Похід в горах Каракорума | Пакистан

Прилітаємо в Ісламабад. Трансфер забирає учасників походу з аеропорту в гостьовий будинок, де чекає інструктор клубу. Кілька годин виділимо на відпочинок після перельоту. Коли спека спаде, сходимо на прогулянку до Мечеті Фейсала, виконану в незвичайному для мусульман сучасному стилі. Повечеряємо з видом на нічну столицю. Познайомимося ближче, гід розповість про країну і подорож, відповість на питання учасників.

Столицю побудували в 60-х роках, в архітектурі відчувається європейський вплив (її проектував грек)). Тут можна м’яко влитися в настільки нову культуру і познайомитися з багатою історією. Насамперед відвідаємо комплекс Пакистані Монумент, виконаний у формі квітки. Пелюстки символізують провінції країни і її багатогранність. Далі – музей Лок Вірса, відомий найповнішою колекцією експонатів, що ілюструють історію Пакистану від давніх часів по сьогодні. В обід виїжджаємо в передмістя, в майстерню трак-арту. Подивимося, як відбувається розпис і карбування вантажівок, зробимо яскраві фото.

На метро поїдемо в р-н Равалпінді – “реальний” Пакистан. Пройдемося його вуличками, відвідаємо Раджа базар, де продається все, починаючи від автомата Калашникова і закінчуючи живою куркою, шкарпетками, трусами, золотими браслетами. Увечері повечеряємо в ресторані або ризикнемо спробувати місцевий фаст фуд (за бажанням:). Комплектуємо рюкзаки і лягаємо спати раніше.

Звичайно, культура Пакистану прекрасна, але ми ж тут не тільки заради неї). І немає в світі гір більш диких і величних, ніж в пакистанському Кашмірі – Гілгіт-Балтістані. Історично Кашмір – спірний регіон, який все ще намагаються поділити між собою Індія, Пакистан, Китай і Афганістан. Туди не варто заглядати без групи і досвідченого інструктора :))) Туристична інфраструктура знаходиться в зародковому стані, міжнародних туристів дуже мало, а ось пакистанці з задоволенням ходять в походи. Стежки чисті, природа незаймана, люди автентичні і доброзичливі. Дивно це чути, напевно, але горяни в ісламських країнах ставляться до мандрівника як до посланників Бога, завжди допоможуть і ніколи не дадуть скривдити.

На світанку вирушаємо в аеропорт і летимо в місто Гілгіт. Далі наш шлях пролягає по історичному Каракорумському шосе – найвисокогірнішому в світі. Воно побудоване по маршруту Великого Шовкового Шляху і перетинає Каракорум через Хунжерабський перевал (4693м). Біля села Карга Нулла оглянемо незвичайний барельєф Карга Будди. Та й взагалі будемо часто зупинятися для фотографій – дуже вже хороші панорами навколо 🙂

До обіду прибуваємо в село Мінапін, район Нагар, де зупинимося в гостьовому будиночку. Розташовуємося, гуляємо, спостерігаємо за місцевими жителями та їх простим гірським життям. Мінапін з усіх боків обступають суворі піки Каракорума висотою 5-6 тисяч метрів – є чим помилуватися. Виділимо час на дегустацію їжі, приготовленої за рецептами довгожителів. Власник нашого гостьового будинку – принц (Кашмір був колись окремим князівством). Його матері понад сто років, і за її рецептами готують в нашому гесті. Господарі підносять подорожнім культуру Нагара через свою гостинність. Після церемоній і вечері готуємося до ранкового треку.

✈ Переліт: 1,5 ч. 🚙 Переїзд: 2-3 години (~ 110км). 🏠 Ночівля на висоті 2000м н.р.м.

Прийшов час Високих Гір – виходимо на трек до базового табору Ракапоші. Крута стежка веде в царство вічного льоду і снігу. Вид на долину запаморочливий, але ще крутіше виглядають шикарні снігові вершини Діран піку (7100м) і Ракапоші (7788м) – вся гряда хребта прямо перед нами.

Ми прогуляємося по величезному льодовику Мінапін, побачимо тріщини, крижані гриби і арки, кришталеві річки і водоспади, в які можна зануритися :). Навіть якщо час або погода не дозволять піднятися в базовий, панорама з льодовика нітрохи не гірша. Насолоджуємося красою Каракорума і спускаємося в гестхаус. По дорозі заглянемо до пастухів на чашечку чаю, познайомимося з місцевими гірськими биками і козлами – їх тут дуже багато.

👣 Треккінг: 6-7 годин. Перепад висот ~ 1500м.

Нас чекає дуже цікавий переїзд з екскурсіями і найкращими в країні оглядовими майданчиками. Вирушаємо в долину Хунза по знайомій Karakarum Highway. По дорозі оглянемо наступні локаціїі:

• Карімабад, столиця Хунзи – дуже розпіарене туристичне місце з численними сувенірними крамницями. Тут можна прикупити сухофрукти, ювелірні камені, шалі з пашміни, шкіряні вироби й багато чого іншого (але основні сувеніри будуть пізніше, в Ісламабаді).

• Форт Балтіт – будинок-фортеця, резиденція королівської сім’ї народу Хунза, зразок житлового будинку горян з 500-річною історією.

• Озеро Аттабат, яке утворилося після землетрусу в 2010 року, затопивши ціле місто. Подекуди видно дерева і дахи будинків під водою… Покатаємся на човнику і спробуємо їх розгледіти.

• Орлине гніздо (висота – 2800м н.р.м.) – оглядовий майданчик з видом на снігові вершини Леді Фінгер, Ультар Пік, Голден Пік, Раш Пік, Ракапоші та інші.

• Пассу Конуси – гострі гори-піки, які особливо ефектно виглядають на заході сонця (ми якраз до цього часу там будемо;).

• Підвісний міст Хуссейні – пройдемося по довгому мосту, який хитається на сильному вітрі. Розвага не для людей зі слабкими нервами)).

В’їжджаємо в долину Хупер (2800м) – ворота в Великі Гори, бо тут закінчується дорога і починаються тільки вершини, перевали і льодовики. Поселяємося в гостьовому будинку, вечеряємо, ділимося враженнями (є чим!) і збираємося в завтрашній похід.

Починаємо підйом на Rush Lake, 4694 м н.р.м. – найбільш високогірне озеро Пакистану і одне з найвищих альпійських озер в світі. Навколо нас здіймаються семитисячники Каракорума, з потужних хребтів стікають льодовики. До речі, два з них, Бултар і Міар, нам доведеться перейти :). Відчувається висота і дика харизма цих місць. Трек популярний у закордонних туристів, але все одно зустріти людину складно. Тільки вічна тиша і гори… Розбиваємо табір на зручній галявині, вечеряємо, відпочиваємо.

👣 19 км. 5-6 годин, Набір висоти 800м. ⛺ на 3600м.

Нас чекає складний перехід і підйом майже на 1000м в умовах високогір’я. Тут Ви можете відчути перші ознаки гірської хвороби, хоча на такій висоті вона ще не є небезпечною (в будь-якому випадку інструктор знає, що робити). Але, як то кажуть, лише складний шлях приводить в місця, які варто побачити, і Раш Лейк стане вишенькою на торті в нашому поході 🍒. Перлина Каракорума, немов таємниче гірське око, що задивляєся на чудові вершини і льодовики навколо. Ставимо намети на березі, відпочиваємо і насолоджуємося грою призахідних фарб у кришталевій гладіні.

👣 12 км, 5-6 годин. 1000м. ⛺ 4600м / 3600м.

* Якщо зіпсується погода, повернемося на ніч в попередній наш табір.

Просинаємося удосвіта, щоб встигнути зловити ранкове погодне вікно. Піднімаємося до Push Peak, 5098м. Це нескладна прогулянка, яка подарує нам яскраві емоції і фотографії. Перед нами відкриється панорама Каракорума: Куньян-Чхіш (7823 м), Малубітінг (7458 м), Твівор (7577 м), Спантік, або Золота Вершина (7027 м), Пік Міар (6824 м)… неймовірно! Заради таких моментів ми пішли в похід цими загадковими горами. Спускаємося, збираємо рюкзаки і йдемо до льодовика Міар, де облаштуємо наш останній на треку табір.

👣 7-8ч. Набір 500м, спуск ~ 1300м

Повертаємося в цивілізацію. Перетинаємо льодовики Miar і Bualtar, милуючись класичними пейзажами Каракорума – на спуску це так легко і приємно 🙂 Лід і камені змінюються заростями рододендрона і густими запашними лісами. Спускаємося в село, де нас чекають джипи в Aliabad. Заночуємо в теплі і затишку, нарешті буде душ, ресторани і вай-фай.

👣 15км, 7 годин.

Прокидаємося пізно, щоб насолодитися видом на гори, неспішно випивши чашечку кави за сніданком. Збираємо рюкзаки і їдемо в святая святих всіх гірських туристів – “місце гірської зустрічі”, де сходяться три найвищі системи світу: Гіндукуш, Гімалаї і Каракорум. Обов’язково робимо пам’ятні фотографії (хоча по суті це просто долина, але ми ж знаємо, яка!)). Біля моста Райкот, відомого як врата в нац парк “Чарівні Луги“, пересідаємо на місцеві джипи і продовжуємо шлях, але вже з видом на Нангапарбат (8125м). Саме на його схилах розкинулися альпійські пасовища й ідилічні соснові ліси, які подарували парку його казкову назву. Зупинимося в милому гостьовому будиночку з каміном на дровах і шикарним видом на Nanga Parbat. Що ще потрібно для щастя?!

Приємно і красиво проведемо час на схилах Нангапарбату. Після Аннапурни і Чогорі це найсмертоносніша вершина в світі, і вона шалено прекрасна. Тут на сходженні загинув Гюнтер – брат Месснера, а сам Ранйхольд вважає Нангапарбат особливою горою. Може бути, настільки привабливою її робить небезпечність та неприступність, а може, справа в гармонії вигинів великого хребта, але одне точно: Нангапарбат Ви не забудете ніколи.

У парку багато класних радіалок в лісах і на вьюпоінти. Інструктор підбере одну в залежності від погоди, бо всі треки однаково хороші.

*За бажанням можна найняти портера ($4 / 10кг ноші) або під’їхати на поні. Треки комфортні, підйоми не круті.

Збираємося і їдемо в Гілгіт. Світові вершини і льодовики Каракоруму залишилися позаду, і ось за вікнами миготять панорами Гіндрукуша. Розміщуємося в готелі, обідаємо і відправляємося досліджувати місто, мечеті, ринки і сувенірні магазинчики. Відпочиваємо, занурюємося в культуру і просто приємно проводимо час.

Нас чекає багато переїздів: ранній підйом, трансфер в аеропорт, переліт в Ісламабад і автобус до Лахора. По дорозі заїдемо в Katas Raj – індуїстський діючий храм Бога Шиви. Комплекс примітний ще й тим, що він являє собою суміш культур: спочатку виник як буддійський, потім прийшли індуси і добудували свої храми, потім монголи перетворили його в житловий будинок-фортецю, який був захоплений сикхами. Зрештою британці законсервували цю красу, завдяки чому ми можемо її побачити. Увечері прибуваємо в Лахор і поселяємося в готель. Якщо встигнемо, сходимо на прогулянку вечірнім містом.

«Хто не бачив Лахора, той не народився!»

Давнє пенджабське прислів’я

Лахор – друге за величиною місто Пакистану, найважливіший історичний, культурний і духовний центр країни. Він був столицею Монгольської імперії і Британської Індії. Про нього згадує у своїх книгах ще Птолемей, а Лахорський форт входить в список культурної спадщини ЮНЕСКО. Тут зародився суфізм – течія, що проповідує аскетизм і духовність в ісламі. Похід по Каракоруму був би неповним без знайомства з цим містом. Ми відвідаємо Шахі Кіла (знаменитий форт), Мечеть Бадшахі, вишукані Сади Шалімара часів імперії Великих Моголів. У старому місті Валід Сіті піднімемося на мінарет Мечеті Варзистан.

З’їздимо на кордон з Індією (всього кілька км) і в селі Вагах поспостерігаємо незвичайну церемонію закриття Індо-Пакистанської кордону (Wagah Border), яку проводять щодня. До речі, Вагах – єдине місце, де можна цей кордон перейти. Увечері погуляємо по найстарішому в Південній Азії “кварталу червоних ліхтарів” – Хіра Манді, помилуємося ілюмінацією Червоної Мечеті, повечеряємо і відпочинемо в готелі.

Нас чекає столиця, сувеніри, шопінг та святкова вечеря. 3 години їзди – і можна бігти на ісламабадські ринки купувати подарунки собі, друзям і близьким. А так хочеться привезти додому ці вишукані азіатські шалі, чарівну кераміку і картинки з Каракорумом на згадку про похід! Увечері організуємо прощальну вечірку, адже в цих суворих горах ми стали практично сім’єю :). І ще не раз ми зустрінемося на гірських стежках.

*Якщо Ви летите на наступний день, повідомте менеджеру і він допоможе забронювати готель.