🏆 Похід в горах Вірменії | Сходження на Арагац

Група зустрічається з інструктором в столиці Вірменії, де стартує наш гірський похід. Після збору всіх учасників в одному з хостелів вирушаємо оглядати місто і знайомитися з культурою та побутом. Єреван входить до переліку найдавніших міст планети. Перша побудована тут фортеця, Еребуні, датується 782 роком до н.е. – на 29 років раніше Риму! З трьох сторін місто оточене вершинами Вірменського нагір’я і відомі незвичайною формою і кольором: будівлі та вулиці утворюють концентричні кола, з центру яких промінчиками розходяться вулиці. При будівництві міста використовували багато рожевого туфу (гірської пористої породи). У променях призахідного сонця Єреван забарвлюється в ліричні пильно-рожеві відтінки, за що місто отримало назву «Рожева столиця». Ми подивимося Площу Республіки, Блакитну мечеть, відвідаємо Історичний музей і Кафедральний собор Св. Григорія.

Увечері піднімемося на Каскад, звідки відкривається панорама нічної столиці і краєвид на грандіозний Арарат – символ Вірменії. Саме тут Ви закохаєтеся в Єреван :).

Їдемо в Гарні, де занурюємося в абсолютно інший, предвічний світ сонцепоклонників і язичництва. Побудований в І столітті до н.е., він дивовижно нагадує Парфенон, чудово зберігся і тут дуже мало туристів;) Гарні стоїть над глибоким мальовничим каньйоном річки Азат, який служив відмінним природнім захистом від нападів ворога і допоміг фортеці дожити до наших днів.

Далі йдемо на екскурсію в Гегард, або «Монастир списа» – величезний комплекс, затиснутий між крутих скелястих схилів гір, який вважається рідкісною архітектурною пам’яткою і включений в список світової спадщини ЮНЕСКО. Його унікальність полягає в тому, що частина Герарда з безліччю шикарних горельєфів була вирубана прямо в монолітній скелі. Саме тут довгі століття зберігався Спис Долі перед тим, як його помістили в Ечміадзінський собор. Похід в Вірменії і сходження на Агарац сподобається не тільки любителям гір, а й фанатам історії;).

Після смачного обіду з традиційних страв спускаємося в каньйон річки Азат, стіни якого складаються з базальтових стовпів, кристалізованих з застиглої магми. Особливо вражає ущелина з романтичною назвою “Симфонія в камені”. Гігантські шестикутні призми складені дивовижно правильно, ніби навмисно, і нагадують кам’яний орган. Ближче до вечора піднімемося до руїн монастиря Авуц Тар (X-XII ст). Це місце – дуже атмосферне, воно буквально дихає старовиною. Тут ми і розіб’ємо наш табір, спостерігаючи, як червоний сонячний диск повільно ховається за горизонт, а внизу спалахують вогні міст і селищ.

Вранці піднімаємося на Гегамське плато. У небі тут часто парять хижі птахи – орли, грифи, стерв’ятники. На горизонті здіймається конус Арарату і, мов магніт, притягує до себе наші погляди… На його вершині іскриться льодовик. У спекотний полудень зануримося в приємну прохолоду вод гірської річки. Наш маршрут проходить вздовж овіяного легендами мальовничого каньйону в Хосровском заповіднику. Якщо вірити переказам, в VI вірменський цар Хосров II Котак наказав посадити ліс, який зберігся до наших днів. У лісі зустрічається безліч рідкісних рослин і тварин. Але найцікавіше те, що тут водиться середньоазіатський леопард! Заночуємо, насолоджуючись сутінкової красою і гармонією цього далекого куточку дикої природи.

Кілометраж: 7 км, набір висоти: 300 м, спуск 170 м.

Рухаємося в бік Севану по Гегемскому хребту. Рельєф в основному рівнинний, з плавним, але постійним набором висоти. Кілька наступних днів ми будемо перетинати велике плоскогір’я і насолоджуватися видами нагір’я. Тут ми зустрінемо сонцепоклонників єзидів. Єзиди – дуже гостинний, колоритний і приємний народ. Вони цілими сім’ями на літо їдуть на простори Гегамського плато, де живуть у великих наметах з металевою піччю посередині. Пасуть овець та корів і роблять сир – панір. Трапляється, що пастух-єзид побачить подорожнього здаля і довго біжить назустріч, щоб познайомитися і запропонувати склянку кави. На плато живуть вовки, лисиці, безоарові козли (ті, чий камінь в світі Гаррі Поттера володіє магічними властивостями:).

Поставимо табір у великого озера Вішапалич. Недалеко від стоянки стоять стародавні кам’яні статуї – Вішапи, стародавні вірменські божества і духи води, зведені не одне тисячоліття тому. Ці менгіри колись позначали підземні джерела, але потім під впливом християнства перетворилися в злих драконів і змій. Вішапам навіть приносили жертви і вважали, що вони поглинають сонце під час затемнень.

Дистанція: 12 км, набір: 500 м

Сьогодні один з найважчих переходів в нашому поході по Вірменії. Прокидаємося удосвіта і підходимо до підніжжя вулкану Аждаак. По дорозі побачимо древні малюнки-петрогліфи, які датуються V-IV тисячоліттями до н. е.! Розглядаємо зображення давно вимерлих тварин, намальовані людиною дві тисячі років тому… Трохи відпочивши, залишаємо речі і радіально виходимо на Аджаак. Милуємося мальовничим озером в кальдері. З вершини відкривається чудовий краєвид: Арарат, Ара, Атіс, Арагац, Севан, схили Гегамського хребта і долина Котайкського району… Аждаак в перекладі з перської – велетень, величезний, могутній, великий. Тут вийдуть відмінні фотографії, які займуть гідне місце у Вашій колекції, присвяченій походу.

↓ Панорама з вершини Аджаака ↓

Переночуємо в мальовничій гірській долині, оточеній вулканічними піками. Вечорами з боку Севану часто піднімається туман, який заповнює нашу долину і створює містичну атмосферу…

Перехід: 16 км, набір: 900 м, спуск: 400 м.

Сьогодні ми споглядаємо красу і насолоджуємося видами різнокольорових гір Вірменії. Спускаємося до селища Тахкашен, звідки на автобусі їдемо до блакитно-синього Севану. Вірменське, або Гегамське море – найбільша прісноводна водойма Кавказу, глибина місцями перевищує 80 м! Його хвилі розсікають пароплави і вітрильні човни, в глибинах мешкають ендемічні види форелі (ішхан), вусанів та інших риб. Якщо дозволить погода, поплаваємо в Севані. Заночуємо в наметах на березі.

Відстань: 15 км, вниз: 900 м.

Переїжджаємо до храму Севанаванк, що велично здіймається на північно-західному узбережжі Севана. Раніше він стояв на острові, який за останнє сторіччя з’єднався з півостровом Севан після падіння рівня води. Ще з кінця ХІІ століття тут знайшли притулок ченці, а в 874 році принцеса Маріам заснувала монастир. У XVI-XVII століттях його стіни були зруйновані, в 1930 р монахи остаточно покинули острів. Зараз Севанаванк реставрований і знову діє, при ньому є семінарія. Після огляду монастиря сідаємо на рейсовий транспорт в Єреван. Ніч проведемо в хостелі, де скуштуємо плоди всіх благ цивілізації і відновимо сили, адже попереду – сходження на Агарац!

Продовжуємо культурно-пізнавальну частину нашого походу. Вранці переїжджаємо в пригород – Вагаршапат (в Радянські часи – Ечміадзін). Тут зосереджено багато пам’яток архітектури, п’ять з яких внесені в список ЮНЕСКО. Вірменія – перша офіційна християнська країна, яка прийняла Ісуса за чверть століття до Риму. На її землі трудився Святий Григорій Просвітник, чиї реліквії дбайливо зберігаються в Ечміадзінському кафедральному соборі. За переказами, сам Христос вказав Григорію місце для цього унікального храму. Зараз Ечміадзінський собор (або Вагаршапат) вважається одним з найдавніших у світі – він заснований в 303 році н.е.! У його скарбниці зберігаються дошка з Ноєвого Ковчега і легендарний Спис Долі (спис Лонгіна), яким римський легіонер вбив Ісуса, зглянувшись над його муками. Після Ечміадзіна оглянемо шедевр ранньосередньовічної архітектури – храм Звартноц. Його почали будувати близько 643 року на місці, де, за переказами, цар Трдат зустрів Святого Григорія. У Х столітті собор спіткала сумна доля – він обвалився. На початку ХХ ст. були проведені археологічні розкопки, причому в ході робіт виявилися більш ранні шари урартійскої епохи.

Після культурної програми їдемо до метеостанції в горах. Ночуємо на березі високогірного льодовикового оз. Карі (на висоті 3190м) на схилах гори Арагац.

Ми знаходимося в ізольованому гірському масиві на заході країни, четвертому за висотою в Вірменському нагір’ї і найвищому в сучасній Вірменії. Арагац має 4 вершини: північна – 4090 м, західна – 4007 м, східна – 3916 м, південна – 3879 м. Між вершинами знаходиться вулканічний кратер неправильної форми, глибиною 350 м і шириною 2,5 км. На схилах видніються невеликі льодовики і сніжники.

Вранці ми піднімемося на одну з вершин Арагац. Спускаємося до озера Карі-лич. З кратера відкривається чудовий панорамний вид на вершини, що оточують його.

Повертаємося до столиці. Погляньмо наостанок на Рожеве місто, з яким скоро доведеться розлучатися. Наш похід в горах Вірменії закінчується і ми повертаємося додому, але краса і гостинність цієї країни, її духовна атмосфера і багатюща спадщина не забудуться і ще не раз покличуть нас назад;).