Звіт про піший похід горами Норвегії. Йотунхеймен
Норвегія – дивовижна країна з дуже красивою природою і високим рівнем життя. І хоча ціни тут високі, я наполегливо рекомендую кожному любителю походів та активного відпочинку відвідати цю країну і пройтися по її горах. Сувора північна природа подарує незабутні емоції. І якщо все добре продумати, то похід у ці краї може вийти дуже бюджетним. Ось наша історія знайомства з приголомшливою Норвегією.
08.08.2014. Прибуття до Осло
До Осло я прилетів прямо з походу в Ісландії, де у нас також проводився похід. Група зібралася прилична – близько 20 людей. У кожного було завдання принести щось із продуктів. У Норвегії все дуже дорого, і якщо закуповувати продукти та газ на місці – бюджет поїздки буде неоправдано великим.
Нам пощастило, що Ігор, Галя, Діна та Діма – хлопці, з якими мені доводилося ходити раніше по лікійській стежці, приїхали в Осло на машині. Вони й привезли левову частку всього необхідного.
Зустрічалися ми у кемпінгу, що знаходиться у самому місті. День виявився важким, і зібрати всіх виявилося зовсім не просто. Але ближче до вечора всі вже були на місці, і ми пішли гуляти по місту.
Осло не велике, але дуже красиве місто. Як і в інших скандинавських країнах, тут стара архітектура тісно переплетена з будинками в стилі хай-тек.
Особливо вразила набережна з елітними житловими кварталами.
09.08.2014. Національний парк Йотунхеймен
Прокинулися дуже рано, практично не снідали, зібрали рюкзаки і побігли на автобус, що йде від самого кемпінгу до центрального автобусного терміналу Осло. Тут, як і в Ісландії, практично скрізь можна платити кредитною карткою.
Автобусний напрямок на Йотунхеймен дуже популярний, тому краще купувати квитки на автобус завчасно. Все тут ходить строго за розкладом. Дорога до парку займає більше 5 годин. Але види за вікном не дають нудьгувати, тому подорож приносить тільки задоволення.
Поступово природа за вікном ставала все суворішою, і безкраї соснові ліси замінив кедровий стланик та тайга. Нашою метою було селище Гендешейм, що стоїть на березі озера Генде. Озеро довге – близько 25 км, тому складається враження, ніби ми стоїмо на березі фьорда. Тут ми довго чекали хлопців, які добиралися з Осло на машині.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0806.jpg)
Зібравшись і пообідавши, почали підніматися наверх до гори Besseggen. Стежка поступово піднімається над озером і виходить на гребінь, за яким розташоване інше велике водоймище – озеро Bessvatnet. Воно значно вище, ніж Генде, і має зовсім інший колір води. Це унікальне видовище.
Піднявся сильний вітер, і погода почала швидко псуватися. В цей час ми дісталися до крутого спуску з Besseggen на перевал. Рельєф тут і так не простий, але дощ, який почався, тільки ускладнив наше пересування.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0826.jpg)
Слизькі камені змушували рухатися повільно, і в результаті ми втратили багато часу. На перевалі – на самому березі озера Bessvatnet були місця під намети, і оскільки вже майже стемніло, нам довелося розбити намети тут.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0835.jpg)
Перевал – не найкраще місце для табору. Як і очікувалося – піднявся дуже сильний вітер, який просто поламав кілька наметів. Я встиг зварити вечерю для групи, але ми її так і не з’їли, бо рятували табір від руйнування вітром. Це було нелегке хрещення для тих дівчат, які вперше були в поході.
Володимир, з яким ми раніше ходили навколо Аннапурни, разом зі мною тягали камені для укріплення наметів до 3 години ночі.
10.08.2014. Життя налагодилось
Ранком нас зустріло сонечко і повна тиша. Всі ділилися враженнями після жахливої ночі. Виявилося, що шторку від газової пальника і кришку від каструлі вітер просто зніс кудись у озеро. Хоча пізніше Алла знайшла і героїчно витягла шторку з озера.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0843.jpg)
Поївши, ми рушили далі. Піднялися від перевалу до озера Bjornboltjonne і звідти пішли на спуск до озера Russvatnet. На жаль, Володимир пішов уперед і трохи промахнувся зі стежкою. Довелося йти за ним і втратити час.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0884.jpg)
Але погода була відмінною, і цей час інші провели з користю – відпочивали та знайомилися один з одним ближче. Після возз’єднання групи ми пройшли ще трохи й розбили табір на березі озера Russvatnet.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0908.jpg)
11.08.2014. Даємо дві норми за зміну!
Коли я прокинувся та виліз з намету – на вулиці падав дрібний дощ. Це нормально для місцевого клімату. Після сніданку відразу зібралися та вийшли на маршрут. На жаль, все затягнуло хмарами, і видимості практично не було.
Незабаром повз нас пробігло стадо північних оленів – чудове видовище. Тут їх дуже багато, і вони зовсім не бояться людини. Іноді підходять дуже близько, здається рукою подати.
Перевал подолали в повній млі, рухалися переважно за позначками та навігатором. Оскільки йшов дощ і було холодно – рухалися без зупинок. В результаті – на обід прийшли до притулку Гліттерхейм. Тут поїли, трохи зігрілися та обсохли.
Погода за вікном покращилася, з’явилося сонечко, і було вирішено пройти за сьогодні відстань, заплановану на завтра. Так ми почали підніматися до озер на перевалі Veslgluptjonnen. Рельєф там дуже складний і дуже нагадує Горгани в Карпатах. Накопичення величезних валунів, по яких доводиться лазити та стрибати.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0929.jpg)
Тут абсолютно немає звичайного берега чи дна, камені просто йдуть під воду, а іноді потрібно стрибати з каменя на камінь, що лежать серед води. Сюрреалістичне місце.
За ним йде величезне кам’янисте плато. Його край видно, але скільки б ти не йшов, складається враження, що ти зовсім не наближаєшся. Вже починало темніти, коли ми підійшли до краю плато і побачили знизу притулок Спітерстулен.
Спускалися до нього вже з ліхтариками, зовсім виснажені. Було вирішено переночувати в притулку і не ставити намети. Гарячий душ та м’яке ліжко після такого марафону – просто неймовірне щастя.
12.08.2014
М’яке ліжко завжди дуже розслабляє – як результат, сильна крепатура м’язів. Після вчорашнього переходу 5 людей вирішили зійти з маршруту і продовжити своє знайомство з Норвегією в Бергені. Тим більше, що прямо від притулку ходять автобуси.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0956.jpg)
Решта ж вирішили сьогодні влаштувати день відпочинку, а завтра піти на сходження. Попрощавшись з хлопцями, всі зайнялися відпочинком. Хтось пішов збирати ягоди, хтось фотографувати оленів, а Віктор назбирав грибів.
Ввечері сходили в сауну та поплавали в басейні з видом на Гальхьопігген. А на вечерю приготували дивовижний грибний суп. Оскільки частина людей зійшла з маршруту, у нас був надлишок продовольства, так що до всіх наших негараздів додалося ще й переїдання-тур.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0977.jpg)
13.08.2014. Сходження на Гальхьопігген.
Було вирішено більше не балувати себе комфортом. Вранці зібрали рюкзаки та сховали їх у одному зі складських приміщень притулку. І з легкими рюкзаками пішли підкоряти найвищу вершину Норвегії.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0125.jpg)
Спочатку стежка йде круто вгору, поки не виходить з гірської долини. Далі стає більш рівною, але починаються курумники. Наверху хмарно, видимість низька.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0104.jpg)
Незабаром під ногами вже сніг і каміння. Але ми повні рішучості й ідемо далі по вузькому скельному гребеню. Іноді хмари розходяться, і ми бачимо масштабні льодовики внизу. З’являється відчуття ейфорії.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0109.jpg)
Удача на нашому боці, і коли ми виходимо на вершину, хмари розсіюються, і ми насолоджуємося чудовими видами навколишніх гір. Висота Гальхьопіггена – 2469 м. На вершині стоїть маленький притулок, де можна купити гарячий чай або каву та посидіти за столиками, сховавшись від стихії, що бушує на вершині.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_1013.jpg)
У притулок усе доставляють портери, рідше прилітає вертоліт. Робимо заповітні фотографії на вершині та починаємо спуск вниз. У притулку забираємо наші рюкзаки та відходимо на відстань 1 кілометра для встановлення табору. Ось ми й знову в звичній – наметовій середовищі.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_1010.jpg)
14.08.2014. Кірка
Погода поступово почала налагоджуватися. Сонце та гарна видимість все частіше дарували нам чудові пейзажі. Першу половину дня рухались вгору по долині річки Віса. На горизонті виднілася гора Кирка – вершина у формі шипа троянди.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0242.jpg)
Під перевалом ми бачили, як проводяться рятувальні роботи в горах Норвегії. Вертоліт з кількома рятувальниками знімав когось з гори неподалік. Все організовано на найвищому рівні.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0335.jpg)
Піднявшись до перевалу, вийшли до Troget і Leirvatnet під Кіркою. Рельєф тут простий, і пересуватися дуже легко та швидко. Незабаром прийшли до місця стоянки на березі Leirvatnet. Тут також є притулок і дорога в цивілізацію.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/dsc_0347.jpg)
Коли поставили намети, побачили дуже яскраву веселку на тлі Кірки. Такої веселки я не бачив раніше.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0375.jpg)
15.08.2014. Назад до Генде.
Вранці обійшли озеро Leirvatnet і рушили в напрямку Генде. Стежка підіймалась на перевал, а далі, поступово й плавно спускалася вздовж каскаду довгих озер. Скрізь було багато чорниці, і доводилося робити постійні зупинки для дозаправки.
Світило сонечко, і було якось спокійно та затишно. Поступово ми спустилися до зони карликового лісу, і стало ще веселіше.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0468.jpg)
В кінці дня прийшли до притулку Гендебу на березі Генде, де й поставили намети. Звідси відправляються кораблі по озеру назад у Гендешейм.
Ввечері зібралися у їдальні притулку біля каміна, з кількома пляшками вина, відсвяткували завершення походу. Дуже душевно посиділи. Для завершення цієї картини, всіх нас чекав гарячий душ.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0484.jpg)
16-17.08.2014. Повернення до Осло
Ранок зустрів нас дощем. Тому намети довелося збирати мокрими. Приготувавши останню похідну кашу, ми пішли на пристань, де сіли на паром до Гендешейма.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0504.jpg)
Кораблик дуже вразив своїми розмірами та рівнем комфорту. Було дуже цікаво пропливти на великій швидкості уздовж перевалу, звідки нас ледь не здуло в першу ніч нашого походу. Іноді натраплялись водоспади, що прямо з крутих схилів гір обрушувались у озеро.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0525.jpg)
У Гендешеймі ми попрощалися з хлопцями, що приїхали на машині, та відправилися на автобусі до Осло. Тут група вже розбіглася по різних місцях. Хтось відправився ставити намети в кемпінг, а хтось шукати готель для більш комфортної ночівлі.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweydsc_0541.jpg)
Ввечері зустрілися в центрі та прогулялися по вечірньому Осло. На цьому наш похід закінчився. Наступного дня більшість учасників розлетілася, а ті, хто залишився, пішли гуляти по музеях Осло.
![](https://pohod-v-gory.com/wp-content/uploads/2022/08/norweyoslo-31.jpg)
Найбільше нам сподобався музей арктичних експедицій корабля Фрам та музей Тора Хейєрдала. Якщо будете в Осло – обов’язково відвідайте їх.