Похід у Фанських горах + Бухара і Самарканд

Перший день буде насичений переїздами. Тому на місці потрібно бути до 14:00. Якщо не буде рейсу з прибуттям до цього часу, слід прилетіти на день раніше. Інструктор зустрічає групу в центрі міста, звідки на орендованому транспорті їдемо в гори. По дорозі заїжджаємо на залізничний вокзал і купуємо квитки на потяги між Самаркандом і Бухарою. Проходимо митний контроль на кордоні Узбекистану і Таджикистану і їдемо до альптабору Артуч на висоті 2200 м (альпіністська туристична база). У альптабір прибудемо пізно ввечері. Розташуємося на відпочинок після виснажливого переїзду, залишимо тут частину речей, які не будуть потрібні в поході у Фанських горах, але необхідні для екскурсій.

Наш перший перехід буде насиченим, але фізично неважким. Спочатку ми піднімемося до розташованого над Артучем подвійного озера Чукурак – найнижчого з трьох, які знаходяться в ущелині Чукурак. Його вода постійно змінює колір: із зеленого вдень на синій ввечері. Йдемо вище і опиняємося на перевалі Чукурак (3180 м). Перед нами постане прекрасна панорама на всю систему Кулікалонських озер. Прямо під ногами розкинулася дзеркальна гладь декількох озер. Не упустимо можливість викупатися в їх чистих водах. Спускаємося на берег чудових водойм і розбиваємо табір біля оз. Бібіджанат.

Кілометраж 12 км; набір 1000 м, спуск 400 м

Сьогодні нас чекає тривалий перехід. Тому прокидаємося удосвіта, згортаємо табір і починаємо сходження на Алаудін (3730 м). Прямуємо мальовничою долиною до озер Душаха біля підніжжя гори Марія (ці водойми називають “Сльози Марії”). Серпантин в’ється все вище. Перед нами – мальовничий вид на бірюзові води оз. Алаудін посеред скель і велике Кулікалонське озеро. Далі нас чекає затяжний спуск до одних з найкрасивіших озер в Фанських горах. Чудові фотографії цього природного дива обов’язково поповнять колекцію знімків з цього походу. Заночуємо біля Алаудінського озера. На протилежному березі знаходиться чайхана. Увечері можна відправитися до неї і спробувати справжній місцевий плов.

Дистанція 10 км; перепад висоти 1000 м

І знову в дорогу, все вище і вище. Йдемо у вузькій ущелині до підніжжя п’ятитисячника – найвищої вершини Фанських гір (і всієї системи Паміро-Алай). Чимтарга (5487 м) лише трохи поступається Ельбрусу.

На треку вийдемо до невеликого круглого оз. Піала з неймовірно чистою і холодною водою (близько 4 градусів), гладь якого постійно хвилюють брижі. Наша мета на сьогодні – оз. Мутні. Біля них ми прощаємося з погоничами мулів — всі рюкзаки тепер будемо нести на собі. Весь перехід забере у нас не більше трьох-чотирьох годин, так що всю другу половину дня ми проведемо, відпочиваючи. Викупаємося в зелених водах, оточені найвищими вершинами Фан: Замок, Фагітор, Чимтарга, Енергія і Аданташ. Сувора монументальність ландшафту і відсутність рослинності створюють чарівну картину.

Відстань: 6 км, набір 700 м.

Сьогодні нам належить технічно нескладний, але затяжний підйом. Перевал Чимтарга, найвища точка в нашому поході по Фанських горах, має висоту 4750 м і відноситься до категорії 1Б. Від Мутного до нього потрібно набрати 1200 м, а найкращий час для сходження – ранок. Тому ми розіб’ємо бівуак в цирку перевалу, де є розчищені місця під намети, і повечеряємо з неповторним видом на вершину г. Замок. Спати лягаємо відразу після заходу сонця – завтра буде ранній старт.

Кілометраж: 6 км, підйом 1050 м

Встаємо рано вранці і приступаємо до сходження на сідловину між Чимтаргою (5489 м) і Енергією. Звідси відкривається чудовий вид на саму Чимтаргу, яка височить над нами багряною неприступною стіною.

Але не час розслаблятися – трекінг триває і нас жде довга дорога вниз, до оз. Велике Алло. Стежка проходить по схилах, суцільно усіяних дрібними каменями. Пересуватися складно, але ми не здамося. Після фінального переходу через великий кам’яний завал виходимо на перетин долин, де і ховається заповітне озеро.

Відстань: 12 км; набір 650 м, спуск 1600 м.

Він передбачений на випадок, якщо нам не пощастить з погодою або виникнуть якісь інші форс-мажорні обставини на маршруті. Якщо все складається вдало, використовуємо його для радіального виходу до озера унікальної краси – Верхнє Алло (на висоті 3150 м) або для відпочинку після складного сходження.

У 1912 році потужний землетрус струсонув Фани, змусивши миттєво розсипатися південний схил Західного Фанського хребта. Зупинилася річка, і гори стали свідками народження нового “гірського ока” – Великого Алло. Воно має бобоподібну форму, наповнене крижаною водою надзвичайно насиченого синього кольору. Знаходиться це диво природи в улоговині, оточеній величезними вертикальними стінами.

Місце відмінно підходить для днювання. Купаємося і насолоджуємося неймовірною красою Фанів.

Пройдемо 6 км, перепад висоти 200 м.

Нас чекає найдовший перехід. Стежка прокладена у крутій ущелині і приводить до зовсім крихітному оз. Мале Алло.

У багатоводні роки воно з’являється в каньйоні Зіндона на висоті 2340 м. Вода, що пройшла через п’ятикілометровий завал з гірських порід, відрізняється кришталевою чистотою і незвичайним смарагдовим відтінком.

Скористаємося прохолодою його вод, трохи відпочинемо і знову в дорогу. Чим нижче ми будемо спускатися, тим спекотніше стає. Ставимо табір біля селища Газа. Активна піша частина програми закінчується.

Дистанція 22 км, вниз 1500 м

Похід у Фанських горах вступає в «історичну» фазу – стародавні світи чекають нас. Ми залишаємо Таджикистан. Рано вранці на машинах їдемо в Самарканд – один з найвідоміших міст Узбекистану. Шлях займе 7-8 годин. Розміщуємося в хостелі, а ввечері йдемо на прогулянку, посидимо в ресторанчику і відпочинемо перед екскурсіями.

Починаємо досліджувати перлину Стародавнього Сходу — місто, чия історія налічує понад 2750 років. Ми відвідаємо Регістан – окрасу Центральної Азії, одну з найкрасивіших площ світу в центрі старого Самарканда. Вона вимощена бруківкою і обпеченою цеглою. Тут знаходиться ансамбль з трьох величних і приголомшливих з архітектурної точки зору середньовічних університетів: медресе Улугбека (будівництво 1417 по 1420 рр.), Медресе Шердор, побудовано у другій половині XVII ст., І медресе Тіллі-Карі ( «Прикрашена золотом», почали будувати в 1646 році).

Побачимо і Мавзолей Гур-Еміра – усипальницю Тимуридів, шедевр зодчества Середньої Азії, і багато інших визначних пам’яток. Проведемо в Самарканді весь день. Нічний потяг (в якому пройде наша ночівля) відвезе нас в «Священну і Благородну» Бухару (Бухоро-і-Шаріф).

Вранці перед нами постане велике місто. Бухара — осередок древніх пам’ятників архітектури і святинь ісламу. В давні часи на території Бухари розташовувалося понад 350 мечетей і 80 медресе, багато з яких чудово збереглися до наших днів. Всього тут налічується понад 140 пам’яток архітектури. Всі дороги священного міста ведуть до центрального водоймища – Лябі-Хауз (Ансамбль Лябі-хауз (XVI-XVII ст.) на одній з головних площ Бухари. Навколо великого штучного ставу згруповані медресе і ханака Надіра Діван-Бегі (1622 рік), також поруч знаходиться медресе Кукельдаш (1568 г.). До Лябі-хауз направимось і ми. Також оглянемо: комплекс Пой-Калян (побудований в XII-XVI ст.), який включає мечеть, мінарет і медресе Мірі Араб), комплекс Ходжа -Гаукушон і багато іншого. Увечері поїзд відвезе нас назад в Самарканд, де наш похід у Фанських горах закінчується.

Учасники походу прощаються один з одним і відлітають додому. Але Фани і прекрасні міста Середньої Азії тепер назавжди залишаться у вашому серці.