Смарагдовий острів: 7 днів на Маврикії
Маврикій не підвів. Подарував нам неймовірно яскраві 7 днів посеред Індійського океану. Нам вдалося об’їхати увесь острів, піднятися на самі цікаві вершини, пройтись унікальними треками, відпочити на інстаграмних пляжах. Але основне, що ми веземо з цієї мандрівки в своєму серці – це зустріч з кашалотом. Впевнений, що всі, хто був у цій мандрівці пам’ятатимуть її завжди.
День 1: Зустріч з раєм та захід сонця біля Ле-Морн
Наша подорож на далекий і чарівний Маврикій розпочалася ще вдосвіта. Острів зустрів нас м’яким тропічним повітрям. Перші години ми присвятили організаційним моментам: обміняли валюту, придбали місцевий зв’язок, щоб завжди бути онлайн, і, звісно ж, отримали наш транспорт. Для дослідження острова ми орендували авто, адже попереду на нас чекало багато переїздів, а громадський транспорт хоча і розвинений на острові, про те не дуже зручний для туристів.
Місцем нашого проживання стала красива вілла з басейном. Це не просто місце ночівлі, а справжній оазис для відпочинку після насичених днів. Тут просторо, затишно і є все необхідне для великої компанії.
У перший же день ми познайомилися з особливим ритмом життя маврикійців. Тут ніхто не поспішає, а неділя — це справжній вихідний, коли навіть супермаркети зачиняються рано. Це стало для нас чудовим нагадуванням: ми на острові, тож час розслабитися і підлаштуватися під місцевий “slow living”.
Кульмінацією першого дня стала поїздка на пляж біля підніжжя гори Ле-Морн Брабант (Le Morne Brabant). Це місце — візитівка Маврикію, розташована на півострові на крайньому південному заході острова.
Ле-Морн — це не просто гора, а об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Величний базальтовий моноліт висотою 556 метрів височіє над бірюзовими лагунами, створюючи неймовірний контраст. Це місце має глибоке історичне значення: колись воно було притулком для втікачів-рабів, ставши символом боротьби за свободу. Ми приїхали сюди саме на захід сонця.
День 2. Магія кольорів Шамарель
Наш другий день на острові ми вирішили присвятити природним чудесам, якими славиться Маврикій. Щоб насолодитися красою без натовпів туристів, ми вирушили в дорогу з самого ранку — і це було найкращим рішенням.
Першою зупинкою став геопарк Шамарель (Chamarel). Це місце, яке ніби зійшло з полотен художника-фантаста. Спершу нас зустрів водоспад Шамарель — найвищий на острові. Потік води зривається з висоти близько 100 метрів у величезний кратер, оточений густою зеленню.
Але головна родзинка парку “Семикольорові піски” – унікальне геологічне утворення вулканічного походження. Дюни тут переливаються відтінками червоного, коричневого, фіолетового, зеленого, синього, пурпурового та жовтого кольорів. Кажуть, що навіть якщо змішати ці піски, з часом вони знову розділяться за кольорами.
Далі ми заглибилися в історію флори острова, відвідавши заповідник Ebony Forest. Це не просто прогулянка, а справжня подорож у часі, адже тут відновлюють первісний ліс, який вкривав Маврикій до приходу людей. Ми пройшли мальовничим треком серед рідкісних чорних ебенових дерев, вартість яких колись прирівнювалася до золота. З оглядових майданчиків парку відкриваються фантастичні панорами на узбережжя.
Ввечері вирушили на знаменитий пляж Флік-ан-Флак (Flic en Flac). Це один із найдовших і найпопулярніших пляжів західного узбережжя з білим піском і казуариновими гаями. Саме тут ми зустріли неймовірний захід сонця, коли небо палало вогняними барвами, а океан ставав золотим. Смачна вечеря під шум хвиль стала ідеальним завершенням цього яскравого дня.
День 3. Сходження на Ле-Морн Брабант та Труа-Мамель
Цей день ми повністю присвятили горам, адже Маврикій — це не лише пляжі, а й фантастичні вулканічні піки, з яких відкриваються найкращі панорами в Індійському океані. А гори – це наша основна ціль в мандрівках.
Ранок розпочався активно — ми вирушили підкорювати візитівку острова, гору Ле-Морн Брабант (Le Morne Brabant). Маршрут на гору дуже мальовничий, але вимагає підготовки. Це не просто прогулянка парком: стежка петляє серед дерев, а ближче до вершини переходить у кам’янисті схили, де іноді доводиться використовувати руки для опори. Тому надійне трекінгове взуття та зручний одяг тут обов’язкові.
Популярність цього місця шалена, і це не дивно. З висоти відкривається той самий знаменитий вид на “підводний водоспад” — оптичну ілюзію, створену піском і течіями в океані.
Після активного спуску найкраща нагорода — зануритися в прохолодні води океану. Ми відпочили на пляжі біля підніжжя гори, милуючись вершиною, де щойно були. Це одне з основних центрів кайт-сьорфінгу на острові
У другій половині дня ми вирушили до іншої локації — гірського масиву Труа-Мамель (Trois Mamelles. Назва перекладається як “Троє грудей” через характерну форму трьох піків.
Цей трек кардинально відрізняється від ранкового. Тут набагато менше туристів і більше дикої природи. Шлях до підніжжя пролягає через мальовничі зелені поля, поступово заходячи в густий ліс. Сам підйом доволі крутий — справжня пригода для любителів гір.
Ми дісталися оглядової точки на сідловині (Viewpoint on Saddle) якраз вчасно, щоб побачити, як острів занурюється у вечірні сутінки. Спускатися довелося вже у темряві, підсвічуючи шлях ліхтариками.
День 4. Кашалоти
Цей ранок розпочався задовго до сходу сонця, адже на нас чекала одна з найзаповітніших мрій — зустріч із кашалотами. Маврикій — одне з небагатьох місць на планеті, де ці величні тварини живуть постійно, а не просто мігрують повз.
Ми вийшли в море на світанку на швидкісному відкритому човні. Це справжній драйв: човен стрімко розсікає хвилі, вітер свистить у вухах, а навколо — безкрайня синь Індійського океану.
Хоча вода на Маврикії тепла, ранковий океанський бриз на швидкості може бути досить прохолодним. Тож, якщо ви плануєте таку пригоду, варто подбати про комфорт: вітрівка або легкий гідрокостюм захистять від бризок та вітру краще, ніж звичайний пляжний одяг.
Зустріч із кашалотами — це момент, коли перехоплює подих. Побачити цих гігантів на відстані витягнутої руки, у їхньому природному домі, — досвід, який змінює уявлення про світ природи. Ми пірнали в воду безліч разів, проте лише раз нам пощастило опинитися просто над велитеньким кашалотом. І мені вдалося зняти його на свою камеру GoPro:
Після емоційного ранку та смачного сніданку на віллі, ми вирішили змінити морські пейзажі на савану і вирушили до популярного парку розваг Casela Nature Parks. Це величезна територія, де спробували відтворити атмосферу африканського сафарі. Особисто мене парк зовсім не вразив, скоріше навпаки. Я люблю бачити тварин в їх природному середовищі. Особливо після досвіду в який я неодноразово переживав в наших походах на Кіліманджаро та турах до Намібії.
День 5. Смарагдові каскади Тамарін, сплячий вулкан та Порт-Луї
Ранок ми присвятили одному з найкрасивіших природних місць острова — водоспадам Тамарін (Tamarind Falls або “Сім каскадів”). Це ціла система водоспадів, що спускаються східцями глибоким каньйоном.
Завдяки сухій погоді трекінг виявився напрочуд комфортним і приємним. Нам не довелося боротися з багнюкою, а рівень води дозволяв легко перетинати річкові потоки, стрибаючи по камінню. Ми насолоджувалися прогулянкою серед густої тропічної зелені, де кожен новий рівень каньйону відкривав ще більш захопливі краєвиди. Проте низький рівень води означав, що і самі водоспади виглядали менш вражаюче, ніж наприклад в червні. Тож у всього є свої плюси та мінуси. Мені більше сподобалось коли ріка більш повноводна, не зважаючи на багнюку та повязані з нею труднощі проходження маршруту.
Далі ми вирушили в центр острова, до міста Кюрпіп, щоб зазирнути в очі, а точніше — в жерло “сплячого гіганта”. Вулкан Тру-о-Серф (Trou aux Cerfs) давно згас, і тепер його кратер, вкритий буйною рослинністю та невеликим озером, виглядає як величезна зелена чаша. З оглядового майданчика навколо кратера відкривається панорама на 360 градусів — весь острів видно як на долоні.
Другу половину дня присвятили столиці — місту Порт-Луї. Це місце, де історія зустрічається з сучасністю.
- Набережна Caudan Waterfront: Сучасне обличчя міста, де приємно прогулятися та скуштувати місцеву кухню.
- Спадщина ЮНЕСКО: Ми відвідали Ааправасі Гхат (Aapravasi Ghat) — історичний імміграційний термінал. Саме сюди прибували перші наймані робітники з Індії після скасування рабства. Це місце має величезне значення для розуміння культури сучасного Маврикію.
- Центральний ринок: Справжній вибух кольорів та ароматів! Тут можна знайти все: від екзотичних фруктів до автентичних сувенірів. Обов’язковий пункт програми — скуштувати освіжаючий напій зі свіжого тамаринду, який ідеально втамовує спрагу у спеку.
- Форт Аделаїда (Цитадель): Завершили екскурсію містом підйомом до старовинного форту, що височіє над столицею. З його мурів відкривається найкращий вид на хмарочоси, іподром та гавань.
Після насиченого дня у мегаполісі душа бажала спокою, тому ми поїхали на північ острова, на пляж Мон-Шуазі (Mont Choisy). Це довга смуга білого піску, оточена тінню казуаринових дерев. Саме тут, під шум океану, ми провели сонце за обрій, насолоджуючись тишею та красою вечірнього неба.
День 6. Дикий Південь
Наша перша зупинка — знаменитий мис Грі-Грі (Gris Gris). Це унікальне місце, адже саме тут переривається кораловий риф, що оперізує майже весь острів. Величезні хвилі Індійського океану з гуркотом розбиваються об чорні базальтові скелі — видовище, яке демонструє справжню міць стихії.
Прогулянка вздовж узбережжя привела нас до прихованого скарбу — “секретного” водоспаду, що впадає просто в природну кам’яну чашу біля моря. Це ідеальне місце, щоб змити втому: спочатку поплавати в морській “ванні”, а потім освіжитися під струменями прісної води.
Далі ми відвідали одну з найвідоміших чайних фабрик. Хоча тут є музей, справжня магія відбувається не серед експонатів, а під час дегустації. Сидіти на терасі ресторану на березі мальовничого озера, куштувати різні сорти місцевого чаю (від ванільного до екзотичного фруктового) і милуватися плантаціями — це справжній дзен і гастрономічне задоволення.
Ближче до вечора відвідали священні місця — індуїстські храми, які вражають своєю яскравістю та масштабом, створюючи особливу, містичну атмосферу посеред тропіків.
Фінальним акордом стала поїздка до Національного парку “Ущелина Чорної Річки” (Black River Gorges) та водоспаду Олександра (Alexandra Falls).
Мої туристи як правило дуже авантюрні і активні, і цього разу теж не обійшлося без пригоди. Приїхавши на фінальний оглядовий майданчик 3 учасників захотіли спуститися з гір не на авто, а по загадковій стежці “Голлум” (Gollum Trail). Вона спускається у гущавину лісу і виглядає справді казково, ніби зі сторінок фентезі. Оскільки мені потрібно було перегнати авто, ми домовились, що я чекатиму їх внизу, біля завершення стежки. Проте маршрут виявився дуже рідко відвідуваним туристами, і нагадував радже напрямок в джунглях а не стежку. Тож спускалися мої авантюристи через кілька годин, при світлі ліхтарика. Але саме за такими враженнями і ходимо ми в гори.
День 7-8. Королівський сад
Останній день подорожі ми вирішили провести у спокійному ритмі, насолоджуючись кожною хвилиною на острові. Виспавшись і неквапливо поснідавши, запакували валізи, повні сувенірів та вражень, і вирушили до однієї з найзеленіших локацій Маврикію.
Ботанічний сад імені сера Сівусагура Рамгулама (більш відомий як Памплемус) — це найстаріший ботанічний сад у Південній півкулі. Це ідеальне місце для фінальної прогулянки: тінисті алеї рятують від спеки, а повітря напоєне ароматами екзотичних рослин.
Головна “зірка” саду — гігантське латаття Вікторія амазонська. Їхнє листя нагадує величезні зелені пательні, що плавають на воді, і, кажуть, може витримати вагу невеликої дитини. Ми також побачили унікальні таліпотові пальми, які цвітуть лише раз на 30–80 років перед тим, як загинути, а також алеї спецій, де ростуть мускатний горіх, гвоздика та кориця.
Після прогулянки та смачного обіду в місцевому ресторані настав час прощання. Ми відвезли основну частину групи в аеропорт і відправились до історичного містечка Маебур (Mahebourg) неподалік аеропорту. Це місце кардинально відрізняється від туристичних курортів — тут панує автентична атмосфера старого Маврикію, з колоніальними будинками та неспішним ритмом життя. Наступний день присвятили дослідженню східного узбережжя.
