядження, розподілили продукти та й поїхали в напрямку гір. За планом нас мали довезти до Заросляка, але дорога була вкрита ожеледдю і водій повернув з півдороги. Тож довелося підніматися пішки по крутій крижаній дорозі. Після Заросляка стало ще цікавіше. Звернули в заметений ліс, де на кожному кроці провалювалися в глибокий сніг. Сіре сталеве небо не давало жодного шансу роздивитися околиці. До кінця короткого зимового дня нарешті добралися до біостанції. І тут сонце вирішило наостанок порадувати нас – виглянуло із-за темних хмар і подарувало декілька хвилин для чудових фотографій. Притулок був заметений снігом по дах, але добрі люди вже розкопали двері. Зайшли в привітний будиночок, розтопили пічку, підсушилися, повечеряли та й полягали відпочивати перед сходженням.
Наступного дня прокинулись раненько. Погода не тішила – хмарно, холодно і вітряно. Снігом замело хребет так, що пройти було неможливо. Довелося спускатися вниз до Заросляка.
Підйом починався в лісі, це ще було терпимо, а коли вийшли на схили Говерли, відчули всю силу заметілі. Вітер дув несамовито, мело снігом, видимість була нульова. Не можу уявити, як наш гід знаходив вірний напрямок в таких умовах. Та все ж потроху піднімались вгору. Надягли кішки, бо схил став крижаним і крутішим. Вітер місцями шаленів так, що майже здував нас.
Проте навіть в таких складних умовах гід впевнено вів нас наверх, і нарешті ми досягли вершини. Нагорі снігу і вітру було ще більше, тож ми тільки сфотографувалися біля вказівника, що був засипаний по саму верхівку і швиденько побігли вниз. Тільки спустившись до зони лісу, змогли трохи розслабитись, зробити привал та пообідати своїми припасами. Вітер потроху розганяв хмари і інколи виглядало сонечко. Проте до притулку ще було неблизько.
Зате як же приємно було повернутися в нашу теплу хатинку, переодягнутися в сухе, просушити спорядження. Трохи перепочили та почали готуватися до зустрічі Нового року. Наші організатори потурбувались про святкові закуски, навіть був справжній торт. Ближче до ночі мороз посилився, небо прояснилося і з’явилися зорі. На фоні неба відкрилися навколишні гори. Ми виходили помилуватися чистим небом і новими краєвидами.
Перші хвилини нового року зустріли під чистим зоряним небом, в оточенні величних вершин. Це були неймовірні враження – відсвяткувати наше успішне сходження в такому казковому місці. Впевнена, ця ніч залишиться в нашій пам’яті назавжди. Та після насиченого дня хотілося відпочити, тож довго не затримувалися й скоро пішли спати.
Незважаючи на пізнє святкування, я нізащо не могла пропустити схід сонця. Тому я та ще тільки один учасник знайшли в собі сили прокинутися в темряві, щоб насолодитися світанком. І ми не пошкодували про це. Освітлені першими променями вершини, темне небо, рожеві хмари – тільки в горах можна побачити таку красу. Здавалося, ми бачимо казкові декорації якоїсь велетенської сцени. Зачаровані, ми милувалися видами, які щохвилини змінювалися, і не забували фотографувати цю неймовірну красу.
Після сходу сонця знову захмарило, пішов сніжок. Після сніданку нам залишилось тільки зібратися і спуститися вниз, де нас вже чекав мікроавтобус.
В Івано-Франківську пішли повечеряти в місцевий ресторан. Це був час відпочинку, релаксу, дружніх розмов. Дивовижно, як походи зближають людей. Ще три дні тому ми не знали один одного, а після спільних пригод почувалися так, наче знайомі все життя. Та подорож закінчилась, час було повертатися додому. Та я впевнена – наші спогади надовго залишаться з нами.
Дякую всім учасникам цього незабутнього походу, окрема подяка нашому гіду Юрі, клубу «Pohid v Gory»! Ваша організація походів завжди на висоті! Сподіваюсь, це не остання наша подорож.