Спеціальне спорядження в горах. Мотузка. Види страховки. Спускові і страхувальні пристрої

Досвідчені туристи і альпіністи знають, що часто тільки наявність мотузки і спеціального спорядження може зробити маршрут доступним і відносно безпечним для проходження. Більшість трекінгових маршрутів у всьому світі дозволяють пересуватися ними без використання мотузки. Іноді, в небезпечних місцях на маршрутах закріплюють спеціальні троси, скоби або поручні (сленг. перила).

У таких випадках для безпечного пересування досить каски, захисних рукавичок, іноді – страхувальної системи і вусів самостраховки. Це спорядження було вже розглянуте в попередніх статтях.

Але в складних походах або на сходженнях сильно пересічений рельєф може зажадати більшої кількості спорядження. В першу чергу – це мотузка і засоби спуску і підйому по ній, а також все необхідне для страховки. У цій статті я хочу розповісти тільки про основні моменти, які полегшать новачкові перші кроки в світі екстремального туризму, особливо якщо він їх робить без детального навчання з інструктором. Адже часто буває, що туристи стикаються з використанням подібних технічних засобів на комерційних сходженнях, де один гід / інструктор на кілька людей не має можливості провести якісне навчання.

Мотузка в альпінізмі

Залежно від можливості використання виділяють два типи – основна і допоміжна. Основна мотузка використовується для:

1. страховки,
2. провішування перил,
3. з її допомогою учасники переміщаються в місцях зі складним рельєфом.

Допоміжна мотузка (репшнур, паракорд) використовується для:

1. організації табору,
2. на будівництві переправ,
3. підстраховки особистих речей і спорядження,
4. страховки учасників за допомогою виготовлення так званого прусіка (вузол Прусіка),
5. в рятувальних роботах і в інших ситуаціях.

Для обох видів використання краще застосовувати тільки сертифіковані вироби, характеристики яких відповідають або перевищують необхідні в кожній ситуації. Це правило має непорушно дотримуватися для всіх видів застосування, пов’язаних з безпекою учасників.

Основна мотузка буває двох видів – динамічна («динаміка») і статична («статика»).

Динамічна мотузка виготовлена таким способом, щоб істотно розтягуватися під значним навантаженням. Таким чином досягається плавна амортизація ривка. Поява динамічної мотузки значно підвищила безпеку в світі екстремального спорту. Людина, що використовує її, отримує значно менші пошкодження в результаті сильного зриву, ніж при використанні статичної мотузки.

При цьому слід розуміти, що у динамічні мотузки мають і свої мінуси при певних видах використання, в першу чергу в якості вертикальних або горизонтальних перил, натяжних переправ, підйомі важкого вантажу. Ефект «гумки» робить експлуатацію мотузки в таких випадках незручною. До того ж, динамічна мотузка – недешеве задоволення.

У таких випадках незамінна статична мотузка. На комерційних маршрутах на найвищі гори світу, наприклад, Еверест, щороку провішуються кілометри мотузкових перил. Як правило, зі статичних мотузок. Вони зручніші, дешевші, відрізняються дуже високою зносостійкістю. Мотузкові перила також використовуються при поході на Казбек.

Всі види мотузок зараз мають міцне зносостійке верхнє обплетення, а всередині складаються з великої кількості міцних волокон. Обшивка робиться зазвичай яскравих кольорів. Якщо вам потрібно кілька мотузок, беріть різного забарвлення, щоб уникнути плутанини. За станом мотузки потрібно ретельно стежити, в горах вона може отримати пошкодження в результаті дії агресивних чинників середовища і людського фактора. Оцінювати характер пошкодження мотузки повинен інструктор. Новачкові краще відразу відмовитися від думки використовувати пошкоджену мотузку.

На сьогодні середній діаметр основної мотузки – близько сантиметра. Така товщина забезпечує баланс міцності та зносостійкості з одного боку, і ваги, компактності та зручності використання – з іншого. В останнє десятиліття намітилася деяка тенденція до зменшення діаметра динамічних мотузок. Проте одинарна основна мотузка рідко буває тоншою 9 мм.

Страховка за допомогою мотузки

У попередній статті були розглянуті моменти, пов’язані з самостраховкою. На складному рельєфі часто однієї тільки самостраховки буває недостатньо. Тоді група ділиться на зв’язки, в яких учасники страхують один одного за допомогою мотузки, будучи зв’язані нею.

Страховка буває одночасною і поперемінною.

• Одночасна страховка

застосовується на відносно простому, але при цьому потенційно небезпечному рельєфі. Найпоширеніший приклад – пересування у зв’язці на льодовику. Учасники пересуваються всі одночасно, при цьому вони пов’язані між собою мотузкою і знаходяться на безпечній відстані один від одного – в середньому, 15-18м. У разі раптового падіння в тріщину одного зі зв’язки, він затримується через вагу інших людей у зв’язці і опору мотузки, що врізається в кромку тріщини. Також одночасна страховка широко використовується на вузьких небезпечних гребенях, де є можливість закладати мотузку, що розділяє учасників, за виступи рельєфу. Іноді для одночасної страховки застосовують штучні точки закріплення мотузки, що вимагає вже більш серйозних навичок.

• Поперемінна страховка

застосовується там, де одночасний рух учасників стає небезпечним. В такому випадку один з учасників просувається по рельєфу, по можливості просмикуючи мотузку через точки страховки (якщо вони є), а інший його страхує. Як правило, при цьому використовується страхувальний пристрій. Той, хто страхує, уважно спостерігає партнером по зв’язці і видає необхідну для вільного руху кількість мотузки або вибирає слабину.

Страхуючий у будь-який момент повинен бути готовим вжити всіх заходів із затримання першого номера у випадку, якщо той зірвався.

Це так звана «нижня страховка», оскільки всі точки надійного закріплення мотузки знаходяться нижче того, хто лізе. Пересування з нижньою страховкою – найбільш ризикований спосіб і вимагає хорошої підготовки.

Після того, як перший номер просунеться по рельєфу на всю довжину мотузки або до зручного / обумовленого місця, він зупиняється, організовує базову станцію на надійних точках страховки (великі камені, зубці, стаціонарні гаки або скоби, мобільні точки страховки) і готується прийняти другого номера до себе, забезпечивши його верхньою страховкою.

Верхня страховка надійніша і менш травматична в силу того, що в разі зриву (при правильній організації процесу) не відбувається істотного падіння учасника. При цьому страхуючий може перебувати як вище того, хто лізе (при сходженнях), так і внизу (на тренуваннях). В цьому випадку мотузка повинна проходити через спеціальне кільце або карабін у верхній частині маршруту.

Перильна страховка. Перила.

Потрібно згадати цей дуже популярний на комерційних і спортивних сходженнях вид страховки, що вважається груповим.

Під перилами, як правило, мається на увазі закріплена з обох сторін (вгорі і внизу) мотузка, яка часто має ще й додаткові точки закріплення по всій довжині (особливо це стосується горизонтальних або діагональних перил). Такі точки додаткового закріплення мотузки обов’язкові на перегинах траєкторії перил.

По перилах зазвичай пересуваються, пристібаються до них вусами самостраховки за допомогою карабіна (посилання) в тому випадку, якщо рельєф простий. Якщо рельєф представляє труднощі, то для запобігання прослизання вниз використовуються спеціальні зажими. Найпростішим і доступним затискачем є вузол Прусіка (див. Мотузки, спорядження)

Засоби страховки

Для надійної поперемінної страховки необхідне використання спеціальних засобів та пристосувань. В даний час їх винайдено безліч. Тут будуть розглянуті основні типи, кожен з яких має свої переваги і недоліки.

Потрібно розуміти, що тут описані тільки найдоступніші і найпоширеніші засоби для використання в походах.

• Вузол УІАА (UIAА)

Ця абревіатура розшифровується як «міжнародна федерація альпінізму». Саме стандарти цієї організації беруться за основу при сертифікації практично всіх пристосувань для екстремальної діяльності. Вузол УІАА – це, мабуть, найпростіший спосіб безпечної страховки. Також його можна застосовувати для спуску по мотузці. Все, що потрібно для цього – надійний карабін, бажано сталевий, круглого перетину (карабін з легкого сплаву досить швидко почне протиратися). Даний вузол працює «в дві сторони», має два положення, в одному з яких мотузка легко видається через карабін, а в іншому – чинить сильний опір проходженню через нього.

Основна перевага цього способу страховки – простота.

Недоліків більше. Основний – вузол дуже сильно закручує мотузку, яка вже після одного проходження через карабін з вузлом робиться непридатною для подальшого використання без вирівнювання. Тому даний спосіб слід знати швидше «про всяк випадок».

• «Вісімка»

Цей тип спускових пристроїв дуже простий і надійний в використанні. Ще б! Тут просто нема чому ламатися. Крім вісімки необхідний також і карабін.

Основні переваги – легкість, простота, дешевизна. Можливість для більшості конструкцій працювати з подвійною мотузкою, з товстою, твердою або дуже забрудненою мотузкою, яка може «відмовитися співпрацювати» з більш ніжними пристроями.

З недоліків – «крутить» мотузку, хоч і не так сильно, як вузол УІА. Вимагає підвищеної акуратності у використанні, оскільки не має ефекту самоблокування. Наступає якийсь парадокс – пристрій, що вимагає чітких навичок і потенційно один із найбільш небезпечних, найчастіше появляється в руках новачків через низьку вартість…

• “Стакан”

Технічно більш просунута група пристроїв. Так само легкі і майже настільки ж прості за конструкцією, як і вісімки, але при цьому з ефектом часткового самоблокування. Є багато конструкцій під подвійною мотузкою. Ідеальні пристрої? Якби… Погано працюють з жорсткими мотузками і мотузками збільшеного діаметра…

За схожим на Стакан принципом працює безліч саморобних або оригінальних пристроїв дрібносерійних виробників – всілякі «комашки», «грибки», «ластівки» та інші витвори нестримною інженерної думки.

Перераховані вище пристрої зручні тим, що можуть з однаковим успіхом використовуватися як для страховки, так і для спуску по мотузці. При цьому вони відрізняються малою вагою, компактні, дешеві і найкраще підходять для початківців. Тим не менш, мені важко порекомендувати «вісімку» як перший страхувальний пристрій для новачка.

Існує цілий ряд більш громіздких і спеціалізованих пристроїв, що застосовуються здебільшого в промисловому альпінізмі і спелеології. Вони відрізняються громіздкістю, значною вагою, високою вартістю. Тому підходять більше для професійного використання і в цій статті розглянуті не будуть.

• GriGri

Не можу обійти увагою ще один культовий страхувальний пристрій, який, втім, можна обмежено застосовувати і для спуску – грі-грі (GriGri) від відомого французького виробника спорядження фірми Petzl. Згодом принцип роботи пристрою був з різним ступенем успішності запозичений іншими виробниками.

В першу чергу, пристрій користується популярністю у скелелазів і альпіністів. Його особливість – у напівавтоматичному спрацьовуванні. Дія пристрою чимось схожа на інерційний ремінь безпеки в автомобілі: якщо тягнути плавно, мотузка (ремінь) вільно видається, але варто різко смикнути – і механізм блокується. Правда, в використанні пристрою є свої нюанси. Тим не менше, Грі-Грі істотно підвищує безпеку страховки. На жаль, обмеженість застосування, висока ціна (близько 90$) і потреба в певних навичках не робить це пристрій найкращим вибором для новачка.

• Вузол Прусіка

Також окремо варто згадати вузол Прусіка. Цьому геніальному винаходу вже понад вісімдесят років і, попри істотні успіхи техніки за цей час, він по цей день широко використовується в альпінізмі, туризмі та інших видах екстремальної активності. Цей вузол – різновид зашморгу – вид вузла-захватки, що володіє яскраво вираженим самоблокуючим ефектом (при правильному застосуванні). Дозволяє альпіністу затриматися при несподіваному зриві. При цьому дуже простий, майже нічого не важить і займає місця рівно стільки ж, скільки двометровий репшнур, з якого його найчастіше і виготовляють.

Вважаю, читачеві зрозуміло, що будь-яка інформація навіть в розчудесній статті – всього лише їжа для роздумів. Вона не може бути єдиною підставою для застосування спеціального спорядження в екстремальних подорожах або інших обставинах. Настійно рекомендую практичні заняття у всіх видах екстремальної активності із знавцем-інструктором. Також має сенс проводити потенційно небезпечні походи під керівництвом досвідченого гіда або людей, що мають за плечима необхідні навички більш складних дій, ніж ті, які потрібні в даному заході.

Бажаю вам цікавих, насичених, але безпечних пригод! Дорогу здолає той, хто йде.