Піздня весна на Чорногорі – похід на Говерлу в квітні
Ну що ж, гори кличуть! Цього разу нас покликав у гості ще засніжений Чорногірський хребет. Українці вже веснують. Хто на городах, хто в передпасхальних приготуваннях. Теплі куртки, шапки, шарфики сховані в шафи до наступного сезону. А ми, навпаки, пхаємо в рюкзаки теплі штани, шкарпетки і побільше кольорових бафів, бо готуємось до зустрічі з карпатською зимою. Зустрічаємось зранку на вокзалі, їдемо в офіс допаковувати продукти, пригощаємося смачнезною італійською кавою із свіжою випічкою і гайда в дорогу!
В області весна, поля зеленіють озимими, ліси милують око всіма відтінками листяно-хвойних барв. Аж не віриться, що ще десь лежить сніг! Звертаємо з Ворохти на знамениту дорогу до спортивної бази Заросляк. І вже через кілька хвилин перед нашими очима з’являється вона – наша найвища красуня, Говерла! Могутня, велична, ще повністю біла, вона манить до себе туристів звідусіль! Прививає любов до гір і дарує незабутні краєвиди навколо себе.
Пірнаємо в зиму. Йдемо з рюкзаками до хатинки на полонині Пожижевська. Ця хатина буде нашим прихистком і свідком затишних вечорів і цікавих бесід на найближчі дні. Швиденько розкладаємо речі і рушаємо в першу пригоду. Наша ціль – Прутські водоспади. Потоки води вже стягнули з себе снігову ковдру, талий сніг наповнив джерела, і найвищі кам’яні пороги гучно шумлять своїм повноводдям. Одвічний сусід, Брескул, теж намагається прокинутися. Кількома сніговими лавинами він поскидав із себе сніговий настил. Наші емоції бурлять, а уява вимальовує картини сходження цих лавин. Фотографуємося, тропимо мокрий сніг, набираємо повні груди високогірного кисню і йдемо пити гарячий чай і ділитися враженнями під тріскотіння дров у теплій хаті.
Наступного дня виходимо до озера Несамовите. Вночі сніжило. Та ранкове сонце розтопило сніжинки на смереках і грайливо виблискує через кожну крапельку. Ліс заливає спів птахів, які славлять новий день і дароване тепло. Погода просто чудова! Всі умови складаються в чудесну можливість вийти на плато і… не побачити озеро. Так, воно ще занесене снігом. Та ми все одно підходимо до берега і милуємося цією чарівною місцевістю. Перекусивши, йдемо на Туркул. Це саме та вершина, з якої можна побачити всі двотисячники Чорногорірського хребта. І ми зависаємо… З одного боку нам відкриваються красивущі Петрос і Говерла. З іншого боку простелилися білосніжні Шпиці, Ребра, Гутин Томнатик. Десь між їхніми вершинами заглядають Брескул і Піп Іван Чорногірський. Та й це ще не все! Чисте повітря дозволяє побачити наші любимі Мармароси, Чивчини і румунський масив Родна. Краса неймовірна! Заповнюємо пам’ять смартфонів враженнями і йдемо на перепочинок.
Виспавшись і ситно поснідавши, рушаємо до Говерли. Та піднімаємось не класичним синім маршрутом від Заросляка, а прямісінько з Пожижевської на хребет. Кущі жерепу ще лежать під снігом, тому зимова стежка прокладається без хвойних ляпасів і душу шарко. І ось ми на хребті. До Говерли наче рукою подати. На вершині незвично безлюдно, сьогодні вона лише для нас. Відкопуємо льодорубом дзеркало, щоб зробити знамените селфі, фотографуємося біля знаків, аби закарбувати мить своєї висоти, і напуваємося красою навколо! Попереду найшвидший спуск, адже схил дарує можливість з’їхати з “гірки”, як у дитинстві! Юху! Поїхали!
Щасливі, перенаповнені емоціями і позитивними враженнями повертаємося в цивілізацію. Ми ще довго будемо розповідати про побачене і пережите, писати пости, показувати красиві фото і шалені відео! А в голові в цей час будуть визрівати заповітні бажання нових походів і вершин. Карпати так просто не відпускають…
