Ціна туру залежить від:
-
Тривалості походу і
-
берете Ви гіда або йдете самі.
Ціна одноденної екскурсії в фірмах-організаторах – від 450 грн. Врахуйте, що невеликий бус в Заросляк (турбаза, звідки стартує стежка) бере 250-300грн з людини в одну сторону (з Івано-Франківська). Ну а у місцевих водіїв на турбазі взагалі захмарно – по 200-300грн / чол. в Ворохту (!). Якщо за тур просять +/- 500грн і трансфер в нього включений, швидше за все Ви будете їхати в величезному автобусі, а підніматися з натовпом 80-100 чоловік. Що, м’яко кажучи, не завжди зручно.
Екскурсія на місці (скажімо, в Яремче або Ворохті) обійдеться від 200грн з людини. Однак тут є шанси не потрапити в групу, не знайти її або не влізти в автобус.
Приватний гід на замовлення бере від 500-800грн незалежно від кількості учасників. Вам треба самому шукати трансфер, до того ж немає гарантій, що цей гід взагалі має якусь кваліфікацію, навички і досвід. Ну а відповідальності він не несе ніякої…
˃˃ Порада: найпростіший і 100% надійний варіант – написати в перевірені турфірми або клуби активного відпочинку, які організовують походи у цьому районі, і поговорити про сходження на замовлення. Якщо вас хоча б 5-6 людей, вам обов’язково підуть назустріч. Якщо менше, то цілком ймовірно, що в Ваші дати хтось замовив тур, який не потрапив в графік на сайті. Повірте, таке рішення дуже популярне). І Ви будете впевнені в надійному трансфері, досвідченому інструкторі та якісній організації. В результаті збережете нерви і гроші на непередбачені витрати (або ще гірше – на нові квитки додому-тому-що-не-встигли-на-поїзд).
Ціна підйому на Говерлу з палатками
Ціна 3х-денного походу – від 1400грн з харчуванням. Якщо ціна менша, значить, щось важливе в неї не включено і спливе в процесі, або організатор дуже економний (що може негативно позначитися на якості).
Звичайні сходження з наметами займають 3 дня і попутно виводять туриста на Петрос. Більш легкі беруть крутий Петрос без наплічників (тобто турист приходить під гору, залишає рюкзаки, щасливо біжить по практично вертикальній стежці на вершину їсти шоколадки і фоткати захід сонця. А найбадьоріші – ще й світанок))). Хоча підйом з Квасів, тобто через Петрос, має свої переваги: класна мінералка і місцеве пиво на початку, цікава полонина, більш пологий схил. Загалом, радимо маленьким і маневрених групах йти з Квасів, а великим і різношерстим – з Лазещини. Визначитися з маршрутом Вам допоможе ЦЯ СТАТТЯ.
На фото – вид з Петроса і підйом на Говерлу з сідла.
Власне кажучи, сходження в 3х-денному турі просте, адже передбачає набір всього 600 метрів висоти. Помірно активна команда бере вершину, потім г. Брескул і Пожежевська, а дуже активна – ще Данцір і Туркул. В цьому випадку ночівлю влаштовують на озері Несамовите.
Підйом на Говерлу: ідеальний період
Кожен сезон має свої плюси і мінуси. Не радимо рухатися в сторону Чорногори навесні під час відлиг і лавин (середина березня – середина квітня) і з середини жовтня по грудень, коли можливі снігопади і хуртовини. В інші місяці сходження подарує купу незабутніх емоцій. Розберемо, що і коли можна побачити в районі Чорногори.
Походи на Говерлу зимою
Якщо Вас лякає перспектива замерзнути в горах, бути похованим під лавиною або «просто» жахливо втомитися від пересування в снігу по груди, але Ви ВСЕ ОДНО мрієте потрапити в казково-кришталевий світ зимових гір… Говерла знову поспішає на допомогу! Ті ж переваги, які дозволяють новачкові скорити її літечком, допоможуть взимку. Сходження на засніжену Говерлу – це:
- відносної легкий ландшафт з деяких сторін;
- короткі переходи;
- можливість підніматися радіально;
- велика кількість колиб і притулків в околицях;
- поруч – пости МНС-ників;
- поруч – метеостанція (а значить, буде своєчасне штормове і лавинне попередження).
Особливості зимового походу в район Чорногірського хребта
Зрозуміло, що список спорядження дещо відрізняється від літнього :). Його можна подивитися тут.
Для проходження більшості маршрутів НЕ ПОТРІБНІ кішки. Винятком є тільки стежка на Петрос з боку Козьмещика, який взимку має категорію 1Б. І навіть його можна пройти без кішок, правда при відповідному стані снігового покриву. Якщо фірн потужний, кішки обов’язкові. Інакше біля вершини вітер може здути, не кажучи вже про елементарний ризик посковзнутися.
Снігоступи знадобляться в лісі і коли на високогір’ї випав свіжий сніг – «пухляк». Без них Ви пройдете, але пересуватись буде важче. Якщо снігоступів немає, приходиться тропити, що дуже вимотує. Хтось один (зазвичай найдосвідченіший і сильний) йде попереду групи і приймає удар долі на себе: провалюється на невизначену глибину, ламає кірку там, де вона тонка… одним словом, пробиває стежку в снігу. Ті, хто троплять, регулярно міняються.
Обов’язкові речі для “сніжного треккінгу”: гамаші, або «ліхтарики», бахіли – завдяки ним сніг не забивається у взуття; і треккінгові палки з широкими сніговими кільцями, які допомагають вибиратися з провалу.
Часто забувають взяти, а даремно:
-
крем з UV-фільтром, який захистить від відбитої снігом сонячної радіації;
-
окуляри з UV-фільтром, без яких можна отримати опік сітківки і осліпнути;
-
дві пари рукавичок, при тому одні – тонкі, що не сковують дрібну моторику. Обмороження часто отримують при зав’язуванні шнурків, розстібання кишень, складанні дуг намету… такі дрібниці дійсно важко робити в товстих рукавичках, і здається, що за хвилину нічого не трапиться. Але воно трапляється, особливо при контакті шкіри з металом. Тонкі рукавички повинні бути якісні і добре термоізолювати, тому що навіть крізь них можна отримати обмороження.
-
Термос, щоб переносити гарячий чай, який майже неможливо приготувати на переході (зупиняєшся – починаєш мерзнути).
Чи можна йти взимку на Чорногору самому
Можна, якщо є група і відповідний досвід. У всіх інших випадках не треба. Адже життя дорожче, правда?
Зимові гори дуже небезпечні. Потрібно знати, з чим доведеться зіткнутися, інакше Ви будете абсолютно безпорадні і не впораєтеся. Якщо влітку це зазвичай закінчується декількома днями блукань і голоду, то взимку рахунок йде на години.
Що може трапитись?
- Лавина.
- Заметіль і повна втрата орієнтації в просторі.
- Провал під сніг.
- Падіння зі слизького схилу (іноді летіти вниз кілька сотень метрів).
- Знемога і, як наслідок, замерзання (чимало туристів попалось на цю вудочку – присісти відпочити на хвилину…).
- Зустріч з дикими тваринами, голодними взимку (вовки, ведмеді-шатуни).
- Зневоднення в разі тривалого використання талої води без спеціальних добавок.
- Снігова сліпота, обмороження.
Чому це не трапляється з інструкторами?
Інструктор бачить небезпеку задовго до того, як вона прийде: вміє слухати рятувальників, передбачати погоду, оцінювати сніг і все, що він таїть у своїй товщі. Розпізнає тріщини, лавинонебезпечних ділянки і нестійкі карнизи. Знає, як правильно пересуватися в конкретних умовах. Попереджає, діагностує і підліковує головні проблеми зі здоров’ям. Бачить, кому потрібно відпочити, і не «тупить», залишаючи втомлених позаду. Має досвід поводження з місцевими тваринами.
Але головне – інструктор просто знає свої гори, і з ним небезпеки Вам байдужі. Треба лише чітко виконувати його вказівки – на 100% і в усьому.
Варіанти походів на зимову Говерлу
-
З наметами. Підійде для спортивних досвідчених туристів і для тих, хто хоче випробувати себе. Підйоми починають з Козьмещика, Ясіні або Заросляка. Ночують на перемичці біля КПП (або в ньому), на полонині Головческа (є колиби), на метеостанції Пожежевська.
-
З ночівлею в притулках. На турбазі Козьмещик, біостаціонар і метеостанції можна ночувати і підніматися на Петрос з Говерлою радіально. Ми вважаємо за краще зупинятися на Козьмещику, тому що прямо до нього можна доїхати і рюкзаки взагалі не треба нести ;). Такий варіант робить зимові Карпати доступними новачкові, дітям від +/- 14 років — коротше кажучи, кожному, хто має бажання.
-
Альпіністські походи – для тих, хто збирається штурмувати серйозні висоти і хоче набратися практики. Тут туриста навчають поводитися зі страховкою, кішками, пересуватись у зв’язці і по сніговому настилу. Дуже круто, якщо Ви збираєтеся на сходження з нашим клубом і відвідайте таку альппідготовку. Швидше за все, Вас буде вести той же інструктор. Ви зможете познайомитися з ним і отримати необхідні для Вашої вершини навички, а в серйозному сходженні зекономити сили і час. Це значно підвищить Ваші шанси на підкорення вершини.
Підйом на Говерлу влітку
Однозначно, кращого сезону для першого разу не знайти. Сонце, духмяніють альпійські луки, все в цвіте, феншуй і казка. Більше того, взимку Говерла закрита для всіх, хто не є гірським туристом або альпіністом. Виняток – групи з професійним інструктором, який стежить за безпекою, має досвід і добре знає ці гори. Так що прості смертні ніби як зобов’язані ходити на гору з квітня-травня по листопад. МНС-ники самі визначають дати в залежності від погоди і стану схилів.
Негласний початок масового турсезону випадає на травневі свята. До них ще можливі лавини, а весняні відлиги перетворюють сніг в липке місиво, яке насмерть замерзає ночами. Після середини жовтня висока ймовірність частих опадів, туманів, сніжної крупи. Детально про погоду в Карпатах – читайте!
Підсумуємо: підйом на Говерлу влітку – оптимальний варіант. Але і тут є нюанси.
- Якщо Ви хочете побачити крокуси, то треба йти в першій половині травня.
- Друга половина травня – час буйного цвітіння полонин і дозрівання суниці.
- Червоним килимом рододендрона Говерла покривається в червні.
- Липень потішить свіжою зеленню, надійною засмагою і дощами. Однак саме грози в цьому місяці бувають найрідше. Якщо вже почався дощ, то швидше за все буде лити пару днів. Що значно полегшує вгадування погоди на одно-триденні треки 🙂
- Серпень – початок вересня… Чорниця, брусниця, грибочки!!!
Говерла восени
“Бувалі” туристи погоджуються, що перша половина осені в Карпатах (та й в більшості гір на цих широтах) – самий класний, цікавий і чудовий період для будь-якого виду активного відпочинку (крім рафтингу і сплавів, тому що води в річках мало).
Осінній сезон в Карпатах триває з вересня по середину жовтня.
Він відомий:
- максимально стабільною і сухою погодою;
- 100% видимістю вранці і ввечері (в обід іноді буває димка, але рідко);
- багатством гірських дарів: грибів, ягід, цілющих коренів;
- приголомшливими контрастами кольорів: смарагдові смереки і вогненно-червоні буки, руді полонини, ранковий іній на травах, небесна блакить…
- стійкими туманами вранці і ввечері, які збираються в долинах в долинах, перетікають через хребти, підсвічуються сонцем. Туман – недобре, коли ти в ньому, але якщо вийти вище туману, ситуація змінюється кардинально – і він перетворюється на одне з найпрекрасніших явищ природи.
Особливості хайкінга в районі Говерли восени
По суті він мало чим відрізняється від літнього.
- Треба нести більше води, оскільки при сухій погоді деякі джерела пересихають.
- Запастися водонепроникним взуттям, тому що випадає сильна роса. Через неї ж складніше розвести багаття, особливо вранці.
- На ночівлю варто брати спальник з температурою комфорту 0 …- 2.
- Додати в список спорядження пухову жилетку, додаткову фліску, шапку, рукавички і дуже теплі шкарпетки для бівуаку.
Кожен місяць має свої переваги і порадує чимось особливим. Головне – бажання і готовність відкривати нові горизонти!
Вам пригодиться знати:
˃˃ Все про Говерлу — Де? Що? Як добратись?
˃˃ Погода в Карпатах по сезонах
˃˃ Де зупинитись в Івано-Франківську
Сходження на цю гору дає шикарну кількість варіантів для будь-якого виду туризму. Можна піднятися за день (радіально) – у нас це називають екскурсією, а за кордоном – хайкінгом…). Околиці просто створені для походу вихідного дня. За 2-3 доби з наметами проходиться не лише Говерла, а й Петрос з Несамовитим. Стежка з вершини веде через весь Чорногорський хребет до легендарної обсерваторії на Попі-Івані.
Неймовірно, але факт: ці 2061м н.р.м. даються навіть новачкам, які раніше гори в очі не бачили. За формою Говерла нагадує великий горб, з трьох сторін без крутих схилів – з ландшафтом немає проблем. Туди заходять офісні працівники взагалі без підготовки, діти від 6-ти років, батьки з немовлятами… Від місця висадки з автобуса (1330м н.р.м.) треба набрати 731м висоти. Місцями важкувато, але цілком реально!
Чек-лист з підготовки до безпроблемного сходження – ТУТ.