Що робити, якщо загубили паспорт за кордоном

При моїй кількості подорожей в рік це рано чи пізно мало статися. Під час походу по Індонезії в силу деяких причин у мене вкрали (як я припускаю) паспорт. Разом з ним були втрачені гроші та кредитні картки.

Це сталося в зв’язці з іншими обставинами. Але смію Вас запевнити, що загублений паспорт – це не кінець життя, а скоріше початок нового. Але не початок життя в новій країні з чистого аркуша, а відправна точка пригод на шляху до відновлення своєї особистості. На жаль, втрата документів за кордоном дорівнює великим грошовим витратам, з цим потрібно змиритися. Отже, моя історія.

Як я загубив паспорт за кордоном

На третій день походу по Індонезії ми мали переїздити через кратер вулкана Бромо в селище Рану Пані. Все йшло за планом. Шестеро людей залізли в салон маленького джипа Тойота, закріпили рюкзаки на даху і рушили через вулкан до нашої мети.

Як тільки ми опинилися в кальдері, почалася сильна пилова буря. Настільки сильна, що кругом нічого не було видно. Водій їхав практично навмання, при цьому не особливо скидаючи швидкість і знімаючи те, що відбувається, на телефон. Нам було весело. Коли ми прибули на місце висадки і почали знімати рюкзаки, виявилося, що одного не вистачає. Мабуть, він був погано закріплений водієм і звалився з джипа під час пилової бурі.

Зрозумівши свою помилку, водій сів на мотоцикл і рвонув назад, щоб спробувати знайти загублений багаж. Але досить швидко повернувся ні з чим. Було вирішено розділитися і відправитися на джипі назад нашим шляхом в надії виявити пропажу.

Проїхавши весь шлях, ми про всяк випадок заглянули в хоумстей, де ночували цієї ночі і перевірили, чи не забули ми рюкзак там. Але один з учасників навіть знайшов у себе знімок, де водій вантажить його на дах джипа. Стало зрозуміло, що хтось встиг підібрати.

Спитавши у місцевих рейнджерів, чи не привозили до них знахідку, вирішили звернутися у поліцію. Водієві все це не подобалося і при зустрічі з охоронцями закону він впевнено заявляв, що «ми втратили свій багаж». Довелося пояснювати, що у втраті власне винен саме водій, який здійснював перевезення і займався кріпленням багажу на даху.

Після тривалих розбирань ми змусили водія відвести нас в поліцію і написати заяву про втрату багажу. Поліцейська дільниця в місті Сукапура – видовище досить сумне. Місцеві поліцейські, звичайно ж, не можуть зв’язати і двох слів англійською, зате оснащені новітніми моделями айфонів і явно не страждають недоїданням.

З горем пополам склали протокол, в якому, уявіть, вказали все, що знаходилося у наплічнику. Нас попросили написати навіть кількість шкарпеток, але не по парах, а по штуках! У рюкзаку було необхідне спорядження і одяг від кращих виробників загальною вартістю кілька тисяч у. о. Саме тому ми підняли питання про фінансову компенсацію, тим більше що людині треба було зійти на 2 вулкани і пробути в Індонезії понад два тижні.

Природно, шофер був цьому не радий. Ми теж задумалися про те, що, швидше за все, ці грошові витрати для нього – величезні. Тому вирішили поїхати в магазин і купити тільки найнеобхідніше: новий рюкзак, спальник, пару футболок, шкарпетки, штани, куртку і фліску. Загальна вартість склала 150 доларів.

У магазині я вирішив придбати собі бафф. Саме в цьому місці я в останній раз бачив свої документи і гроші. Мабуть, хтось витягнув у мене з рюкзака гаманець. І зробив це якимось неймовірним способом, оскільки рюкзак був завжди біля мене і закривався не на блискавку, а як звичайний герм мішок.

Тільки вранці наступного дня, готуючись до сходження на вулкан Семеру, я побачив і зрозумів, що загубив свій паспорт за кордоном… Важко передати, що я пережив у той момент. Але киснути часу не було. Потрібно було діяти. В першу чергу – заявити в поліцію і почати процедуру відновлення документа.

Група попрямувала на сходження в базовий табір Каліматі з місцевим гідом, а ми з Сергієм заскочили на мотоцикли і помчали через кальдеру назад в Чоморо-Лаванг – прокляте місце, де ми все губили. Поїздка була досить екстремальною, адже до пилової бурі на вулкані додалася лісова пожежа. Трава навколо вигоріла, пахло як в пеклі. Чорні з ніг до голови, ми закотилися в магазин, потім до рейнджерів, знайшли вчорашнього шофера, пробіглися по тих місцях, куди заходили або де зупинялися. Глухо.

Змінивши мотоцикли, поїхали на знайому дільницю. Поліцейські не особливо розуміли, чого ми від них хочемо, довелося довго їм пояснювати, що загубився паспорт. Але дечого таки домоглися. По-перше, я знайшов на смартфоні фотокопію загубленого документа, ми роздрукували її в кількох примірниках і поставили печатку відділення. Також попросили написати на індонезійській, що копія є достовірною і належить її пред’явникові.

Також склали протокол про втрату паспорта – це дуже важливий папірець, який повинен бути при вас разом з імпровізованою копією.

Тепер потрібно було летіти в Джакарту – в посольство України. До автовокзалу нас підкинули поліцейські. Далі ми сіли на автобус до Сурабаї, переночували там і рано вранці полетіли в Джакарту.

Вперше я скористався СМС з адресою посольства, яке завжди приходить при в’їзді в іншу країну. Взявши таксі, ми вирушили за вказаною адресою і тут нас чекала перша осічка. У хмарочосі, де мало бути дипломатичне представництво України, на прохідній висіло оголошення, що воно переїхало.

Знову беремо таксі і їдемо. Тут нам посміхається удача – ми потрапляємо куди треба. Довелося простояти в черзі з індонезійцями, які подавали документи на візу.

Незабаром я потрапив в кабінет, де мене зустріли земляки. Виявилося, що за 1 день зробити нічого не вийде. Потрібно спочатку подати запит в МВС України і отримати підтвердження своєї персони. Ця процедура займає близько 7 робочих днів! Потім потрібно сплатити консульський збір у розмірі 50 доларів США, зробити 2 фотографії і отримати тимчасове посвідчення особи для повернення додому. Тільки з цим посвідченням вас пустять на борт міжнародного рейсу.

Отримавши таке посвідчення, вам ще необхідно відвідати імміграційну службу Індонезії, де поставлять необхідні печатки. Ось вони – кола пекла для тих, хто загубив свій паспорт за кордоном.

Є й інший варіант: якщо у Вас вдома раптом лежить запасний закордонний, можна надіслати його кур’єрською службою в країну, де ви знаходитеся, отримати в нього відповідний штамп в міграційній службі і покинути країну за цим документом.

З тимчасовим посвідченням особи для повернення додому є ще один неприємний момент. Якщо Ваш авіапереліт – не прямий і передбачає самостійні стикування в третіх країнах, вам доведеться купувати новий квиток. З тимчасовим посвідченням можна летіти тільки через транзитні зони, без самостійних стикувань.

Отже, ми з Сергієм заповнили необхідні папери, сіли на літак і полетіли навздогін нашій групі. Наші туристи пробули без нас всього півтори доби. Ми зробили їм великий сюрприз появою в кафе, де вони обідали на шляху до Іджена.

Через 7 робочих днів, як раз до завершення активної частини походу, група вирушила відпочивати на пляжі Сенгігі на острові Ломбок. Я ж знову сів на літак до Джакарти.

Посольство України спрацювало чудово. За 4 години я отримав тимчасове посвідчення та супровідний лист від посольства, оплатив консульський збір, а також встиг в міграційну службу і отримав всі необхідні печатки.

На наступний день я вже зустрічався з нашою групою в Лобуан Баджо – ми пливли на Комодо. Оскільки додому я летів Катарськими авіалініями з транзитним стикуванням, новий авіаквиток купувати не довелося. Але, з огляду на додаткові авіаперельоти і витрати на дорогу, сума накопичилася аж ніяк не маленька.

Так що будьте обережні – бережіть себе і свій паспорт, і тоді ваш відпочинок не буде затьмарений. Ну і вчіться на чужих помилках! 😉

Що робити, якщо загубили паспорт за кордоном

Отже, ось покрокова інструкція:

• Не панікуйте
• Знайдіть копію свого паспорта. Якщо у Вас її немає – напишіть додому, де-небудь на комп’ютері вона обов’язково буде;
• Зверніться в поліцію і напишіть заяву про втрату документа;
• Роздрукуйте копію свого паспорта і поставте на ній печатку поліцейської дільниці (цей документ дасть можливість спокійно переміщатися по країни);
• Зверніться до посольства з проханням отримання тимчасового посвідчення особи для повернення додому;
• Сплатіть консульський збір;
• Зробіть 2 фотографії;
• Поставте необхідні печатки в міграційній службі країни, де втратили паспорт;
• Повертайтеся додому і робіть новий паспорт.

Короткий звіт про наш трекінг на островах Ява, Балі і Ломбок можна прочитати » У Звіті