Звіт про трекінг навколо Монблана у липні-серпні 2018 • Практичний посібник туриста
Мій звіт буде скоріше носити практичний характер, аніж емоційний. Торкнуся тих питань, які мене, як учасника, хвилювали найбільше перед походом. Тепер я знаю відповіді та готова поділитися з тими, хто вже зібрався на маршрут або ще роздумує. Мій похід відбувся наприкінці липня – на початку серпня 2018 р.
Дорога в стартовий кемпінг в Шамоні
Долетіти до Женеви не склало жодних труднощів. Я зібрала свій 60-літровий рюкзак, вдома упакувала його в захисну плівку разом із трекінговими палицями та килимком (так, щоб це була одна одиниця багажу), так він відмінно навіть із пересадкою дістався до пункту призначення. Я, як людина, яка любить все передбачити максимально, купила електронні квитки від аеропорту Женеви прямо до кемпінгу призначення. Вийшло 31 євро, досить недешево. Зате чітко в строк на мікроавтобусі я рванула назустріч пригодам у Шамоні. Аудиторія мікроавтобуса підібралася дуже колоритна, як у тому анекдоті – француз, англієць, американець та росіянин. Говорили 1,5 години про те, ким приїхали займатися – альпінізм, скелелазіння, трекінг та інше. Тим часом за вікном відкривалися величні види на скелясті гори. Ми поринули у долину між двома грядами гір, де затишно поряд розташувалися французькі селища. В цей момент сталася моя перезавантаження з робочих буднів на відпустку.
Прямо біля воріт кемпінгу мене зустрів жвавий дядечко в червоній олімпійці та вказав напрямок, де оселилася російська група. Потім я дізналася, що це був сам власник нашого першого місця перебування. Я цілеспрямованим кроком рванула туди та виявила трьох товаришів, які спішно встановлювали намет. Поспішати дійсно варто було, адже ущелину накрили темні хмари, закриваючи вершини гір, і до слова сам Монблан, почав падати дощ.
Швидко познайомились і вирішили піти в туристичний центр Шамоні, щоб пообідати, поки інші члени групи поступово підтягуються до табору. Накинувши непромокальні вітровки, ми пройшли не більше 10 хвилин і опинилися серед чарівних готелів в альпійському стилі. Подивилися визначні пам’ятки, пообідали, назнімали фото і повернулися до табору, де наш загін уже поповнився. До речі, розпогодилося, стало зовсім тепло. Вечір цього дня був охрещений “вечором знайомств”, де крім іншого ми отримали цінні вказівки від гідів на майбутні дні, розбилися по наметах, розподілили запаси їжі (про що нижче докладніше), дізналися розпорядок дня. Усе… почалося, завтра підйом о 6 ранку.
Старт походу навколо Монблану
Дзвенить будильник, ти відкриваєш очі, трохи неохоче. Але потім згадуєш, що ти, на хвилиночку, в Альпах. І вже бадьоріший за всіх мчишся до санвузла кемпінгу з торчащою зубною щіткою з кишені фліса. Ах так, і папір… папір теж у кишені! Часто у кемпінгах громадської немає. Далі снідаємо та пакуємося. Жорсткого регламенту немає, ніхто не б’є палицею, якщо ти забарився, останній зібрав намет та рюкзак, не вклався в заявлений гідом час виходу. Але це похід, дитинко, будь ласкавий, збирайся у призначений строк, щоб члени твоєї команди не сумували з одягнутими рюкзаками. Завантажуємося у міський автобус на станції у 5-ти хвилинах ходьби від табору. Проносимося крізь Шамоні до підйомника. Хвилина терпіння, і ми вже в кабінці піднімаємося вгору. Сонце вже досить високо, тому температура на точці старту комфортна, незважаючи на висоту – шорти/легкі штани та футболка.
Погода в Альпах у липні – початок серпня
Коротко та по справі закрию питання про погоду та клімат на дати походу – кінець липня – початок серпня. У нас майже не було дощів, крім одного дня. Температура вранці була десь 16-18 градусів, тому можна було вискакувати з намету в термобілизні та флісці, наприклад. На момент виходу з табору майже завжди вже було комфортно у шортах, футболці та легкій вітровці або флісці. Вдень на відкритих просторах температура за відчуттями була 27-30 градусів. І тут сонцезахисний крем просто необхідний, як і головний убір. Інакше вже у перший день можна піддати себе пекельним мукам на весь похід вперед.
Важливо відзначити, що кожного дня по маршруту зустрічається перевал. На вершинах, як правило, дуже вітряно, тому та ж фліска у допомогу, обережно упакована у верхній частині рюкзака. Ввечері після 20.00 температура трохи знижувалася, на відчуття до 18-20 градусів – термобілизна, фліс або вітровка. Одного вечора мені знадобилося вбратися тепліше, в пуховику та шапочці, перш ніж піти спати, оскільки ночівля того дня була на найвищій точці маршруту. При цьому вночі було цілком комфортно, вся моя екіпіровка відповідала заявленим організаторами вимогам.
Переходи та природа на треку навколо Монблану
Неможливо описати всю красу альпійських гір. Треба бачити наживо. Альпійські луки з їх щасливими корівками прекрасні. Різноманітна флора теж немов з картини – різнобарв’я квітів і ароматів. Гори величні настільки, що не передати, лише нагадувались рядки пісень Висоцького.
Вразило те, що, перетинаючи кордони трьох країн, пейзажі теж змінювалися. Тому трекінг довкола Монблана не може набриднути. Так, наприклад, в Італії явно переважають хвойні. У Швейцарії здивували луки – ніби рівно підстрижені швейцарськими перфекціоністами-садівниками.
Ми перетнули чимало гірських струмків з кришталевою водою, яку можна пити, тому головне запастися тарою для пиття. Бачили прекрасні водоспади, що народжуються з танучих на твоїх очах льодовиків.
Потоптали сніжники, звичайно не стрималися від позування у шортах на фоні справжнього снігу. Пройшлися по вуличках європейських селищ, де кожен дім ніби ляльковий – з унікальними ставнями, газоном, городом, фігурками на грядках. Люди просто так живуть! Подивилися на курортні містечка, які перевтілюються в зимовий сезон під натовпи лижників.
За бажанням купалися у річках та гірському неймовірно красивому озері.
Окремо варто сказати про стежки, якими ми йшли. Частіше це досить широкі утоптані доріжки, зазвичай кам’янисті, де легко розійдуться зустрічні потоки. А людський потік із трекінговими палицями нескінченний. Здебільшого це французи та інші європейці, які йдуть маршрутом налегке. Часто можна зустріти й адептів нового виду спорту – трек раннінг, де спортсмени просто бігають на час по гірських доріжках. Усі туристи надзвичайно ввічливі та чемні, вітаються та поступаються один одному дорогою.
Вдень ми в середньому проходили 12-13 км з набором висоти 400-600 м. Маршрут продуманий таким чином, що підйоми ми долали в першу половину дня, поки не дуже спекотно. Приблизно опівдні ми опинялися на перевалі, а потім спуск аж до кемпінгу. Вихід на маршрут щоденно о 7.30, прибуття до кемпінгу о 16.00-17.00. Але на темп впливає фізична підготовленість учасників.
Далі інформація для любителів комфортного відпочинку. Щодня на маршруті нам зустрічався 1-2 притулки прямо серед гірського масиву, немов оазис. Зазвичай це кафе-бар, де можна замовити справжню каву, щось перекусити, відвідати санвузол, посидіти за столиком і помилуватися пейзажами. Так, європейці знають толк у відпочинку.
Харчування в поході
Питання харчування займає особливе місце в моїх спогадах, хоча б тому, що я люблю смачно та ситно поїсти, де б я не знаходилася. А також тому, що я отримала перший у житті досвід походу на субліматах. Сублімат – це готова страва, де всі інгредієнти термічно оброблені та перебувають у висушеному стані. Таким чином, залишається лише залити кип’ятком та чекати до 10 хвилин готовності, пускаючи слини. Страви у вигляді субліматів, які нам видавали організатори, були дуже різноманітними – каші, супи, пасти, пюре з різними додатковими інгредієнтами, включаючи овочі та м’ясо. Кожна страва як порція запакована в герметичний одноразовий пакет, куди і заливається кип’яток, та звідки можна одразу їсти. Таким чином, за задумом організаторів (так і вийшло) сублімати економлять час на приготування страв з консервів та круп, час на миття посуду, займають мало місця у рюкзаку та менше важать (приблизно 100 г одна порція). Учаснику на день виділяється 3 сублімата, які він самостійно несе протягом походу.
Особисто для мене стало великою новиною на брифінгу в перший день, що харчування буде саме таким. Перше, що мене турбувало, чи вистачить мені цього пакетика втамувати голод. Друге – чи не зашкодить таке харчування протягом 10 днів організму. Вихід один – перевірити на собі. Моє особисте враження як людини з деяким досвідом походів: висушена їжа перетворювалася цілком собі на смачну збалансовану страву, яка заходила на “ура” після фізичних навантажень. Що стосується порції, то мені вистачало. При цьому деякі хлопці з групи не могли з’їсти все. Проблем зі здоров’ям на тлі харчування не було помічено. На обід обов’язково полагався ще перекус із місцевих сирів, ковбас, хліба та сухофруктів. На сніданок та вечерю кип’ятили воду для кави та чаю, на солодке
– шоколад та печиво. Тому точно не голодали.
Гарна новина для туристів з комфортом. Щодня, уже перед кемпінгом, ми мали можливість потрапити в супермаркет, де кожен був вільний купити все, що завгодно його шлунку, у тому числі напої. Деякі кемпінги розташовувалися у кроковій доступності до курортних містечок, де можна було повечеряти в ресторані, звичайно, за свій рахунок.
Кемпінги і проживання
На кожну ночівлю ми приходили в кемпінг (крім одного дня, де ночували у наметах просто на схилі з чудовим видом на гори). Турботливі господарі виділяли певний куточок або галявину, де ми встановлювали свої намети. Кемпінг – це якась велика доглянута площа з адміністративною будівлею та декількома корпусами під санвузли. Санвузли – це душ, поділений перегородками, обов’язково з гарячою водою, різними раковинами для вмивання та миття посуду, туалетами (справжніми, не дірками в підлозі!). Використання входить у вартість кемпінгу, відвідування в порядку живої черги. Однак товктися зовсім не доводилося. У деяких кемпінгах зустрічалися бари, магазини найнеобхіднішого (типу пива) та навіть пральня. Вай-фай! Він є у всіх кемпінгах, десь безкоштовний, десь за додаткову плату (у районі 1 євро). Часто можна зіткнутися з проблемою, що сигнал ловить тільки біля ресепшену, або мережа перевантажена. Всюди можна зарядити гаджети. Зазвичай це спеціально обладнані полички з розетками та пілотом. Але теж треба встигати, поки всі слоти не зайняті. Деякі туристи залишали техніку на зарядці прямо у туалеті.
Вільний час у поході
Приблизно о 17.00 кожного дня наші намети вже були встановлені та очікували ночівлі. Далі вирішувалися завдання з гігієни після ходового дня, після чого можна було подумати й про дозвілля. Майже завжди (за винятком пари вечорів) ми стояли поруч з містечками, куди можна сходити погуляти, відвідати магазини та ресторани. У інших випадках нудьгувати не доводилося, адже навколо така краса та гарна компанія, гуляй-спілкуйся. Маленьке упущення є в тому, що багаття не були дозволені у цій місцевості.
Останній день
Неочікувано швидко, як все гарне, закінчився й цей похід. Ми замкнули коло і повернулися до Шамоні в вихідний кемпінг. Відзначили цю подію ситною вечерею в піцерії. Наступний день – день роз’їздів, але залишилася ще одна незавершена справа – піднятися на висоту 3842 м Aiguille du Midi та нарешті побачити з її вершини Монблан у всій красі. Через погодні умови до цього ми так і не змогли ним насолодитися. Вузькою групою ентузіастів ми вже за звичкою встали о 6 ранку та вирушили на підйомник. Рано, щоб хмари не встигли окутати вершину. Сказано-зроблено. Те, що вдалося побачити, дійсно справило враження. Ми піднялися і потрапили всередину цілого комплексу, який побудували на скелях. Даний комплекс представляє собою декілька рівнів спостережних майданчиків, відкритих і закритих. Декілька залів з мультимедіа виставкою. А головне – звідти відкривається Монблан у всій красі. З погодою та часом ми дійсно не помилилися, небо було чистісіньке, видимість ідеальна. Відчуття були дуже дивними. Звісно, захоплення! При цьому, дивлячись на найвищий пік Європи у той момент, він здавався настільки близьким, що можна зробити 10 кроків і підкорити його… але ні, всього лише ілюзія. Іти не хотілося, ось уже 100500 фото і ще одне.
Спускаємося на канатці до Шамоні та одностайно приймаємо рішення поснідати. Яке ж це задоволення після таких вражень замовити величезний гарячий омлет і випити бадьорого кави. Безцінно.
Далі протягом дня всі члени групи роз’їжджаються, хто куди – Женева, Ансі, Церматт та інше. Автобусне сполучення працює чудово. Квитки можна купити онлайн, зловивши вай-фай.
Висновок
Це була чудова відпустка. Для досвідчених похідників маршрут здасться легким фізично. Якщо ж ціль, як у мене, відпочити, подивитися на красу Альп, отримати нові враження, то цей варіант – те, що треба. Для туристів, які хочуть відправитися вперше у похід, це теж чудовий варіант, головне заздалегідь детально вивчити всі рекомендації організаторів.
Висловлюю свою вдячність компанії “Похід у гори” та гідам – Віталію Таборському та Наталії Гочевій. Хлопці чудово справлялися зі своїми завданнями, робили все можливе, щоб відпочинок був комфортним та приємним для всіх членів групи. Дякую за чудові спогади на все життя!
*Примітка: Автор звіту вирішив залишитися анонімним, і ми поважаємо це бажання. Дякуємо Катерині за дуже корисні практичні поради майбутнім туристам та теплі слова на адресу клубу!
