Розповідь про похід навколо Монблану. Стежка ТВМ в Альпах
Альпи – легендарні гори у самому серці Європи. Саме тут зародився альпінізм і неприборкане бажання людини “підкоряти” вершини. Сьогодні Альпи, мабуть, найбільше пристосовані для пішого туризму гори з дуже розвиненою інфраструктурою. Тут можна знайти чудовий полігон для будь-якого активного та екстремального виду спорту. Якщо ви хочете втекти від цивілізації – Альпи не для вас. Але при цьому ці місця неймовірно красиві, і, відвідавши їх одного разу, вас обов’язково потягне повернутися сюди знову. Нам вдалося пройти один з найпопулярніших маршрутів у Альпах – трек навколо Монблану. За час походу ми відвідали 3 країни, побувавши у Франції, Італії та Швейцарії.
День 1. Шамоні 17.09.2015
Час до обіду я провів, закуповуючи продукти на перші 4 дні нашого походу навколо Монблана. Намет встановив у кемпінгу, який знаходився в місці нашого старту – селищі Ле-Уш. Звідси відкривався чудовий вид на Монблан та Егій дю Міді.
Шамоні – прекрасне містечко прямо біля підніжжя масиву Монблан. Це справжній рай для альпіністів, туристів, велосипедистів, бейсджамперів та всіх інших людей, яким остаточно зірвало дах у гонитві за адреналіном.
Тут багато ресторанчиків і магазинів, де можна купити будь-яке спорядження для активного відпочинку. До речі, ціни досить демократичні, особливо на якісні брендові речі. Тому, плануючи відвідати цей регіон, скористайтеся можливістю чудового шопінгу.
У 17:00 всі учасники походу зібралися на залізничному вокзалі та всі разом поїхали в Ле-Уж. Тут вони розбили намети та приступили до приготування вечері. Також вони сходили в магазин та купили вина, щоб відсвяткувати знайомство та початок походу. Вечір був дуже цікавим 😉
День 2. Негода на перевалі Col de Tricot 18.09.2015
З самого ранку, як і обіцяв нам прогноз погоди, розпочався маленький дощик. Але він був зовсім несерйозним. Ми потроху піднімалися між затишними котеджами, притуленими до схилів гір. Хмари поступово огортали все навколо, і незабаром ми вже рухались у густому тумані.
Ближче до обіду ми піднялися на перевал Ballevue, де зупинилися трохи відпочити у приміщенні канатної дороги. В цей час стихія вже зовсім розігралася, лив густий і дуже неприємний дощ. Закип’ятивши чай на джетбойлі та перекусивши сухофруктами, ми все ж вирушили далі. Тропа проходила поруч зі станцією вузькоколійки, яка підіймається через тунель на висоту більше 2500 м.
На жаль, через густий туман ми не побачили льодовик Bionnassay у всій красі, але милувалися прекрасним водоспадом з підвісного мосту, закинутого через ріку під ним.
Дощ не припинявся і ми поступово промокали все сильніше та сильніше. Далі нас чекав підйом на перевал Col de Tricot (2100 м), де до всього додався ще й сильний вітер.
Але, на щастя, коли ми почали спускатися з перевалу, дощ припинився та хмари розвіялися. Нашому погляду відкрилася уся велич Альп, з маленькими будиночками та зеленими альпійськими луками.
На спуску нам зустрілися місцеві бики надзвичайно великих розмірів. Цікаво, що в Альпах луки, де пасеться худоба, огороджені дротом під напругою.
Спустившись у долину, ми розбили наш табір неподалік від притулку в Le Nant Noir. Частина наших хлопців, у кого все промокло, оселилася в притулку, решта залишилися в наметах. Нам дозволили розвести багаття, і ми швидко зігрілися, спостерігаючи, як відкривається велична, біла від снігу та льоду, стіна Aiguille de Bionnassay…
День 3. Перевали та літаючі рюкзаки 19.09.2015
Ранком ми продовжили спуск у Ла Контамін-Монжуа – невелике містечко, що нагадує Шамоні. Тут ми докупили деякі продукти та навіть недостаюче спорядження (дощовики-пончо, мембранні штани).
Далі дорога йшла вгору по гірській долині, повз розкішні туристичні бази, готелі та котеджі, поки не завела нас знову у ліс, до підйому на перевал Col du Bonhomme. Час від часу нас лякав дощ, але порівняно з вчорашньою негодою, це були дрібниці.
Обійшовши кілька притулків, які вже були закриті, ми вирішили зупинитися пообідати. Як тільки ми накрили обідній стіл і почали простягатися до їжі, я почув глухі удари чогось, що котилося вниз, у прірву, на краю якої ми обідали. Мені важко передати словами, що я відчув у той момент… На щастя, це був лише рюкзак, необережно поставлений Вікою на краю обриву. Рюкзак миттєво зник у ущелині, і незабаром до нас донісся гучний звук падіння важкого предмета у воду.
У рюкзаку були всі документи, гроші, телефон і, звичайно ж, спальний мішок та теплі речі. На наше щастя, ріка не була дуже бурхливою, і рюкзак не понесло течією. Обід довелося відкласти. Я спустився вниз та виловив рюкзак, який став у кілька разів важчим. Витягнувши його нагору, приступили до віджимання всього, що було в рюкзаку. На щастя, паспорт майже не постраждав, загинув лише фотоапарат.
Через деякий час ми продовжили підйом до притулку Refuge du Col de la Croix du Bonhomme. Дорога зайняла у нас багато часу, і останній кілометр шляху ми здолали вже з ліхтариками, спостерігаючи абсолютно захоплюючий захід сонця.
Оскільки всі були неймовірно втомлені, ми не ставили наметовий табір, а всією групою заселилися в притулок, де були такі радощі, як душ та тепла м’яка постіль.
День 4. Трек навколо Монблана 20.09.2015
Ранок вийшов просто чудовим. На вулиці світило яскраве сонце, а все навколо було покрите інеєм. Вночі сталися заморозки. Сьогодні у нас був запланований розвантажувальний день, нам малося піднятися на перевал Col de la Croix du Bonhomme та спуститися в La ville des Glaciers.
На перевал ми піднялися на одному диханні. Звідси вже було видно гірський хребет, через який завтра ми повинні були потрапити в Італію. На спуску також зайшли у невеликий виїзд до озера Lac de Mya.
У середині дня ми спустилися вниз, пообідали, після чого погода знову погіршилася. Зачепило мерзенний дощ. У зв’язку з цим ми знову розділилися: частина групи поставила намети на невеликій рівній площадці, інші поселилися в притулку, де ми й провели решту дня.
Вразила картина того, як доять корів на альпійських луках. Прямо посеред пасовища стоїть спеціальний вагончик з апаратурою для доїння. Але найбільш дивовижне, що корови самі покірно стоять у черзі, щоб потрапити до вагончика. Все чинно та цивілізовано. Європа 🙂
День 5. 21.09.2015
Ранок виявився холодним. Прокинулися традиційно о 6 ранку, коли на вулиці ще було зовсім темно. У сонному стані зібрали табір, поснідали. До цього часу хмари почали розсіюватися, і зійшло сонечко. Навколо світились на сонці покриті льодовиками і інеєм скелясті гори.
Гарна погода зробила свою справу – піднімались ми швидко і з гарним настроєм. Незабаром досягли перевалу Col de la Seigne і опинилися на кордоні з Італією. Види з перевалу просто чудові. Звідси видно південну стіну Монблана та саму його вершину.
Привернуло увагу, що після перевалу всі проходячі туристи почали вітатися вже не звичним для нас “Bonjour”, а “Buon giorno”. Італія була чудова, вона зустрічала нас дивовижними краєвидами та хорошою погодою.
На обід зупинилися на березі річки, де до нас підплив вуж, який зовсім не боявся людей і охоче позував на камеру.
В Альпи прийшла осінь. Спустилися в долину La Visaille і зупинилися у чудовому кемпінгу. Ціни в Італії значно нижчі, ніж у Франції. Решту дня всі пролежали на траві, засмагаючи та дегустуючи італійське вино.
День 6. Швейцарія 22.09.2015
З самого ранку ми дісталися до містечка Курмайор. Тут виходить тунель, яким проходить траса з Шамоні в Італію, в напрямку Мілана. Містечко дуже мальовниче та доглянуте. Закупили продукти на залишок днів походу та на громадському автобусі доїхали до верхів’їв долини Вал Феретта.
Тут розклали просушити намети після холодної ночі та пообідали.
Попереду нас чекав перевал Col de Grand Ferret (2537 м), через який ми переходили на територію Швейцарії. Підйом сюди був нескладним і супроводжувався чудовими краєвидами.
Вже майже стемніло, коли ми дісталися до швейцарського поселення La Fouly, де знаходився кемпінг. Швейцарія, на жаль, не порадувала нас цінами. Все тут було на порядок дорожче, ніж у Франції. Але краси гір були просто непередавані.
У кемпінгу був відмінний вай-фай, гарячий душ і все необхідне для комфортного проживання. Коли повністю стемніло, на вулиці стало зовсім холодно, і найбільш відважні вирішили на нічліг у загальній кімнаті самого кемпінгу.
День 7. Шампе 23.09.2015
ТВМ – так скорочено називається стежка навколо Монблана, іде далі по долині ріки через затишні швейцарські села. Тут життя наче зупинилося. На вулицях немає перехожих, готелі та пансіонати вже закриті та чекають наступного сезону, який уже не за горами.
Незважаючи на те, що тут було досить багато цивілізації, ми не зустріли жодного відкритого магазинчика. До всього на додачу у нас загубився Максим, який побіг уперед і розчинився в лабіринті казкових швейцарських вуличок. Ми підозрювали, що він побіг наперед, до містечка Шампе, де знаходиться однойменне озеро. Пошуки якогось міфічного озера стали для Максима ціллю цього походу. 🙂
Ближче до Шампе стежка трохи піднімається вгору. В одному з панорамних місць ми зупинилися відпочити та перекусити.
У Шампе є один кемпінг, зовсім невеликий, підозрюю, що під час високого сезону знайти вільне місце тут зовсім не просто. Поставили намети та пішли ще до озера, щоб помилуватися красою Альп.
День 8. 24.09.2015
Погода зовсім зіпсувалася. За програмою максимум сьогодні ми повинні були подолати перевал Fenetre d’Arpette (2665 м) і спуститися в поселення Трієнт. Але випавший за ніч сніг та моросний у цей момент дощ змусили нас скоригувати плани.
Було вирішено йти в Трієнт через перевал Bovine, шлях до якого пролягав через дуже мальовничий ліс з модрин. Чим вище ми піднімалися, тим густішим ставав туман. Поступово дощ перейшов у сніг, і ми потрапили у справжню зиму.
Негода та низька температура змушували нас прискорювати темп і майже не зупинятися. В результаті, ми швидко подолали заплановану на сьогодні дистанцію та прийшли до нашої мети – кемпінгу в Col de la Forclaz.
Тут для кемперів поставили справжню юрту – дуже затишне місце, де можна сховатися від вітру і дощу та весело провести вечір.
День 9. І знову до Франції – Ла Бальм 25.09.2015
Нарешті погода посміхнулася нам. На небі не було жодної хмаринки. Було свіже та прохолодно. Поснідавши та зібравши мокрі та замерзлі за ніч намети, спустилися в Трієнт і звідти почали поступово підніматися на перевал Ла Бальм, через який проходить кордон Швейцарії та Франції.
По пути встретили охотников, которые в рюкзаке уже несли добычу. Лично я крайне негативно отношусь к такого рода развлечениям…. В зоне леса тропа извивалась бесконечным серпантином, который все-таки вывел нас на открытые всем ветрам просторы альпийских лугов.
Но здесь на нас напала черника и сделала маршрут непроходимым. Невероятными усилиями оторвали себя от ягод и пошли месить снег, поднимаясь на Ла Бальме.
Зверху відкривався чудовий вид на весь масив Монблана. Світило сонечко, внизу під нами, як на долоні, було видно Шамоні. Саме туди нам і треба було.
На спуску зробили зупинку для прийому їжі та фотосесії. Зустріли отару овець і кіз, а також вертоліт, який забирав когось з гори. Вертольотів тут дуже багато, рятувальні служби працюють просто відмінно.
На спуску в Монтрок група трохи розтягнулася, через що ми спустилися в різні частини поселення. Але на щастя, скоро всі зустрілися на зупинці, звідки поїхали через усю долину Шамоні назад у кемпінг Ле Уж.
Тут поставили намети і влаштували святкування на честь того, що все-таки пройшли весь маршрут навколо Монблана.
День 10. Aiguille du Midi 25.09.2015
Прокинулися якомога раніше та поїхали в Шамоні. Звідси на саму вершину Aiguille du Midi, на висоту 3845 м, піднімається канатна дорога. Вартість підйому туди й назад – 56 євро. Це чудове місце, звідки починається багато висотних програм у цьому районі. Здається, що до вершини самого Монблана рукою подати, але це помилкове враження.
Нагорі є кафе, музей альпінізму, скляний балкон над прірвою та, найголовніше – неймовірні види. Канатна дорога йде далі над льодовиками та потім спускається на італійську сторону до італійського Курмайору.
Сьогодні більшість з нас уже виїжджала назад у Женеву та звідти додому. Настало час прощатися з учасниками походу навколо Монблана. Було дуже сумно, адже за час, проведений разом на маршруті, всі дуже подружилися.
Було вирішено в наступному році спробувати піднятися на сам Монблан 🙂
