Звіт про похід Горганами | Або для чого ми ідемо в гори?
Маршрут: Горгани. Царство каменів
Дата: 8.06-13.06.2019
Інструктор: Богдан Дидик
ДЛЯ ЧОГО?
Так от, для чого люди обирають незручності у переїзді, фізичні навантаження і дискомфорт у побуті в гірських походах замість того, щоб чілити на пляжах Єгипту і Туреччини?
Похід Горганами: від Сивулі до Бистриці
В нас зібралась сильна група досвідчених людей закоханих у гори і я… задля цікавості, спробувати.
Як тільки ми ступили кілька кроків, я відчула всю «мінливість» Карпат. Нас одразу накрило дощем, потім нестерпно палило сонце. Рюкзак став надзвичайно важким. За кілька годин ми перейшли стільки гірських річок по мокрому слизькому камінню, скільки я не бачила за все життя. Я вже з сумом думала, що я погодилась на таку виснажливу відпустку і ось такі мене чекають ще 6 днів!
Я налаштувала себе на довгий і важкий шлях.
На місце табору ми прийшли приблизно о 15-16. Я зрозуміла, якою невагомою може бути хода без рюкзака 🙂 Які прекрасні гори в сутінках. Яка смачна вечеря, приготована на вогнищі. Як багато часу на роздуми. Вистачає часу і на те, щоб привести себе в порядок, і виконати різні гігієнічні процедури. Можна милуватись природою, нікуди не поспішаючи.
Цей найсмачніший ірис з найсмачнішою кавою в моєму житті 🙈 А ще нові знайомства і розмови біля вогню.
А ще це відчуття… коли ти піднімаєшся, збираючи рештки сил і дивлячись тільки собі під ноги… виходиш нарешті на самісіньку вершину і бачиш краєвид, який захоплює подих. І неважливо, наскільки це висока вершина, яка погода, навіть якщо ти в хмарі — це надзвичайне відчуття.
Наступного дня я прокинулась вже з іншим баченням, мене не лякав рюкзак і вабили вершини. І я зрозуміла, чому люди обирають походи. 6 днів пролетіли і я не хотіла, щоб вони закінчувались. Але першому сільському магазину після походу я була надзвичайно рада)))
Синьогора
В перші дні нас чекали найвищі вершини маршруту. На г. Сивуля можна зробити надзвичайні фото. Весь похід була чудова погода, дуже гарні місця для ночівлі.
Урочище Пекло
Ви колись пили каву над урвищем? Прокидаєшся вранці, виходиш за кілька кроків з намету і опиняєшся на самісінькому краю урвища в компанії кіз і коней, ранкового сонця і гір. Заварюєш горнятко ароматної кави, сідаєш на краєчку і спускаєш ноги над прірвою. Смакуєш каву, милуєшся природою… Урвище Пекло – місце, яке добре запам’яталося чи то назвою, чи то своєю красою і атмосферністю. Але особисто для мене це найгарніша точка маршруту.
Далі шлях пролягав по гірському хребту. Скелясті спуски і незіпсований туристами ліс. За останні три дні маршруту ми не зустріли жодної людини: ні туриста, ні пастуха, ні місцевого жителя. Це особливо цінно, коли ти хочеш відчути справжню природу в її дикому вигляді.
Дякую інструктору і нашій групі. Ви задавали класний темп і створювали атмосферу. У інструктора Богдана завжди є план «Б». Не страшно попасти в будь-яку ситуацію. Для мене особливого колориту додає те, що гід місцевий, може розказати про звичаї і людей те, чого не скаже Гугл. Ми могли до обіду подолати запланований маршрут і залишити час на відпочинок у таборі, чи махнути в радіалку. А могли пройти більше, ніж заплановано, щоб зменшити шлях на завтра, чи пройти значно більше… щоб спуститись в село і з’їсти найсмачніших в світі дерунів 🙂
В нашій країні є багато цікавого і небаченого. Гори перезавантажують і надихають. Дають сили і енергії.
А що дають коктейлі біля басейну лакшері готелю? Навіть фото з гір гарніші)))
#горикличуть #щастявдрібницях #pogodvgory
