Звіт про зимовий похід на Говерлу
Бажання знову опинитися в горах і не просто так, а ще й посеред справжньої зими, знову привело до Карпат і привітний Івано-Франківськ. На жаль, вільного часу на відкриття зимового сезону було небагато, тому виходом із становища став черговий триденний похід.
І так, першого дня практично всі учасники нашого походу на Говерлу, зібралися в Івано-Франківську, після чого ми вирушили до Лазещини – до місця старту, підібравши по дорозі ще одного члена нашої команди 🙂 .
Приїхавши, пообідали і, підбадьорившись, хто гарячою кавою, а хто чаєм, почали наш шлях через чудовий зимовий ліс до місця нічлігу, звідки завтра мали розпочати сходження на Петрос і Говерлу (2061 м) – найвищу вершину українських Карпат.
Цей день нас насолоджувався чудовою погодою – йти було комфортно і не холодно, хоча для деяких учасників нашої пригоди пробиратися снігом стало справжнім випробуванням.
До вечора, діставшись колиб, які приємно здивували своїм відмінним станом – зупинилися на нічліг у меншій з них, де ми дуже затишно помістилися, так як нас було всього 8 чоловік. Після гарячої вечері та чаю, хто хотів, вирушили відпочивати перед завтрашнім сходженням, ну а кому не спалося, був час поспілкуватися.
Наступного дня погода стала менш сприятливою, оскільки суттєво зменшилася видимість і пішов сніг, що не могло не позначитися на наших планах – було зрозуміло, що підйом на обидві вершині з урахуванням погодних умов не подужаєм, тож одразу вирішили підніматися лише на Говерлу.
На підході до вершини почалося найцікавіше, що, судячи з вражень інших учасників, сподобалося не тільки мені 😀
Видимість стала дуже погано видимою 😉 , а вітер посилився настільки, що мене почало здувати – я навіть пошкодувала, що залишила рюкзак у колибі, хотілося вірити, що він би зробив мене хоч трохи важчою 🙂 і стійкішою, але все це тільки підганяло бажання піднятися нагору. І ось ми тут! Декілька хвилин на вершині, фотки, на яких мало що видно 🙂 і відмінний настрій!
Спускаємось униз. До місця нашої ночівлі повернулися досить рано. Якби не погода, то можна було спробувати зійти і на Петрос, але в цій ситуації шансів не було 🙂 . Тому з почуттям виконаного обов’язку 🙂 приготували обід у нашій затишній і теплій колибі і почали відпочивати, ділитися враженнями, а дехто навіть не прогавив можливість поділитися враженнями не тільки з присутніми, запостивши пару фоток 😉 в соц.мережу.
Наступного дня встаємо раніше і починаємо спускатися, бо шлях назад не близький, а сніг за ці дні додався.
Як і очікувалося, не дивлячись ні на що, до місця зустрічі з водієм, який відвезе нас до Івано-Франківська вийшли вчасно, але, на жаль, на цьому наша не більша зимова подорож добігла кінця, подарувавши незабутні враження перед наступним Новим Роком; -).
Хлопці! Дякую всім вам за компанію!
