Звіт про похід в Албанії | Гори Проклетіє в липні 2020
Я, звичайно, чула, що в Албанії красиво, подекуди навіть дуже, але планів туди потрапити не було навіть у якійсь віддаленій перспективі, хіба якщо в контексті «я додала до своєї скарбнички ще одну країну». Але ми припускаємо, а Бог, як кажуть, має в своєму розпорядженні.
2020 року всіх збентежив і навесні замкнув кордони. Албанія – перше, що відкрилося, було в зеленій зоні і явно чекало. Я набрала менеджера відразу, як побачила пост у ФБ. Мене не збентежило, що з клубом «Похід у гори» я ще не їздила, відгуків не бачила, головне було вирватися! Але тут зійшлися всі зірки. Клуб виявився чудовим, >> гід Рома мега-мега-мега професійним. У поході виникла ситуація, коли після довгого сидіння вдома турист не до кінця оцінив свої сили та йти на перевал просто не зміг. Рома вирішив проблему чудово – знайшов коня. І так у будь-якій дрібниці. Все було почуте та розрулено.
Початок походу в Албанії
Невеликий аеропорт Тірани нас швидко випустив, особливо ніхто нічого не перевіряв. Надворі вже чекав трансфер. І ми поїхали. Дорога від аеропорту до гір рівниною дуже вразила: зруйнована розруха радянських часів, все чорне, роздовбане. Куди я потрапила? – Ставало питання. А у горах країну як замінили. Приємне містечко Шкодер, де ми скуштували незабутнього червоного Косівського вина (дуже рекомендую!), штурмували фортецю на заході сонця і роззнайомилися. Група підібралася просто ідеальна!
Отчет о треккинге в горах Албании
А наступного дня були ГОРИ! Дуже красиві (щоправда, гори іншими не бувають), з прозорим повітрям та крижаними озерами. Така концентрована насолода після локдауну.
Ночували ми в будиночках. Спали в теплих ліжечках із гарячим душем – шикували одним словом. Все чисто та акуратно. В одному готелі навіть був басейн, невеликий кружечок, і ми як коні на арені плавали по колу, вийшло дуже кумедно.
А як нас годували! М’ясо ягняти тануло в роті, форель ще вранці плавала в річці. По всьому маршруту дозріли поля суниці. Ну, тут уже кожен як міг.
По всьому маршруту нашого походу в Албанії стояли будиночки, в кожному з яких було обладнане джерельце з крижаним пивом, та ще й 3-4 сортів. Місцеве населення чудово базікало англійською. Усі були дуже привітні та гостинні.
У горах тут і там зустрічалися укріплені вогневі точки часів совка. Знаєте, виявилось, що на них зручно танцювати.
Майя Росіт – сходження на вершину Албанії
Квінтесенцією маршруту стало сходження на Майя Росіт. Які ж там чудові краєвиди! Дорогою трохи захопили Чорногорію, але сам пік в Албанії. І весь підйом потопав у кольорах, які змінювалися зі зміною висоти. На вершині було тепло і безвітряно, і чесно зароблений обід здався особливо смачним. Поки обідали, сонце перемістилося, і на узвозі вийшли зовсім інші картинки. На 2/3 спуску знайшли будиночок з пивом від пастуха, незмінно крижаним. Пити пиво, лежачи в квітах на заході сонця, коли гора взята, – ідеально!
А потім була подорож на кораблику Команським озером між скелями з приголомшливими краєвидами. Взагалі весь похід вийшов дуже видовищним, прекрасна погода, легкі рюкзаки та краса гір дуже сприяли цьому.
А далі ми зустрілися із морем. Невеликий готель під Дурресом прямо на березі, піщаний пляж, яким можна нескінченно прогулюватися, захід сонця з вікна і класика – вино на пляжі в теплій компанії. Побували у Дурресі (цікаві археологічні пам’ятки).
З’їздили до Тірани. Це ще один сюрприз Албанії. Я чекала караван-сарай, а виявилося дуже атмосферне місто з величезними парками, мармуровими доріжками, цікавою архітектурою. Ось тільки музеї, на жаль, відвідати не встигли.
Загалом маршрут був не складний, прогулялися щиро, багато сміялися, навіть співали. Балакали безмовно. Ну і печінку трохи потренували, там все до цього мало.
Похід залишив чудові спогади, виявився зовсім не прохідним, а як нова сторінка в подорожах. Навіть скоріше він став новою книгою з клубом «Похід у гори», яку я збираюся ще довго читати.
