Графік роботи
Пн - Пт з 9:00 - 18:00
Пн - Пт з 9:00 - 18:00
Графік роботи
Пн - Пт з 9:00 - 18:00
Тури
Статті

Щоденник походу на Тянь-Шані

Щоденник походу на Тянь-Шані

23 липня для мене — це день, коли запланована ще в лютому подорож Тянь-Шанем нарешті розпочалася. Уже й без того накопичене передчуття нової порції гір 🙂 🙂 🙂 посилилося завдяки незвичайному маршруту, який виявився суттєво дешевшим, пролягав через Львів і супроводжувався 8,5 годинами очікування стикувального рейсу в Борисполі.

Аеропорт Львова розташований у межах міста, тому дістатися туди за бажання можна не тільки на таксі, а й на «дуже ретро» тролейбусі №9.

До Львова з Києва я приїхала досить рано, тому приємним сюрпризом стало те, що зупинка, на якій мав з’явитися мій «ретро» транспорт, виявилася у дуже гарному місці, де було приємно провести трохи часу з ранковою порцією чаю.

Львів

Аеропорт ім. Данила Галицького — це кінцева зупинка тролейбуса, вийшовши з якого я побачила будівлю старого терміналу, яка після «ретро» транспорту остаточно ввела мене в ступор.

Це було очевидно навіть для водія тролейбуса, який вирішив розвіяти моє здивування, вказавши на новий термінал.

Зустрівшись із нашим інструктором Ромою, з яким ми летіли одним рейсом, ми прибули до Борисполя — кожен по-своєму почав “вбивати” 8,5 годин очікування. Особисто мені завжди подобалося спостерігати, як злітають і сідають літаки, чим я, власне, і займалася, а коли набридло — почала дивитися телевізор.

І знову сюрприз — уже менш приємний. На новинному каналі повідомили, що в Алмати, куди ми летимо, зійшов сель. Звичайно, паніки не було (знаючи, як прийнято подавати новини), але сумніви щодо того, як це вплине на наші плани, все ж закралися.

Тепер нас уже було троє, адже в Києві до нас приєдналася ще одна учасниця походу горами Терскей Ала-Тоо — Лариса, яка згодом стала незрівнянною «Шахерезадою Степанівною». 🙂 🙂 🙂

З наступною групою учасників нашої подорожі ми зустрілися в аеропорту Алмати.

24 липня. Алмати, Чарин

Наша команда в основному виявилася жіночою, за винятком інструктора Роми та ще одного дуже позитивного хлопця з Казахстану — Азамата, якого разом із ще двома учасницями (Лерою та Оксаною) ми зустріли на залізничному вокзалі Алмати. Нарешті всі в зборі! 🙂 🙂 🙂

Вирушаємо до каньйону Чарин (Казахстан).

Наш гурт у каньйоні Чарін

І ось — перша порція вражень: довгоочікуваний обід, купання в річці, в якій, як сказав охоронець на в’їзді, купатися не можна було, і перша партія фотографій. 🙂 🙂 🙂

Чаринський каньйон

Оскільки кордон Казахстану з Киргизстаном, який ми мали перетнути, працює тільки до 18:00, першу ніч ми ночували на території Казахстану.

25 липня. Гарячі джерела Алтин-Арашан

На сніданок — лазанья від Романа :), після чого дорога до Алтин-Арашану, пішохідна частина якої розпочалася з селища Теплоключенка, де наш водій Максад, який перебував із нами вже другий день, нарешті “позбувся” нас на деякий час. 🙂

Лазання у поході

Після довгої дороги ми нарешті йшли пішки й милувалися горами. 🙂 🙂 🙂

Дорога на Алтин-Арашан

І знову сюрприз 🙂 – дорогою зустрічаємо господаря кемпінгу, в якому плануємо заночувати і де збираємося ввечері поніжитися в радонових джерелах. На щастя, він люб’язно погодився на нашу пропозицію 🙂 підвезти наші рюкзаки до місця. О, так! – Чудове завершення дня: прогулянка налегко і гарячі джерела!!!

Алтин-Арашан

Незважаючи на красу Алтин-Арашану, 2600 м, найбільш пам’ятною, особисто для мене, стала напис у туалеті. Тут, пробачте, «як у пісні – слів не викинеш».

tjan-shan-pohod (13)

26 липня. Дорога на Алакель

Сьогодні нас чекає дорога до перевалу Алакьоль, безумовно, не без компанії. 🙂 🙂 🙂

похід на Тянь-Шань

Набираємо висоту і акліматизуємося перед завтрашнім підйомом на перевал.

Перевал Алакель

А в мене йога :).

йога на Тянь-Шані

Ввечері вечеряємо під пильним наглядом Роми, щоб, не дай Боже, ніхто не залишився голодним. 🙂 🙂 🙂

харчування у поході

Ну і найголовніше — вечірній кисіль :)!!! А для когось і перша порція «Пантенолу».

Пантенол

27 липня. Сходження на Алакель

Зранку, поснідавши і зібравши табір, починаємо наш шлях на перевал Алакьоль із досить крутим підйомом.

наш шлях на перевал Алакель

У нагороду за виконану роботу нас чекає непередаваний краєвид озера Алакьоль з висоти перевалу, 3900 м.

озеро Алаколь

І саме тут прокидається справжня «Слов’янська жіноча душа», яка шокувала німців, яких ми зустріли на перевалі — у більшості нашої команди у рюкзаках були СУКНІ!!!!!

Чесно кажучи, я теж була в шоці 🙂 🙂 :), переважно тому, що в мене сукні не було.

Ось вони — справжні дівчата 🙂 🙂 :)!!!!!

ДІВЧАТА В ПОХОДІ

Неперевершена «Шахерезада Степанівна» — Лариса та наш «Рибалка» — Азамат.

Алакель

Також «попсова» частина нашої команди — Марина, Рома і я 🙂 🙂 :).

tjan-shan (10)

На жаль, на спуску з перевалу нас наздогнав дощ, але, дійшовши ввечері до місця стоянки, більшість одягу вже підсохла, що не могло не тішити. 🙂

Ще одна краса дорогою до місця нашої наступної ночівлі, неподалік притулку «Сирота» на р. Кургактор, 2933 м.

поблизу притулку «Сирота» на р. Кургактор, 2933 мРозбиваємо табір, досушуємо промоклі під дощем речі.

поблизу притулку «Сирота» на р. Кургактор, 2933 м

Але головний герой цього дня 🙂 — якийсь «незрозумілий» звірятко :), яке одним своїм безцеремонним присутністю перетворило групу дорослих людей на дітей, які в темряві бігають з фотоапаратами і намагаються впіймати хороший ракурс :).

тянь-шань-2015 (8)

28 липня. Долина Каракол

Погода дала нам змогу поснідати, після чого почався дощ,

похід у Киргизії

який відкрив безмежні можливості для двомісної палатки 🙂 🙂 🙂

ховаємося від дощу в наметі

Перетерпівши дощ, вирушаємо у бік долини р. Каракол, знижуємо висоту до 2500 м,

Долина річки Каракол

замість дороги маємо річку 🙂 і,

річка Каракол

як належить, до вечора дощ — табір довелося розбивати оперативно, поруч з білоруськими колегами, які зупинилися раніше.

табір на березі річки Каракол

29 липня. Долина Телети

Прямуємо до перевалу Телети, 3700 м

Вирушаємо до перевалу Телети, 3700 м.

Наш дбайливий інструктор Рома нікого не залишив без уваги — когось перевів через річку, когось витягнув з неї, а когось підгодував вітамінками, щоб не захворіли 🙂 🙂 :).

Броди річок на Тянь-Шані
Перевал Телети

Ввечері зупиняємося у мальовничій долині р. Телети, сушимося, їмо, відпочиваємо, хтось (тобто Я) встигає втопити котелок у річці — добре, що він був не один 🙂 🙂 🙂

табір на березі річки Телети
табір на березі річки Телети

30 липня. Страшні звірі Тянь-Шаню

Новий день приніс нам гарну сонячну погоду і корів :), яким, судячи з усього, не вистачало в організмі шкарпеток і штанів, що сушилися у нас з вчорашнього вечора — більшість речей таки вдалося врятувати 🙂 🙂 :), переважно завдяки героїні Ані :), але шкарпетки Лариси все ж були з’їдені :).

на березі річки Телети

Збираємося і продовжуємо наш шлях мальовничими місцями у напрямку перевалу Джилісу, 3600 м.

у напрямку перевалу Джилису, 3600 м

Зупиняємось по дорозі у дуже красивому і колоритному місці біля р. Аджайлау на ночівлю.

річка Аджайлау

31 липня. Перевал Джилісу

Зранку смачно снідаємо,

річка Аджайлау

продовжуємо наш шлях до перевалу.

Спустившись з перевалу, зупиняємося на ще одну колоритну ночівлю, яка пройшла у компанії молодих бичків, які обнюхали і облизали всі наші намети :), точили роги об колоди прямо в багатті :), переконливо давши зрозуміти, що це ми у них в гостях :). На щастя, їх не зацікавили наші речі як їжа :).

У такі моменти розумієш справжній зміст прислів’я «Гігієна — ворог туриста» 🙂 🙂 :).

Джилису

1 серпня. Курорт Джилісу

Завершення активної частини походу. Спуск до курорту «Джилісу» з гарячими радоновими джерелами. Тут ми, після колоритного 🙂 спуску, який став справжньою пригодою в тумані :), зігрілися і відмилися перед переїздом на озеро Іссик-Куль, де було прийнято рішення зупинитися у гостинної місцевої мешканки, яка радо прийняла нашу команду у себе вдома на наступні 2 дні. Нас неодноразово годували сніданком, обідом і вечерею і відводили на пляж — одним словом, «Піонерський табір ім. Наталії Миколаївни» з повним пансіоном 🙂 🙂 :).

Піонерський табір ім. Наталії Миколаївни

На озері погода була дуже хороша і сонячна,

Озеро Іссик-Куль

тому майже всі «відпочивальники» встигли обгоріти :),

Озеро Іссик-Куль

поплавати і попірнати,

Озеро Іссик-Куль

а хтось прокинутися на пляжі після нічних купань 🙂 🙂 :).

Озеро Іссик-Куль

На жаль, наш похід на цьому закінчився. Попереду чекала дорога додому.

Дякую всім дівчатам за компанію, а Ромі — ще й за, як завжди, відмінну організацію і турботу про нас усіх протягом походу.

Не можу сказати за всіх учасників, але особисто для мене дорога додому теж була дуже цікавою :), в результаті чого я встигла поснідати в Алма-Аті, потім, очікуючи стикувальний рейс, заїхати і пообідати вдома у Києві :), після чого, долетівши до кінцевого пункту у Львові, пообідати дуже смачними сирниками з чудовою кавою, а зранку вже з відчуттям виконаного обов’язку 🙂 остаточно повернутися додому 🙂 у Київ.

Опубліковано 1 Вересня 2015
НАПРЯМКИ
НАПРЯМКИ
Види походів
Види походів
Блог Прокат КОМАНДА Розклад походів Контакти