Як Pohid V Gory в Китай ходив

Запис розповіді Романа Бідичака, інструктора та керівника турклубу Pohіd V Gory

Трохи про створення туру “для протоколу”

Ідея народилася спонтанно і позапланово, як зазвичай і буває з найяскравішими нашими турами 🙂 Компанія збиралася в останній момент, і тоді я тішився, що за роки роботи зумів зібрати навколо себе справжніх туристів-бійців, готових будь-якої миті кинутися зі мною в нову авантюру))

Маршрут писався і втілювався в життя досить складно: інструктор, який запропонував його, раптово відмовився і довелося імпровізувати. Від чого ми, до речі, виграли, я вважаю. Менеджер Василь спрацював бездоганно (за що йому окрема подяка), знайшов дівчину з Одеси, яка працює у сфері туризму в Китаї. Вона багато розповіла про історію та сучасність країни, реалізувала заявлений маршрут і навіть «перевиконала» програму:)

Наша Велика подорож до Китаю

5000 км ми пройшли та проїхали. Переїжджали громадським транспортом: залізничне та автобусне сполучення в Китаї дуже якісне, немає потреби брати машини на прокат. До Гонконгу ми летіли, в Макао пливли. Незважаючи на інтенсивність та тривалість, переїзди практично не відчувалися, хоча ми проходили паспортний контроль навіть щоб сісти у поїзд.

Гуанчжоу

15 млн жителів — це не жарт) У Китаї взагалі немає міст менше мільйона. Гуанджоу називають світовою столицею підробок, тобто «реплік», пардон. Тут відбувається всесвітня Кантонська виставка і процвітає масове виробництво. Космос: 20% ВВП Китаю родом звідси.

У вічі одразу кинулася «партія»: усюди гасла, заклики, символіка, навіть приватної власності немає (напр., квартиру не можна купити, лише взяти в оренду максимум на 75 років). Зворотній бік цієї медалі — будь-який історичний квартал можуть спокійно знести під забудову.

Цікаво, що у Китаї є інститут дослідження СРСР і, мабуть, саме тому вони змогли не повторити історію совка.

Живуть у Китаї «п’ятирічками». Остання була з приводу громадських туалетів, яких зараз безліч і вони абсолютно безкоштовні. Темпи розвитку та будівництва вражають. За 3 місяці здаються 16-поверхові будинки! Розмах будівництва неймовірний, я такого ще ніде не бачив.

З приводу розмаху: освітлення Тауера в Гуанчжоу коштує 20000$ на добу. Так легше уявити, про що я говорю 🙂

Ця дивна куля змінює колір:

Економічний розвиток країни просто вражає. Якщо врахувати їх темпи, я запитую себе: якщо вони ВЖЕ перші у світі, але країна ще на рівні будівництва, ЩО БУДЕ через 10 років?

Куньмін

Зазначу, що потрапили ми якраз на цвітіння сакури.

Місто прекрасне, храми сподобалися, і в цілому ми чудово прогулялися.

Ми розпочали знайомство з кулінарним аспектом Китаю. Суп у ресторані тут потрібно складати самому. Подають готові інгредієнти та бульйон, а далі вже політ фантазії гурмана:). Це нагадало мені японську традицію із суші.

Головний алкоголь Китаю – горілка, рисова та бамбукова (остання дуже неприємна).

Фрукти продають прямо на вулицях – охолодженими

Лицзянь

Цікаве стародавнє місто, дуже добре збережене і особливо чарівне вночі. А ще воно стоїть на тому самому Шовковому Шляху. Багато пагод, сувенірів, затишних кафе та вуличок для прогулянок, поряд височіють гори.

До речі, потішила етнічна ситуація в Китаї: особливість кожного міста дотримується і свято захищається, незважаючи на комунізм. Може, завдяки цьому він і можливий у такій величезній країні?

Ось які кадри ми знімали по всій країні:

З приводу побуту дізналися одну оригінальну штуку: китайці вважають огидним обійматися і цілуватися, навіть чоловік з дружиною живуть у різних кімнатах.

Ущелина Тигра, що стрибає

Трекінг по знаменитій ущелині легкий, мальовничий, в цілому вражає і дає можливість зробити безліч чудових фотографій Гімалаїв. Технічно він нагадує ходьбу сходами. З мінусів – відчувається цивілізація: пропонуються ліжка з підігрівом (всього 20 $!), Можна найняти паланкін і не йти самому, висять лінії електропередач, які і на фото видно (хоча не дивно, ми ж в індустріальній країні).

Шангрі-Ла

Зазначу, що з ущелини є в’їзд до Тибету – Священні Гімалаї зовсім поряд! Звичайно ж, ми не втрималися і махнули в Шангрі-Ла)))

Насправді місто називається Zhongdian, а Шангрі-Ла — це вигадана країна-алегорія Шамбали в новелі фантаста Джеймса Хілтона. Але місце однозначно красиве та значуще, я пишаюся, що відвідав його. Трохи здивували розміри головної ступи, яка виявилася реально маленькою.

Фенхуан

Після Шангрі-Ла ми поїхали в «китайську Венецію», «місто, яке застигло в часі» – древній Фенхуан. Він збудований на мальовничій річці посеред гір, дерев’яні будинки над водою стоять на палях. Гарні мости, набережна, квартали з сувенірами та традиційною їжею (багато молюсків, риби та навіть черепах!).

Фенхуанці намагаються не змінювати своє місто та спосіб життя. Якщо в більшості куточків Китаю історичні будівлі можуть бути знесені під забудову, то Фенхуан у цьому плані є недоторканним. Тут збереглися будинки епохи династії Мін та Тан. Він внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вважається гордістю країни, тут унікальна культура, архітектура і навіть мова. На вулицях зустрічаються люди в традиційному одязі які займаються стародавніми промислами, та й взагалі все навколо дихає автентичністю.

Мої веселі туристи йдуть через річку)))

Південна Китайська Стіна

Екскурсія на неї цікава у плані розуміння загальної картини історії Китаю. Південну Стіну почали будувати 1554 року, її висота ~ 3 метри, ширина близько 2м. З погляду естетики вона гарна, з безліччю пагод. Навколо — гори та річки, далеко внизу рясніють квітчасті тераси. Взагалі рекомендую місце до відвідування, особливо з огляду на те, що ця Стіна не стала настільки популярною, як Північна, або Велика. Туристів тут мало, а на Північній, кажуть, черги шикуються.

Гори Аватара

Я багато де був і багато бачив, але парк Чжанцзяцзе — одна з речей, яка мене реально вразила. Це була та вишня на торті, яка зробила подорож повною та неповторною.

Дикого трекінгу в Чжанцзяцзе немає, але він і не потрібен))) Ландшафт настільки вражає, що не має значення, як і звідки на нього дивитися. Ми каталися на канатці, гуляли вузькими дерев’яними дошками над прірвами, переходили через величезні карстові арки.

На цих стовпах росте серйозний тропічний ліс, буйний, з гігантськими деревами. Бігають смішні мавпи)

Гори Аватару особливо гарні в хмарах — суцільна містика.

Сінпінг та річка Ло

Після Чжанцзяцзе ми поїхали до містечка Сінпін на березі річки Ло. Місцевість відома невисокими горами напрочуд гармонійних форм, які височіють уздовж берегів тихої Ло. Все буквально потопає в пишній зелені, ліси просто прекрасні — не здивуюсь, якщо тут живуть ельфи).

Ми піднімалися на кілька оглядових майданчиків, звідки насолоджувалися панорамою.

Поплавали річкою на їхніх плотах. Картини довкола справді унікальні та неповторні, хоча чомусь ця прогулянка нікому особливо не сподобалася. Клімат регіону дуже дощовий, вогкість майже стовідсоткова.

А ось що сподобалося і запам’яталося, то це…

Рибалка з бакланами

На Ло збереглася найдавніша традиція ловити рибу за допомогою цих птахів. Коли я їх побачив, то відчув себе хлопчиськом у лавці з солодощами))) Ось уже дійсно не кожен день збуваються мрії).

«Позапланова» печера

Поїхали на екскурсію до печери, якої спочатку не було в програмі і дізналися ми про неї лише завдяки нашій чудовій провідниці-одеситці. Печера виявилася просто шикарною. Підсвітка оригінально підкреслювала складні візерунки сталактитів та сталагмітів. Ми побачили підземні формації, які називають лотосами. Вони виникли в підземному озері так само, як сталактити, але мають форму широких плоских млинців.

Гонконг

За два тижні ми порядком звикли до Китаю, і після прильоту в Гонконг мозок судомно намагався вирвати капіталізм))) Дня через два це пройшло. Різниця просто катастрофічна, хоча до ладу пояснити її я не беруся.

Перше враження, що склалося, – ніби потрапив у мегаполіс, але пізніше виявляється, що 75% острова – це гори і ліси. Неймовірно, як вони це бережуть і не дозволяють забудовувати. Незважаючи на грандіозні розміри, Гонконг є досить упорядкованим, відчувається безпека.

Були на оглядовій біля статуї Великого Будди, їли багато дивних речей і гуляли серед хмарочосів.

Нічне життя дуже насичене, але про це не розповідатиму:)

До речі, у Гонконгу та Макао поширені старокитайська та англійська мови, а от сучасну китайську майже ніхто не розуміє.

Макао

Як і передбачалося, ми побачили дуже багато казино усіляких форм, кольорів та розмірів. Вони ніби змагалися між собою у розкоші (та так воно, мабуть, і є). Була навіть Ейфелева вежа майже в натуральну висоту.

Собор Святого Павла не дуже вразив, може тому, що я бачив схоже в Латинській Америці. А ось вид на місто з Монте Форте (іспанська фортеця) порадував. Дуже раджу сходити на телевежу. Приголомшлива панорама, хоча фото не дуже – виявилося, що скло зелене, спотворює картинку.

Фото з хайкінгу в парку на Макао

З приємних несподіванок на треку ми знайшли зоопарк з різноманітними тваринами, у тому числі з парою панд)

Загалом від туру я у захваті: класна компанія, найцікавіша країна, різноманітні культура та природа. Із задоволенням поїду ще не раз, а в голові вже крутяться ідеї щодо нових маршрутів :).

Дякую всім, хто був зі мною і допомагав зробити цю подорож можливою. До зустрічі на стежці!

*Фото – інструктора Романа Бідичака та нашого туриста Віталія Фінкельштейна