Звіт про похід Боржавою
Починає входити у звичку — фіксувати здійснені мандрівки не лише в памʼяті. Цього разу — нетривалий, але памʼятний триденний похід у Карпати по «чорничних» схилах Боржави.
Особливістю цієї подорожі, окрім отримання чергової «дози» гір та гастрономічного інтересу — наїстися чорниці, став склад учасників — цього разу ми були вдвох :).
Це моя перша мандрівка в такій невеликій компанії. Так склалося, що з нашої команди змогли вибратися тільки ми, але це нас не зупинило :).
Обраний маршрут для нашої триденної мандрівки становив загалом близько 45 км, але, як зʼясувалося вже в перший день — цього нам виявилося замало. Тож зʼявлялися репліки на кшталт: «А-а-а, дивись он там, у далині, гарний краєвид, пагорб, камінь і все таке», — що займало нас на наступні пару годин і додавало до маршруту нові відрізки. 🙂
Потяг привіз нас у смт. Воловець. Однією з переваг Карпат є їхня близькість — бюджетний варіант доїзду з Києва коштує всього 150 грн. До місця запланованого старту можна було дістатися автобусом за 10 грн., але він зламався, тому ми його не дочекались і поїхали в Пилипець на таксі.
Боржава в серпні, без перебільшення — оксамитова! Усі схили вкриті кущами чорниці, що, окрім приголомшливих краєвидів, дає ще й можливість задовольнити гастрономічний інтерес — наїстися ягід, збираючи їх дорогою.
А ще нам дуже пощастило з погодою — відсутність обіцяного дощу й легкий вітерець зробили цей день чудовим. 🙂
Одним із приємних «бонусів» подорожі невеликою компанією є відсутність потреби розпалювати вогонь, якщо не хочеться, особливо якщо є газовий пальник і балон. 🙂 Вечерю й сніданок можна приготувати майже не виходячи з намету.
Місце нашої першої ночівлі, недалеко від гори Стой, було доволі далеко від води, але виявилося дуже тихим і затишним, а зранку ще й дозволило не тільки провести чорничну фотосесію, а й знову :)наїстися ягід.
Піднявшись на г. Великий Верх, ми рушили в напрямку г. Плай, де вже ближче до вечора планували наступну стоянку — біля зруйнованої сироварні. Місце «популярне», тому на момент нашого приходу в окрузі вже стояло не менше 15 наметів, але це зовсім не заважало. 🙂
Наступний ранок був чудовим — гарна погода, рожевий світанок створювали неповторну атмосферу ідеального вихідного дня, коли всю цю красу можна тільки доповнити чашкою смачного ароматного кави, не вилазячи зі спальника :), що дуже просто й швидко було організовано :).
Завершальний день нашого походу був присвячений знищенню залишків їжі та солодощів, насолоді від неквапливої прогулянки дорогою назад до смт. Воловець і, звісно ж, плануванню нашої наступної подорожі :).
