Звіт про новорічний похід до базового табору Аннапурни (Зима в Гімалаях)

* * *

28 грудня 2019 р. – 9 січня 2020 р.

Почну з головного – Гімалаї потрібно побачити всім! І новачкам, які вперше йдуть у похід, і досвідченим туристам, що вже мандрували світом. Тільки тут можна спостерігати величні гори, перебуваючи в комфортних умовах середньогір’я, милуватися яскравими світанками й заходами сонця просто з терас лоджій і за відносно короткий час побувати в усіх кліматичних зонах – від тропічних джунглів до високогірних льодовиків. Мені пощастило відкривати для себе красоти різних країн, брати участь в цікавих експедиціях, підніматися на великі вершини. Але можу впевнено сказати – дуже мало місць на землі можна порівняти з Гімалаями за величністю краєвидів, природним різноманіттям і зручністю подорожей!

Чому знову з командою Похід-в-гори? Бо просто не хочу шукати щось інше. Тур прекрасно продуманий і правильно організований, програма насичена та реальна, все побудовано на повазі до учасників і врахуванні інтересів кожного, гіди позитивні й чудово знають свою справу, стараються зробити все можливе, щоб тур залишився у пам’яті дивовижними днями та чудовими відкриттями.

Детальний опис нашої новорічної програми в районі Аннапурни зайняв би занадто багато часу. Тому зупинюся лише на найбільш яскравих моментах подорожі.

Похід до Аннапурни взимку

Після зустрічі в Катманду та захопливої дороги ми вже в темряві зупинилися на ночівлю в околицях Покхари. А вранці на горизонті у всій красі постала легендарна Мачапучаре – священна вершина, закрита для сходжень.

Далі був крутий переїзд на джипах серпантином гірської дороги та перехід у селище Горепані. Смачна вечеря, ніч у лоджії й ранній вихід на оглядовий майданчик Пун-Хіл. Там нас очікувало диво світанку з видами великих вершин у променях ранкового сонця. Подібні картини нікого не залишають байдужими! Яскраве світло немов запалює сніги гімалайських гір, тоді як глибокі долини ще сплять у нічних сутінках.

Світанок над Аннапурною

Після спуску та сніданку групу зустрів рододендроновий ліс. Перехід чарівною стежкою через панорамні точки завершився в Тадепані. З тераси нашої лоджії відкрився чудовий вид на Мачапучаре, Південну Аннапурну та Хінчулі. Це було 31 грудня. Непогано завершити рік із такою панорамою з вікна, чи не так?

У перші дні нового року подорож продовжилася. Ми спостерігали у всій різноманітності картини гімалайських передгір’їв, побут місцевих жителів, які дбайливо використовують кожен клаптик землі. За поворотами стежки постійно відкриваються нові краєвиди, шлях не втомлює, є можливість перепочити, випити чаю та перекусити.

Базовий табір Аннапурни

Ключова й найскладніша ділянка маршруту – перехід до базового табору Аннапурни. Тут відчувається висота, стає значно холодніше, почався снігопад. Вершини, затягнуті густими хмарами, надовго зникли в тумані. Важка дорога, як ми зрозуміли пізніше, була необхідною платою за величні краєвиди наступного дня.

Морозний ранок, яскраві зірки на ще темному небі. Ранній підйом, вихід при світлі ліхтариків. Починає світати. Вирізняються силуети величезних вершин. І ось, немов хтось опалив вогнем масив Аннапурни. Видовище вражаюче! Лише заради цієї хвилини варто їхати в Гімалаї!

А потім був спуск униз, у тепло й зелень. Нічне купання при місячному сяйві в гарячих джерелах. Перехід через новий суперміст і повернення на джипах до Покхари.

Покхара і Катманду

Активна частина туру завершилася. Але попереду на групу чекала дуже насичена екскурсійна програма з місцевим гідом (випускником ще радянського вишу) у Катманду, прогулянки містом і традиційний прощальний вечір у ресторані.

До побачення, Гімалаї! Допобачення, Непал. А, можливо, повернемося?