Новини з Гутин-Томнатика
Експедиція ‘Pohid v gory” успішно піднялась на гору Гутин-Томнатик 16.02.24. На одну з найскладніших вершин Карпат, східне ребро якої має альпіністську категорію 2А, а подейкують що і всі 2B! Складність сходження на Гутин-Томнатик заключається в скальних ділянках дуже крутого часто обледенілого схилу, а також у віддаленості його від усіх населених пунктів та можливості під’їзду. Сходження на Гутин це повноцінна мала експедиція, адже спочатку учасники здійснюють тривалий перехід по хребту до місця штурмового табору під початком маршруту. І ночують дві ночі в наметах в повноцінному смислі зимового високогірного походу.
Всього похід триває 5 днів, три з яких власне сама експедиція. Унікальність походу від “Pohid v gory” заключається в тому, що першу і останню ночівлю ми робимо в комфортних умовах в високогірному притулку на Пожижевській.
Це дає можливість зібратись з силами, відпочити, гарно підготовитись і взяти тільки необхідні речі, їжу та газ тільки на дві ночівлі високо в горах. Це значно полегшує ношу і збільшує комфорт сходження та походу вцілому.
Нам дуже пощастило з погодою. Та всі інші фактори також прекрасно сприяли нашому вдалому сходженню на Гутин-Томнатик. Хороший фірн, мінімальне обледеніння, відсутність вітру, сонячні дні та відносно тепле повітря зробили комфортними весь похід і ночівлі.
Першим випробуванням був спуск з гори Туркул, котра на східний схил мала дві гострі полки, з яких ми спускались по одному на страховці. Адже на хребет ми заходили штурмуючи в лоб вершину Пожижевську. І далі по твердому фірну крокували по хребту.
Штурмовий табір ми організували під самим ребром Гутин-Томнатика, що в долині з боку с. Луги на висоті 1780 м.
І на вершину піднімались ми трьома з’єднаними зв’язками. Поступово від станції до станції ми піднімались по гострому гребеню 2А. Пройшли камін. І вже на саму вершину вийшли незалежними трьома зв’язками.
Сходження зайняло 4,5 години. Ми захоплювались чудовими далекими краєвидами. Ми бачили чітко румунський хребет Родна в східному напрямку, та далеко аж до Боржави – в західному.
В той день, 16.02.24 ми були свідками надзвичайно великої лавини, котра зійшла з Говерли майже у нас на очах. В якийсь момент ми виявили знятий скальп аж до брусниці. Дошка висотою в декілька метрів зійшла в котел Заросляцький. Важко пригадати, чи була раніше настільки масивна лавина в Карпатах взагалі! Та керівником нашої групи був досвідчений інструктор, котра чітко оцінювала лавинну небезпеку.
Ми спокійно спустились в табір і на третій день експедиції вирушили по хребту в напрямку нашого притулку. Там ми в теплі відпочили, посушили свої речі, і довго біля теплої пічки обговорювали свої враження від походу. Для багатьох це був новий досвід, який ще більше розкрив заохочення робити все нові і нові подібні сходження.
