Вулкани Індонезії | Острови Комодо

Група збирається в прекрасній Джокьякарта, яка вважається найголовнішим центром образотворчого мистецтва і поезії країни. До речі, Саме вона була столицею царства Матарам. Йдемо на огляд визначних пам’яток, музеїв і галерей, яких тут дуже багато. Оглянемо палац султана Кратон, буддійський храм Сарі, музей-форт Вредебург. Прогуляємося центральними кварталами і посидимо в кафе, звикаючи до екзотичного меню :).

Їдемо до Боробудур – одну з головних релігійних споруд Індонезії. Велетенських розмірів ступа традиції буддизму махаяни виконана за планом хитромудрої мандали, і з нею пов’язаний стародавній храмовий комплекс Чанда. Боробудур побудували правителі середньовічної держави Матарам між 750 і 850 роками. Паломники і сьогодні здійснюють ритуальні обходи ступи, знайомлячись з життям Будди, висіченим в статуях і барельєфах.

З Джокьякарти переїжджаємо в Чеморо Лаванг (Cemoro Lawang, 2217м) всього в 3-х кілометрах від вулканів – відмінний перевалочний пункт. Ми залишаємо речі в хостелі або хоумстеї і піднімаємося на оглядовий майданчик Пенанджакан, звідки видно весь нац. парк Бромо-Тенгер-Семеру. Пейзажі тут незвичайні. В гігантській кальдері Тенгер (10 км в діаметрі) виросло 5 молодих вулканів: Баток, Ватанган, Курсі, Відодарен і Бромо (2329м). Їх оточує так зване “море піску” – бархани з вулканічного пилу і попелу, що залишилися після виверження стародавнього Тенге. Йдемо по чорній пустелі до індуїстського храму Потен (Pura Luhur Poten Bromo), біля якого починається сходи (250 штук)) на вершину. Бромо дуже активний і часто викидає клуби диму.

Ми пройдемося прямо по кромці його непропорційно великої кальдери (d≈600м, глибина – 200 м), над якою часто з’являється підозрілий димок;) Насолодимося видами, а, якщо дозволить час, піднімемося на Відодарен (2650м) і оглянемо священну печеру теннгерів. Теннгери – мешканці цього вулканічного парку, вони сповідують індуїзм і вірять, що їх вулкани – ворота в потойбічний світ, де живуть боги. Піднімемося на Баток (2440м), звідки нам відкриється унікальний вид на весь парк. Конусоподібний Баток значно менш популярний, ніж Бромо, від якого сюди всього 45 хвилин шляху. Спускаємося в Чеморо Лаванг і відпочиваємо.

Встаємо о 3 годині ранку і йдемо на оглядовий майданчик Пенанджакан, звідки видно весь парк Бромо-Тенге-Семеру. У цьому чарівному місці зустрічаємо світанок. Звідси їдемо в Рану Пане (Ranu Pane, 1700м) – останній населений пункт на шляху до «даху Яви». Тут отримуємо дозвіл на сходження на Семеру. Вечір присвятимо знайомству з традиційним побутом яванської глибинки і відпочинемо перед підйомом.

Зі свіжими силами здійснюємо перехід до базового табору Kalimati (2700м). Відразу за селом починаються густі тропічні джунглі, прохідні лише по стежці. Буяння фарб і звуків, безліч екзотичних представників флори і фауни в цих лісах вражає уяву. Йти легко, сильних перепадів висоти немає – по суті ми траверсуємо невисокі відроги Семеру. Трек призводить нас на береги красивого озера Рану Коломбо (Ranu Kumbolo, 2400м). Вода в ньому питна, а купатися заборонено. Зробимо зупинку і відпочинемо перед останнім злетом до базового табору. Ухил вже більш відчутний, навколо з’являються хвойні дерева. Через 2 години приходимо в Калімат, де розбиваємо бівуак і лягаємо спати, адже вставати доведеться рано.

Швидкий перехід: 8 ч.

В 1 годині ранку прокидаємося і виходимо на штурм вершини. Конус нашого красеня дається нелегко, під ногами сипуха і пухкий попіл, але світанок над морем хмар стане гідною нагородою за сміливість і старання. Звідси видно всю Яву і навіть Балі, а вночі можна помилуватися вогнями Малангу. Кожні 15-20 хвилин кратер Махамера вивергає сірчані хмари вперемішку з попелом і камінням. Земля під ногами гарчить і здригається. Тут фізично відчувається міць вогню, схованого в серці нашої планети. Спускаємося в Рану Пане і відпочиваємо після сходження.

Подорож до Індонезії триває. Сідаємо на замовний транспорт і переїжджаємо в селище Калісат (Kalisat). Тут починається піша частина маршруту на вулканічне плато Іджен. Навколо дуже красиво, село оточують ідилічні індонезійські пейзажі: дерев’яні будиночки, яскраві кавові плантації, джунглі, пальми, піщані пляжі і гірські піки. Подорож до Індонезії порадує любителів кави, адже тут – батьківщина безлічі сортів цих запашних зерен бадьорості. Поселимося в хостелі, відпочинемо від переїзду, а вночі (о 01:00) беремо респіратори і піднімаємося до кратера Іджена – спостерігати дивну синю лаву. Трек займе 2-2,5 години хорошою стежкою.

Іджен (2300м) — не просто цікавий вулкан. У кратері Кавах є приголомшливе бірюзове озеро з гарячої сірчаної кислоти. Над його гладдю постійно в”ється білий туман – нагадування про те, що вулкан лише дрімає, але не спить. Він відомий покладами сірки, яку місцеві видобувають традиційним способом – руками і киркою, потім вантажать в кошелі і несуть 3 км до найближчого заводу. Іджен постійно випускає токсичні пари сірчаної і хлорної кислот. Робочим це не заважає, але туристи без респіраторів тут знаходиться не можуть. Сірчані гази, розігріті в розплавленій породі до 600°С, спалахують і горять синім полум’ям. Вдень це непомітно, але вночі здається, ніби лава Іджена – синя. До речі, це місце увійшло в цикл передач «Світ навиворіт» Дмитра Комарова. На плато є ще кілька вулканів, гейзери, термальні джерела і водоспади.

Вранці вирушаємо назад в Баньювангі, де є поромна переправа Кепатанг (Ketapang). З Кепатанга пливемо в портовий Гіламанук (Gilimanuk) на Балі, а далі переїжджаємо в Ловіну – затишне поселення на північному березі Балі. Довге, чисте, всіяне ідеальним біленьким піском узбережжя Індійського океану – рай для любителів серфінгу, дайвінгу та снорклінгу. Поселяємося в хостелі, відпочиваємо, купаємося і гуляємо. Увечері або вранці вирушаємо на морську прогулянку з дельфінами. Поспілкуємося з цими дружелюбними, дивно розумними жителями блакитних глибин.

Продовжуємо нашу подорож в Індонезію – прямуємо до другого за популярністю храму на Балі – Пура Улунг Дану. Цей озерний «будинок богів» зведений в XVII в. на березі священного озера Братан в честь знайомої нам Дану. Балійці вірять, що купання в його водах дарує молодість і здоров’я. Береги Братана дуже мальовничі, на схилах навколишніх гір розкинулися химерні села, де вирощують рис, каву, полуницю, гвоздику, екзотичні фрукти, гібіскус… Зарості латаття ніби розписали плесо химерними візерунками. Вологий ліс навколо поріс мохом і папороттю, з дерев звисають ліани, пахнуть тропічні квіти.

Після Улунг Дану їдемо до найкрасивішого з усіх водоспадів Балі. Кількома каскадами величний Секумпул падає серед барвистої пишноти джунглів в серці смарагдової ущелини. Скупаємося? 🙂

По дорозі в Убуд зупинимося біля покинутого готелю Pondok Indah. Його руїни тріщать під натиском неприборканих джунглів, від чого це місце наповнюється дивною харизмою. Вітер немов шепоче: все тлінне, лишень природа вічна…

Захід сонця зустрінемо на рисових терасах з шикарним виглядом на Агунг. Цей вулкан вважається обителлю багатьох міфічних істот. На Балі вірять, що з його вершини боги дивляться на наш світ, і птах Гаруда переносить до них душі праведників. Агунг занадто часто вивергається, щоб планувати сходження на нього, але це не заважає насолоджуватися його прекрасними обрисами буквально з будь-якої точки острова.

Увечері їдемо в Убуд відпочивати і знайомитися з високим мистецтвом Індонезії.

Занурюємося в розмірене традиційне життя культурної столиці Індонезії. Колись Убуд став притулком для королівської династії Маджапахіт, витісненої ісламістами з Яви. З тих пір тут збираються люди мистецтва, ремісники і вільнодумна інтелігенція. Прогуляємося прекрасними вуличками, розглянемо вишукані сувеніри в вітринах затишних крамничок… Вирушимо в “ліс мавп”, яких тут мешкають цілі натовпи :). Після обіду переїдемо на пляж: займемося снорклінгом і відпочинемо на пляжі.

Їдемо в Паданг Баі (Padang Bai), де сідаємо на катер до Ломбока. Тут нас зустріне місцевий гід і доставить в Сенару. Сільце дуже затишне та гостинне, з красивим видом на стратовулкан. Поруч є два водоспади – Sindang Gila і Tiu Kelep. На місці будемо пізно ввечері, поселимося в бунгало, відпочинемо і погуляємо околицями.

Збираємо речі і їдемо в село Сембалун (1ч), звідки підйом легший, ніж з Сенари. Нас чекає значний набір висоти – близько 2000м. Йдемо джунглями, насолоджуючись природою. Заночуємо в базовому таборі Plawangan 2 (2640м). Підкорити другий по висоті вулкан Індонезії – справа непроста, тому ми наймемо портерів з місцевих.

Швидкий перехід: 9,2 км; трекінг 10 годин.

Залишаємо речі в таборі і радіально піднімаємося на вершину. Стежка йде під крутим ухилом по сипусі, так що буде нелегко. Але воно того варте! 😉

Рінджані – дуже своєрідний і незвичайний. На вершині є гігантська кальдера (6х8,5 км), заповнена водами озера Сегар Анак (глибиною 200м). З озера піднімаються три малі активні субкратери. Тут багато гарячих мінеральних джерел, вода в озері досягає 40°С. Багато мандрівників вважають це місце найкрасивішим у всій Індонезії.

Увечері спускаємося в Plawangan 2 відпочивати.

Швидкий перехід: 7,5 км; набір висоти 1086м; спуск 1086м.

Залишаємо базовий табір і йдемо в Сенару, а звідти наш гід відвозить нас на Південне узбережжя, в яке-небудь із численних курортних містечок. Відпочинемо після активних пригод на чистеньких піщаних пляжах Балійського моря, які відомі бірюзовою водою, білим піском і кораловими рифами. Тут ми займемося дайвінгом і проведемо ніч біля моря.

Швидкий перехід: 17 км.

Подорож до Індонезії підійшла до кінця. Їдемо в Матарам, великий економічний центр острова з міжнародним аеропортом. Якщо час дозволить – підемо в храм Пура Меру з трьома високими пагодами, прикрашеними традиційною ліпниною. З Матарама бажаючі можуть полетіти додому, попрощавшись з прекрасною Індонезією, але цінний і багатий досвід, набутий тут, буде жити в наших серцях і надихати ще довгі роки.

Якщо є бажання продовжити знайомство з цією дивовижною країною, відправляйтеся з нами в тур на Комодські острови. Там живуть справжні дракони нашого часу – комодські варани. Поспостерігаємо за гігантськими ящірками в їх природному середовищі існування. Цей ендемік досягає до 3-х метрів в довжину і важить понад 80 кілограмів! Добиратися до домівки варанів зручніше на літаку, сюди літає місцева компанія Merpati. З Комодський островів можна полетіти в великі аеропорти Індонезії – Джакарту, Сурабаю і інші.

Нитка туру на Комодо

Лобуан Баджо — о. Pulau Kelor — о. Рінка — о. Комодо — Лобуан Баджо

З Матарама летимо в селище Лобуан Баджо, де поселяємося в комфортабельний хостел з видом на містечко і гавань. Гуляємо набережною, вечеряємо найсвіжішими морепродуктами в кафе і насолоджуємося заходом сонця над гаванню.

Потрапити в гості до драконів Комодо можна тільки морем. У гавані наймаємо затишний кораблик і пливемо на Pulau Kelor. Піднімаємося на його вершину, з якої розглянемо всі довколишні острови, помилуємося блакиттю моря. Після спуску нас чекає снорклинг серед коралів. Індонезія – ідеальне місце для цієї розваги. Вузькі пляжі переходять в запаморочливої краси коралові рифи, які слугують домівкою для сотень видів екзотичних риб, креветок, каракатиць, морських їжаків та інших мешканців підводного світу. Увечері пливемо до мангрових лісів. З приходом сутінків з лісу вилітають тисячі дивовижних створінь – летючих лисиць. Вони парять просто над туристами і прямують в сади, де об’їдають фрукти з дерев. На ніч станемо в тихій бухті. Якщо пощастить, поспостерігаємо ще одне цікаве явище – світіння планктону. У темряві з глибин піднімаються зовсім позаземні створення: летючі риби, гігантські королівські креветки, каракатиці… Тому, хто пожертвує кількома годинами сну, море відкриє свої таємниці.

Цей острів за кількістю варанів поступається тільки Комодо. Швидше за все, ми побачимо велетенських ящірок відразу по прибуттю. Вони ховаються від спеки між палями, на яких стоять будівлі парку. Наймаємо рейнджера, без якого прогулянки по парку заборонені, і йдемо оглядати дивовижних смертоносних драконів. До речі, поведінка цих ящірок досить цікава. Через часті випадки канібалізму (матері їдять своїх дитинчат після вилуплення) молоді варани живуть на деревах і спускаються тільки тоді, коли стають занадто важкими для життя на гілках. В обід відпливаємо на Комодо. По дорозі підкоримо мальовничу острівну скелясту вершину і попірнаємо в гавані з затонулими кораблями.

Після обіду висадимося на Комодо. Тваринний світ цієї частини парку воістину заслуговує захоплення: багато варанів, кабанів, оленів та інших тварин. Вибираємо маршрут і йдемо на прогулянку. Обов’язково зробимо купу фото варанів і з варанами, які тут зовсім не реагують на людей. Увечері в планах снорклінг на Рожевому пляжі. Подрібнені рибами-папугами червоні корали надають піску благородний рожевий відтінок.

Ми беремо курс на цивілізацію, але по дорозі завершимо нашу останню справу в Індонезії – заплив з найбільшими скатами на планеті. Манта, або морські дияволи, досягають 6-ти метрів в розмаху плавників. Складно очікувати витонченості від цих гігантів – а дарма! У воді вони схожі на граціозних танцюристів, котрі виконують дивовижний танець, де кожне па – втілення особливої неквапної гідності.

В обід будемо в Лобуан Баджо, забіжимо в хостел за речами (і в душ :), а звідти відправимося в аеропорт. Тут подорож в Індонезію і на острів Комодо закінчується, ми летимо хто куди. Але забути ці чудові місця неможливо і спогади залишаться з нами на довгі роки.