Скандинавія 2017 | Новини з походів по Норвегії, Ісландії та Лапландії
Ось і закінчився туристичний сезон у Норвегії, Ісландії та Швеції.
Цього року Скандинавія особливо порадувала погодою — усі походи, проведені нашим клубом, були дивовижно сонячними, що здивувало навіть найдосвідченіших інструкторів :).
Норвегія 2017 з клубом Pohіd V Gory
Розповідає інструктор Іван Добринський:
«Язик Тролів — наш новий маршрут, проведений вперше. Раніше ми ходили до Язика іншою дорогою, а в цьому році тривалість треку склала 10 днів.
У перший день погуляли по Осло, потім поїхали дивитися водоспад Верінгфоссен. Дуже сподобалася залізниця Осло — Берген — нереально мальовничо! Погода була настільки класною, що на привалі ми навіть купалися в справжній норвезькій річці, що взагалі рідкість для Скандинавії. Ввечері розпалили вогнище і душевно посиділи.
На переході в притулок Хедло загоряли та купалися в річці біля одного дачного поселення, гарного, як з картинки. Було дуже красиво.
Наступні дні виявилися похмурими, але хлопці показали себе молодцями і насолоджувалися горами. Якийсь турист натякнув, що через два дні на Язику Тролів буде сонце, до якого нам залишалося 3 дні ходу. Група зібралася сильна і зробила триденний перехід за два дні — усі хотіли побачити Язик і фіорди без дощу. Коли ми прийшли до язика, в безхмарному небі яскраво світило сонце. Виявилося, що у однієї з учасниць День народження. Ось такий подарунок подарувала їй Норвегія ;). Ну а ми зробили торт з шоколадного печива, прикрасили його горіхами і святково їли з чаєм, сидячи прямо на краю 700-метрового обриву. Зробили денну перерву над Рінгедалсватнетом, погуляли по околицях.
На наступний день спустилися до фьордів, прийняли гарячий душ та влаштували прощальну вечерю — далі група роз’їхалася до Осло та Бергена.»
Ісландія та Лапландія 2017 з Pohod V Gory
Розповідає Віктор Шпарик:
«Цього року я провів два походи в Скандинавії: в Ісландії та Швеції+Лофотенські острови.
Я багато років воджу в Ісландію, але таку погоду бачив вперше.
Зібралася велика група – 15 людей. Дорога з Рейк’явіка виявилася цікавою – асфальт швидко закінчився, і ми їхали по гірській грунтовій дорозі, через ріки… Наш водій заблукав і завіз нас у абсолютно дикі та красиві місця. Вперше у громадському транспорті я пристебнувся ;). Кемпінг у нац. парку Ландманналаугар був гамірним, яскравим, міжнародним. Ми купалися у термальних джерелах, погода була чудовою. Другий день провели у кольорових горах — хлопці були в захваті! Табір Хоскулдскалі, найсуворіший на треку, зустрів привітно, тепло та сонячно.
Коли ми вийшли на льодовикові пейзажі, погода почала змінюватися. Щоб укритися від вітру, довелося спуститися в нижній табір. Упав туман, і зранку ми втекли звідти, але раптом знову виглянуло сонце і все пішло за планом. У таборі Тосморка поставили намети посеред незвичайних карликових берез і стрибнули в сауну :).
Вночі прокинувся вулкан Гекла, навіть був землетрус, який ми проспали… Денний перехід між льодовиками Ейяф’ядлайекюдль та Мирдальсйокюдль виявився трохи екстремальним. Під ногами — постійний тріск, час від часу лунав далекий гуркіт. Виявилося, що цього дня землю навколо Гекли струсили десятки землетрусів, через які шматки льодовика відпадали та падали в океан. Ось це ми і чули. На річці Скоугау, вздовж якої ми спускалися до пляжу Вік, побачили десятки найкрасивіших водоспадів, двох-, трьохкаскадних. Скоугафосс, звісно, вразив. Вік виглядав, як на картинці, група була в захваті ;). Потім поплавали на катері по льодовиковій лагуні серед айсбергів, які блищали на сонці і віддавали ідилічною блакиттю. Ночували на березі лагуни. Бачили колонію тюленів та безліч морських птахів. Природа Ісландії у цьому поході відкрилася нам повністю. Мені здається, що один із учасників домовився за погоду з кимось «по ту сторону» ;).»
Похід у серце Півночі
«Запустили похід у Заполяр’я — Лапландія та Лофотенські острови. Так-так, ходили на батьківщину Санта-Клауса :).
Стокгольм одразу нас трохи шокував — ми потрапили в розпал гей-параду, який проводився, так би мовити, з розмахом… Після перельоту в Лапландію сіли на автобус, який постійно різко гальмував. Виявилося, що він пропускає оленів, які перебігають дорогу. Нас оточила сувора північна природа: кришталеві озера та рідкісна заполярна тундра. На горизонті височів масив Кебнекайзе. Дні тягнулись вимірено, час поступово втрачало значення. Гірська станція, яка слугувала нам базовим табором, вразила видами та організацією: є душ, ресторан.
Сходження на Кебнекайзе було нелегким, з набором 1,6 км і довжиною 20 км. Нам знадобилося 11 годин на шлях туди і назад. Гори тут красиві, висота хоч і невелика, але відчувається. Поки що з погодою нам щастило, хоча прогноз обіцяв два тижні безперервних дощів.
Королівська стежка веде через болота, але повністю викладена дошками. Ми навіть ноги не змочили. Навколо — невисокі гори з плавними обрисами та тундра. Комарі не кусалися, що дивно, враховуючи ландшафт :).
На перевалі Тьякта нас застала злива, від якої ми позбулися лише в національному парку Абіско. Село Абіско дуже сподобалося — кілька мальовничих будиночків та залізнична станція на березі фіорду. Педантичність та організованість шведів радували приємними бонусами. У кемпінгу над озером Абіскояре була сауна та гарячий душ, які включені у вартість проживання.
До Норвегії переїхали автобусом, адже поїзд відмінили… Кемпінг у Норвіку обладнаний під автофургони — ледве знайшли місце під намети в якихось кущах на околиці. Водій автобуса на Лофотенські острови не знав дороги і довго блукав по трасі. Вразили тунелі, що з’єднують Лофотени з іншим світом. Вони пробиті у скелях над і навіть під водою. Ця гігантська відмінно налаштована інфраструктура служить лише жменьці рибалок, які населяють острови.
Погода дуже зіпсувалася. Нас навіть не хотіли пускати в кемпінг на ночівлю через сильний вітер. На щастя, поки тривали суперечки, виглянуло сонечко. Коли на півночі прояснюється, на небі з’являються яскраві чудові веселки у неймовірній кількості. Ми постійно відволікалися на це чудо природи.
Фізично Лофотени дуже складні, переходи по 17-20 км (на щастя, світловий день у цей час триває майже цілодобово)). Набори висоти від пляжів до вершин виснажили нас. Все довкола було дуже фотогенічним та красивим, але стежка йшла головним чином через болота та величезні мокрі валуни, між якими натягнуті троси, щоб триматися. В останній день йшов дощ, стояв туман, ми втомилися, промокли та прийняли стратегічне рішення зійти з маршруту. Спустилися в кемпінг «все включено» та відпочивали, а зранку на паромі відправилися в Буде.»
Ось так пройшла Скандинавія цього року. Що ж нас чекає в наступному сезоні? Не відкладайте у довгий ящик — записуйтеся в походи♥. Адже Північ стає все популярнішою, і місця в групах швидко закінчуються!
