Треккінг навколо Манаслу | Гора Духів

Учасники прилітають в аеропорт Трибхуван і оформляють візи. Їдемо в туристичний жвавий район Тамель, де поселяється в хостел. Інструктор йде оформляти необхідні дозволи (трек навколо Манаслу до сих пір не дозволяється проходити поодинці – тільки організованими групами), а туристи тікають оглядати все, що встигнуть: храмовий комплекс Лалітпур, або Патан, галасливі ринки, історичний центр столиці, ступу Боднатх, храм мавп Сваямбунатх… Вечір присвятимо спільній трапезіц, де ближче познайомимося з соратниками по стежці;).

Сідаємо в автобус, який відвозить нас в гори: через перевал Танкот, по крутому серпантину уздовж річки Трішулі (Trishuli). Заїзжаємо в ущелину Соті Кхола, утворену річкою Буді Гандакі (Budhi Gandaki). По дорозі розглядаємо чудові ліси, водоспади і скелі річкового каньйону. Наша мета – селище Соті. Тут ми поселимося в лодж і зустрінемося з портерами й нашим непальським гідом.

Переїзд – близько 7 годин.

Після сніданку виходимо на трек навколо Манаслу. Автомобільна дорога закінчується і залишається тільки наш дикий пішохідний трек. Минаємо барвисті землеробні тераси та рисові поля, назустріч нам повзуть каравани мулів і яків. Дрібні селища вздовж шляху відкриють нам завісу справжнього непальського життя. Не в приклад трекам до Аннапурни або Евересту, цей лише недавно відкрив свої двері туристам. Звання Teahouse Trek, яке дозволило маршруту завоювати популярність, він отримав лише кілька років тому. І місцеве населення, що бачило занадто мало іноземців, зберегло споконвічні звичаї і звички.

Піднімаємося по ущелині Соті Кхола, яке славиться медом диких бджіл. Ми вже не тільки відчуваємо себе в Гімалаях, але й бачимо їх. У ясну погоду зі стежки проглядається масив Sringi (або Serang) Himal. Над нашим каньоном височить сніжна Чамал (7165). Минаємо релігійні кам’яні стіни з мантрами, квітчасті буддійські ступи, лангти (мотузки з «кіньми вітру» – молитовними прапорами). Після обіду вже будемо в Kholabeshi, де зможемо прийняти природну гарячу ванну – поруч є термальне джерело.

Залишаємо рисові плантації, сади і заглиблюємося в справжні дикі джунглі, якими заросли стіни долини Соті. Стежка потопає в прохолоді деревовидних рододендронів та сосен, над головами пустують мавпи-лангури. Піднімаємося уздовж річки до вьюпоінту з шикарним видом на Ganesh himal. Насолодимося панорамою Високих Гір, обідаємо і йдемо в селище Джагат. Ніч проведемо в лоджі.

1350м н. р. м. Перехід 5 год.

Стежка стає саме такою, яку уявляєш в мріях про Гімалаї. Повільно, але впевнено нас обступають високі гори масиву Sringi, Lumbo і Lapuchen Dwijen Himal. Ще трохи йдемо по ущелині, переходимо річку по підвісному мосту і піднімаємося в село Денг (Deng, 1865 м). Ось ми і перейшли етнічну межу між Непалом і Тибетом. Денг знаходиться в Кутангу (області Нубра, населеній переважно тибетцями). Буде дуже цікаво поспостерігати за різкою зміною звичаїв і культур.

Треккінг 6 год.

Продовжуємо наш трек навколо Манаслу мальовничим сосновим лісом. Все частіше трапляються вьюпоінти на Kutang Himal. У лісі бігають блакитні барани і гігантські вгодовані ховрахи. До речі, останні будуть супроводжувати нас до сніжного кордону :). Приходимо в село Ghap (2165 м н. р. м), де влаштовуємося на ночівлю.

Щоб зійти на перевал Ларкья Ла, потрібно спершу гарненько акліматизуватися. І немає способу кращого, ніж радіальні виходи + відпочинок! Цим і займемося – залишаємо речі в хостелі і піднімаємося до озера Калчхуман (3574 м). Тут вже відчуваються і висота, і міць… У прозорих водах «гірського ока» відзеркалюються рвані скелі, які обступили його щільним кільцем. Панорама, звичайно, приголомшлива! Фотографуємося, їмо і спускаємося в наш лодж.

Набор и сброс высоты примерно 1500 м. Примерно 7 часов.

Нам належить набрати більше 1 км висоти. Стартуємо чимраніш – щоб не поспішати. Рідколісся вже не приховує прекрасних картин навколишніх краєвидів, тому йдеться весело і невимушено. На 3000 + м н. р. м. можуть відчуватися легкі ознаки гірської хвороби. Тут головне – слухатися інструктора і вчасно говорити про проблеми в разі їх виникнення. У Lho (3180 м) помилуємося на оздоблену золотим розписом ступу і відправимося в ложд вечеряти і відпочивати.

Трекінг: 4-5 ч.

Короткий, але мальовничий перехід дуже важливий для нашої акліматизації. Якщо дозволить час, по дорозі ми радіально піднімемося на оглядовий майданчик біля монастиря Пунг Ґ’єн (4050 м). Його побудували прямо над неймовірно величезною однойменною долиною, оточеною скелястими відрогами і льодовиками Манаслу. Спускаємося в Sama Gaon (Ro, 3525 м). При вході в село стоїть цікава гомпа (буддійський монастир). Весь його двір буквально завалений величезними каменями мані (каміння з надписаними сутрами – молитвами). Розмістимося зручніше, адже наш лодж стане імпровізованим акліматизаційний табором.

3-4 ходових години.

Вранці виходимо до озера Birendra (3600 м). Всього через півгодини вже будемо стояти на лазурному березі, насолоджуючись айсбергами. У Бірендру сповзає льодовик, а скелястий схил гори оточує синьо-зелену гладь майже вертикальною стіною. У гарну погоду над засніженими відрогами видна сама Манаслу. З підйому на базовий табір відкривається величезний льодопад, яким обривається льодовик. Обриси озера і долини постійно змінюються, над хребтами прокльовуються все нові вершини. Manaslu Base Camp знаходиться на висоті 4400м. Манаслу звідси просто красуня, навколо приголомшлива тиша. Наш Самагаон вже ледве помітний. Оглядаємося, фотографуємося, п’ємо чай, граємо в сніжки :), а потім йдемо в лодж.

Прямуємо (3-4 години) альпійською напівпустелею, де царюють яки, ворони і знайомі жваві ховрахи. По дорозі зустрічаються ступи, обплутані релігійними прапорцями. Приходимо в дивне високогірне сільце, де всі будинки побудовані з плоских каменів (в тому числі й дахи). Самдо (3850 м) затиснутий між кам’яних схилів і вершин, вкритих вічним льодом. Така висота – майже на рівні морен, рослинності мало (а дерев взагалі немає). Жителі ну дуже далекі від цивілізації. Із розваг – стрільба із лука верхом на яках по круках…

Перехід зовсім недовгий, але дуже мальовничий і комфортний. Крокуємо над глибокою річковою долиною трохи нижче зони снігу, насолоджуючись неймовірними панорамами. Стежка в‘ється між тьмяними високогірними луками та льодовиками. Сьогодні ми розглянемо всі три вершини Манаслу, льодовик Сьяча, піки Найке і Ларке. Заночуємо в селищі Dharamsala (або Larkya Phedi, 4460м).

Трекінг: 4 ч.

Якщо буде час, радіально сходимо до закинутої кхари, 4800м (будиночок пастухів), звідки класно видно Самдо Пік (6335 м).

Напевно, саме заради цієї миті більшість з нас йде в гори… Піднімаємося на перевал Ларкья Ла (Larkya La, 5100 м). Йдемо по льодовиковій морені, насолоджуючись видами потужних схилів гори Чо Данді (Cho Danda). Потім нам відкриється вершина Ларкья-Ла. Від могутності і монументальності Гімалаїв захоплює дух. Людей тут дуже мало або зовсім немає, ми – єдині володарі цієї неземної краси! Так, трек навколо Манаслу не дарма вважається одним з найкрасивіших в Непалі. На жаль, немає слів, щоб описати цю пишність – нехай говорять фотографії. Хоча і їм навряд чи вистачить красномовства :).

Спускаємося трохи нижче, обідаємо і рухаємося до села Bimthang (3,720 м) на ночівлю.

8-9 год. Підйом 810 м, втрата висоти 1570 м.

Фізично складна частина подорожі залишилася позаду — сьогодні будемо спускатися, просто насолоджуючись видами Манаслу і Пхунгі Химал. Цей перехід стане казковим калейдоскопом кліматичних та природних поясів Гімалаїв. Пройдемо високогір’ям, ялиновими і рододендрононовими лісами, а до вечора нас приймуть в свої палкі обійми справжні субтропіки з бананами, яблуками, авокадо й іншими солодкими благами. Заночуємо в Gowa (2300м), де нарешті приймемо гарячий душ :).

Трекінг 6,5 год.

Йдемо через казково багатий ліс до ущелини Дудх Косі. Біля сіл знову рясніють різнокольорові тераси й мандаринові сади. Тепло та затишок сприймаються по-новому після холоду перевалів. Спускаємося нижче до селища Дарапані, де нас вже будуть чекати наші джипи. Їдемо, насолоджуємося видами, а на обід зупиняємося біля гарячих джерел, де бажаючі можуть викупатися.

Перехід – 2 год. Переїзд на джипах – 3-3.5 години

З Бесісахара їдемо в Катманду. Закидаємо речі, прощаємося з нашими незамінними (і, куди вже подітися, майже рідними) портерами і котимо в сторону галасливої столиці. За вікном миготять сценки з непальського життя. Тепер ми дивимося на них іншими очима, повними не здивування, а розуміння. Увечері будемо в знайомому хостелі, де сповна оцінимо блага цивілізації. Відмившись, сходимо куди-небудь відсвяткувати — заслужили! Завтра вранці ми вже розлетимося по домівках. Але в наших серцях ще довго буде жити гармонія, краса найвищих в світі гір і тепло нової дружби.