Трекінг тур до Пакистану | Karakorum, Kalash people 

Учасники прилітають в аеропорт Ісламабада. Тут вас зустрічає трансфер до готелю, де на вас чекає інструктор. Відпочиваємо після довгого перельоту та чекаємо на пекельну спеку дня. Ближче до вечора організовуємо прогулянку до мечеті Фейсала, яка стала символом цього сучасного міста. Нагулявши апетит, посидимо в приємному ресторанчику з видом на центральну площу. Полюбуємося на ілюмінацію, скуштуємо східні страви та познайомимося в невимушеній атмосфері. Знаємо, що у всіх виникнуть питання щодо майбутньої подорожі — гід на них відповість і розповість багато цікавого про країну та місцеві звичаї.

Розпочинаємо історико-екскурсійну програму туру з відвідування Пакистанського монумента. Вражаючий пам’ятник символізує багатогранність країни та її культурне багатство. Пакистан відомий як колиска нових віянь, що дивує, враховуючи східну прихильність до традиційних укладів. Це помітно й по столиці, яку побудували в 60-х роках європейські архітектори. Відвідаємо музей Лок Вірса, де зібрана величезна історична експозиція. Дізнавшись про часи давнини, поїдемо дивитися на сучасність — відвідаємо майстерню трак-арту. Побачимо, як розмальовують і карбують яскраві оформлення вантажівок і зробимо фото з художниками та їхніми роботами.

Після обіду зануримось у дивовижний ритм «справжнього» Ісламабада на Раджа базарі. Тут можна купити буквально все, починаючи від курки і закінчуючи автоматом Калашникова 🙂 Повечеряємо в ресторані і підемо збирати рюкзаки — завтра ранній старт.

Выезжаем в сторону Высоких Гор, в провинцию Гилгит-Балтистан. Это часть Кашмира, который делят между собой Пакистан, Индия, Китай и Афганистан. Если считать общую высоту над уровнем моря, то именно Кашмир, а не Гималаи, является самым высокогорным регионом на планете. А в Гилгит-Балтистане сосредоточено больше всего семи- и восьмитысячников. Учитывая высоту, удаленность и суровый климат, Гилгит-Балтистан можно смело назвать самым первобытным уголком Земли, и мы туда направляемся!:)

З вікна спостерігаємо величні пейзажі, які відкриваються з Каракорумського шосе. В’їжджаємо в долину Наран, розташовуємося в гестхаусі в однойменному містечку. Якщо буде час, підемо в радіальну прогулянку до озера Саїф-уль-Макул (можна під’їхати на машині майже до нього). Озеро розташоване на висоті 3224 м над рівнем моря і є одним з найвищих гірських озер у країні.

Продолжаем путь к Нангапарбату. Остановимся на перевале Babusar-pass (4173м), откуда полюбуемся видом на скалистые вершины, украшенные ледниками. Возле моста Райкот, за которым начинается парк «Волшебные Луга», пересаживаемся на джипы и едем дальше в более экстремальной обстановке. Прямо перед нами вздымается Нангапарбат (8125м). Это один из самых суровых, опасных и прекрасных восьмитысячников мира, и увидеть его мечтает каждый влюбленный в горы человек. Поселяемся в гестхаусе, отдыхаем у камина и любуемся видом заката над Nanga Parbat прямо с веранды.

Продовжуємо шлях до Нангапарбату. Зупиняємося на перевалі Babusar-pass (4173 м), звідки милуємося видом на скелясті вершини, прикрашені льодовиками. Біля мосту Райкот, за яким починається парк «Чарівні луги», пересажуємося на джипи та їдемо далі в більш екстремальних умовах. Прямо перед нами піднімається Нангапарбат (8125 м). Це один з найсуворіших, небезпечних і прекрасних восьмитисячників світу, і побачити його мріє кожен, хто закоханий у гори. Поселяємося в гестхаусі, відпочиваємо біля каміна і насолоджуємося видом заходу сонця над Nanga Parbat прямо з веранди.

Нас чекає трекінг в Fairy Meadows. На схилах Нанга-Парбат розкинулося безкрайні альпійські луги, по яких ми сьогодні будемо прогулятися. До речі, після Аннапурни і К2 це найсмертоносніша вершина для сходжень. Навіть Месснер вважає її особливою, а він точно знає толк у горах. Якщо погода дозволить, піднімемося в базовий табір (4200 м), а якщо снігу буде занадто багато, відвідаємо вьюпоінт з знаменитою панорамою парку.

👣 15 км, 7-8 годин.

Їдемо по Каракорумському шосе, яке побудоване за маршрутом Великого Шовкового Шляху. Зупиняємось біля незвичайного барельєфа Карга Будда та на кількох оглядових майданчиках. Зараз ми в Великому князівстві Хунза, відомому своїми довгожителями. Пообідаємо в селищі Ali Abat, де готують за рецептами столітніх пакистанців. Зупинимось на оглядовому майданчику Орлине гніздо (висота – 2800 м н.р.м.), з якого видно вершини Леді Фінгер, Ультар Пік, Голден Пік, Раш Пік, Ракапоші та інші.

Після приїзду в Карімабад, столицю Хунзи, розмістимо речі в готелі та підемо гуляти. Відвідаємо вуличний ринок, подивимося на чудові вироби з вовни та коштовних каменів. Оглянемо міську фортецю Балтит — будинок-фортецю королівської родини, якому більше 500 років.

По знайомому Karakorum Highway їдемо в провінцію Нагар. По дорозі оглядаємо природні пам’ятки:

• Озеро Аттабат, що утворилося в 2010 році внаслідок землетрусу. Воно затопило місто, і якщо взяти на прокат човен, можна помилуватися будиночками, вуличками та деревами під водою.
• Пассу Конуси — гори унікальної пірамідальної форми, їх чудово видно з дороги.
• Довгий підвісний міст Хуссейні, що розгойдується на вітрі.
• Хунджерабський перевал (Khunjerab Pass, 4693м) на кордоні з Китаєм — найвища точка шосе.

Ночуємо в селі Minapin. Власник нашого гостьового дому — принц (Нагар колись був окремим князівством, і королівські родини досі живуть тут). Його матері понад сто років, і за її рецептами готують у нашому гесті. Господарі передають культуру Нагара через своє гостинне ставлення.

Починаємо трекінг в Rakaposhi Bace Camp. Спершу стежка петляє між скель і рододендронів, потім виводить на льодовик. Прямо перед нами неприступною стіною височіють Пік Діран (7100 м) і Ракапоші (7788 м), а далеко внизу розкинулася долина Міньапін, оточена хребтами Каракоруму. Льодовик, яким ми йдемо, усіяний тріщинами, річками та кам’яними грибами. Він гуркоче, виблискує на сонці та, здається, живе своє таємниче життя. Навколо лише гори й тиша — туристів немає, а у альпіністів сезон майже завершився. Краса належить тільки нам… У такі моменти особливо гостро відчуваєш себе маленькою піщинкою в безмежному світі.

Фотографуємося в базовому таборі, обідаємо й спускаємося в гестхаус. Там збираємо речі та вирушаємо в Гілгіт, аби відпочити від холоду високогір’я в приємному субтропічному кліматі. В готель прибудемо пізно вночі.

👣 Трекінг: 6-7 годин. Перепад висот ~1500 м.

Нам потрібно переїхати до провінції Khyber Pakhtunkhwa, де мешкає загадковий народ калаш. Дорога неблизька, тож вирушаємо на світанку, а відсипатися будемо в машині:) Робимо зупинки на перевалі Shandur Pass і біля озер Shadur, Phander, Khalti — розімнемо ноги та пофотографуємо ці високогірні перлини Гіндукушу. Каракорум ми вже залишили позаду, і краєвиди різко змінилися.

Сьогодні побачимо Тиричмір (Tirich Mir, 7708 м) — найвищу вершину Гіндукушу, а сам гірський хребет постане перед нами у всій красі. За ним видніються гори Афганістану та таджицький Памір. Висоти навколо просто вражають! Їдемо вздовж священної Gilgit River у долину Bumburet — батьківщину калашів. Тут і заночуємо, а завтра почнемо знайомство з їхньою унікальною культурою.

>>Загублений народ Kalash  і досі сповідує язичництво — політеїстичну гіндукушську релігію з цілим пантеоном богів. Маючи арійське коріння, калаші зовсім не схожі на пакистанців навіть зовні. Їхній світ обмежений двома ізольованими долинами, за якими, на їхню думку, лежать «нечисті землі хаосу та мусульманства». Тут досі практикують жертвоприношення, носять незвичайний одяг, дотримуються унікальних звичаїв і табу, а їхній спосіб життя нагадує племінний культ. Як і всі горяни, калаші привітні до гостей, тож ми зможемо повністю зануритися в їхню культуру.

Сьогодні прогуляємося долиною, де живуть калаші, скуштуємо місцеве вино, відвідаємо музей і кладовище. Ночуватимемо в справжньому будинку калашів, господар якого — представник цього народу.

Продовжуємо знайомство з калашами. Відпочиваємо від переїздів і трекінгів, яких у нашій подорожі Пакистаном було чимало. Але головне — спілкуємося, адже саме люди роблять це місце унікальним. Смакуємо місцеві страви та напої, розглядаємо яскравий одяг, обираємо сувеніри. Після обіду спускаємося в містечко Читрал. Прогуляємося центром, відвідаємо форт, ринок і мечеть, прикрашену витонченою різьбою.

Довгий переїзд до столиці. По дорозі оглянемо археологічні пам’ятки Таксіла та Тахті-Бахі — буддійський монастирський комплекс, датований I століттям до нашої ери. Поруч із ним було зведено місто Шахрі-Бахлол, тож доведеться трохи поблукати, щоб усе побачити. Комплекс вважається зразком буддійських центрів того часу та внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До готелю прибудемо пізно й одразу підемо відпочивати після дороги.

Наш трекінг-тур у Пакистан добігає кінця, але залишилося ще одне місто, без якого ця подорож буде неповною. Сідаємо на автобус до Лахора. Зупинимося біля Katas Raj — чинного індуїстського комплексу, присвяченого Шиві. В його архітектурі простежуються буддійські та монгольські корені, а сам храм зберігся завдяки британцям, які в період колонізації заборонили будь-які зміни. Після поселення в готель вирушимо на вечірню прогулянку Лахором і помилуємося його величними вогнями.

«Той, хто не бачив Лахора, той і не народився!»

Старовинне пенджабське прислів’я

Лахор — історичний, культурний і релігійний центр, де зосереджені всі найважливіші пам’ятки, музеї та храми країни. Він був столицею Монгольської імперії та Британської Інії, а перші письмові згадки про нього ми знаходимо ще у Птолемея. Вирушимо на екскурсію до форту Шахі Кіла (пам’ятка ЮНЕСКО), мечетей Варзістан і Бадшахі. Поблукаємо Садами Шалімара та вузькими вуличками Старого міста Валід Сіті.

Відвідаємо церемонію закриття індо-пакистанського кордону Wagah Border. Селище Вагах — єдине місце, де можна перетнути кордон з Індією пішки. *Якщо кордон з Індією буде відкритий (обіцяють зробити це найближчим часом).

Увечері заглянемо до найпершого в Південній Азії «кварталу червоних ліхтарів» Хіра Манді, а потім влаштуємо прощальну вечерю й відсвяткуємо завершення туру.

Повертаємось до столиці й вирушаємо на ринок за сувенірами. Рекомендуємо привезти додому вироби з пашміни, шовкові шалі, східну кераміку та картини, якими славиться ця країна. Виліт додому можна планувати після 17:00. Тур у Пакистан завершено, але спогади про гори та наші пригоди залишаться з нами на багато років.

*Якщо ви вирішили залишитися ще на ніч, повідомте менеджеру, і він допоможе забронювати готель.