Патагонія light │W-trek, Фіцрой, Ігуасу

Інструктор буде чекати Вас в Буенос-Айресі. Після збору підемо гуляти, досліджувати вулиці, крамниці, музеї і католицькі храми мегаполісу, а ввечері посидимо в ресторанчику, закріплюючи знайомство і виводячи спілкування на більш душевний рівень. Попутно продегустуємо місцеву кухню, яка порадує навіть гурманів. Лягаємо спати раніше, щоб відпочити після одного перельоту і приготуватися до другого.

Сідаємо на внутрішній рейс і летимо в Ель-Калафате — невелике містечко в аргентинській Патагонії, відоме як ворота до льодовика Періто-Морено. Звідси починаються треки до крижаних полів, бірюзових озер та національного парку Лос-Гласьярес. Ідеальна база для дослідження Південної Патагонії.

Сідаємо на автобус і вирушаємо до Чилі. Дорога триватиме близько 6 годин. По дорозі — безкраї патагонські прерії, де можна побачити гуанако — місцевий різновид лам, що пасуться у високій траві.

Після перетину кордону прибуваємо до Пуерто-Наталес — невеликого чилійського міста, яке є базою для подорожей у Торрес-дель-Пайне. Тут ми зупиняємось на ніч.

Приїжджаємо в лагуну Амарга – ворота в наш парк. Звідси під’їдемо до рефьюжа Пудето на озері Пехое. На катері перепливаємо на інший берег, і це буде незабутньо. Над Пехое височить масив Торрес-дель-Пайне, вид відкривається дивовижний :). Практично поруч з переправою нас вже чекає наш кемпінг. Розкладаємо намети, залишаємо речі і досліджуємо околиці, насолоджуючись видом гранітних брил Торрес-дель-Пайне над кришталевою озерною гладдю. У цьому місці багато туристів з усіх куточків світу – можна цікаво поспілкуватися.

Ми виділимо цілий день на огляд одного з найбільших льодовиків, який видно навіть з космосу. І Грей вартує того на всі 100%. Це грандіозне видовище захоплює уяву, і мозок марно намагається зрозуміти, як настільки сувора і ворожа брила льоду взагалі може існувати на нашій як не як Зеленій планеті… наїжачившись, він немов кидає виклик всьому світу: цьому небу, часу, глобальному потеплінню і нам в тому числі. Дуже дивний ландшафт, який не зустрінеш більше ніде в світі.

Вранці збираємося і переходимо в кемпінг біля ще однієї пам’ятки W-треку – Французької долини. До речі, багато туристів саме її вважають родзинкою маршруту. Ми залишаємо речі і крокуємо по вузькій долині, яка веде між вершинами-скелями масиву Торрес-дель-Пайне. Нам треба забратися вище, щоб розглянути «дах» парку – Пайне-Гранде (3050м). Йдемо поки вистачить сил, а до вечора повертаємося на відпочинок.

Дистанція: 13 км. ↑ 1000м.

Продовжуємо наш трекінг по незайманих горах Патагонії, уздовж скель, лугів і дивних заростей понівеченого чагарнику.

Пообідаємо на березі зовсім блакитного озера Нордескьольд (і хто придумував тутешні назви? :). Якщо сонечко посміхнеться, викупаємося і позасмагаємо на незайманому пляжі. Увечері будемо в кемпінгу – відпочинемо після 20 км переходу і скидання 900м висоти.

Радіально піднімаємося на озеро Торрес. Йти складно, стежка місцями майже вертикальна, і ми з вдячністю згадаємо про табір, де залишилися речі. З усіх куточків Патагонії о. Торрес, напевно, наше найулюбленіше. Прямо з води здіймаються масивні кам’яні вежі, що дали назву всьому парку. Дуже красиве і харизматичне місце, яке дійсно треба побачити.

Після насичених днів у Торрес-дель-Пайне залишаємо національний парк і вирушаємо в Аргентину. Нас чекає переїзд автобусом до Ель-Калафате — туристичного містечка в аргентинській Патагонії, звідки починаються маршрути до відомого льодовика Періто-Морено.

Дорога займає приблизно 5–6 годин з урахуванням проходження чилійсько-аргентинського кордону. Протягом маршруту знову бачимо знайомі пейзажі Патагонії: степ, гори на горизонті, озера та, можливо, ще кількох гуанако обабіч траси.

По прибуттю — поселення в готель, вечеря та вільний час у містечку. Відпочиваємо перед новим етапом подорожі — знайомством з аргентинськими льодовиками.

Їдемо на екскурсію до одного з найчудовіших і мальовничих льодовиків Патагонії. Перріто-Морено відрізняється яскравими квітами, переливами всіх відтінків блакиті і живою грою сонячних відблисків у всіх трильйони крижаних граней. Насолоджуємося красою з усіх боків, фотографуємося і повертаємося в наш хостел.

Добираємося до селища Ель-Чалтен. І через кілька годин побачимо панораму Фіцроя. Наш трек стартує з села, веде через красивий ліс і виводить до о. Капрі. На його березі розіб’ємо табір, захоплюючись витонченими, навіть злегка «місячними» формами патагонських гірських хребтів навколо.

Короткий трекінг – і ми в кемпінгу, де скидаємо речі і вирушаємо до грандіозних озер біля підніжжя Фіцроя. Саме звідси зроблені всі ті приголомшливі знімки, які змусили нас приїхати на край світу :).

Переходимо на оглядовий майданчик у Лаго-Торре. Звідси нам відкриється панорама на ще одну приголомшливу вершину Аргентини – Сьєрра-Торре, яка виглядає навіть суворіше, ніж Фіцрой… Скелі і льодовик під прямим кутом обриваються в високогірне озеро Торре. Запам‘ятовуємо мить краси і йдемо до наметів. У кемпінгу будемо пізно, втомлені і щасливі.

Кілька годин насолоджуємося останніми переходом в нашій подорожі, постійно озираючись на Фіцрой, Сьєрра-Торре, і клацаючи фотоапаратами. Парк дуже гарний і ніби створений для активного відпочинку. Ліс дихає прохолодою, весело дзюрчать струмочки, з полян відкриваються види на гори. З автобусної станції переїжджаємо в знайомий Ель-Калафате, де відсвяткуємо відмінний трекінг одним з найкрасивіших маршрутів Землі.

Всі, хто не хоче летіти на Ігуасу, можуть звідси відправиться в Байрес. Решта ж продовжують знайомство з Аргентиною.

Сьогодні вирушаємо з Патагонії та повертаємось до Буенос-Айреса внутрішнім рейсом. Далі — пересадка на ще один рейс до Ігуасу, на північ країни, ближче до кордонів із Бразилією та Парагваєм.

Учасники, які не планують продовжувати маршрут до водоспадів Ігуасу, можуть залишитися в Буенос-Айресі або звідти вирушити додому. Інші ж продовжують подорож і відкривають для себе нову, тропічну сторону Аргентини.

Відлітаємо до річки Ігуасу, на якій розташований один з найбільших комплексів водоспадів у світі. Їх тут 275! Ширина річки в цьому місці 2,7 км, висота падіння води досягає 60-82 метрів, і все це утворює щось на зразок колосального амфітеатру. Підемо до найбільшого з каскадів – «Глотки Диявола», побродимо соковитими екзотичними джунглями навколо, побачимо величезних метеликів, масу різних тваринок і дивовижних тропічних рослин. Заночуємо в хостелі.