🏆 ВСЯ Лікійська стежка | Без рюкзаків!

Інструктори зустрічають туристів на центральному автовокзалі Анталії. Наші речі поїдуть на бусі, ми ж будемо йти з маленькими рюкзачками, куди помістяться фотоапарати, вода, перекус і вітрівка. Рюкзаки їдуть, а ми на комфортному автобусі стартуємо в селище Гейнюк. З одного боку дороги блищать морські простори, з іншого стоїть неприступна стіна Західного Тавра. Якщо Ви ще не бачили ці гори, обов’язково виправте — НЕ розчаруєтеся!

Проїжджаємо ворота нац. парку Гейнюк, за якими розташовується наш кемпінг. Пересідаємо на джипи, які закинуть нас вглиб каньйону. Беремо на прокат гідрокостюми і вирушаємо на каньонинг! Будемо стрибати зі страхітливої висоти в блакитні води річки, з’їжджати по водоспадів як з водних гірок і бродити вузькими звивистими лабіринтами 🔥

>> Ширина каньйону Гейнюк не більше 6 м, а висота стін сягає 350м! Він відомий бірюзовим кольором води в річці і родючим грунтом на берегах. Завдяки вулканам, які активно вивергалися в давнину, стіни прикрашені хитромудрими чорно-білими смугами.

Тут більшість туристів починають піші походи по Східній Лікійській стежці, тому в каньйоні завжди людно і цікаво. Є пару кафешок, де можна пообідати і розслабитися. Уздовж берегів розбито безліч фруктових садів, оливкові і мигдалеві гаї, зростає солодкий виноград та інші турецькі смаколики.

Повертаємося назад пішки. Гейнюк прекрасний, і нам дуже пощастило, що встигаємо його дослідити з різних ракурсів. За вечерею теревенимо і знайомимося ближче.

🚌 Переїзд 1-1,5 години (~45км). 👣 Треккінг 5 км.

Після сніданку переїжджаємо під Тахтали-Даг. З боку моря на вершину веде канатка, і підніматися по ній неймовірно нудно. А ось з іншого боку проходить Лікійська стежка: через ліси з ліванських кедрів і запашних сосен, по крутих розсипах сипухи і панорамному високогір’ї. Цей варіант ми, звичайно ж, і виберемо. Транспорт закине нас в селище Яйла Куздере, звідки піднімаємося на плато Чукур-Яйла. Ця стоянка відома марсіанськими пейзажами, чудовим краєвидом на могутню гору Тахтали і відроги сусідніх хребтів. Поставимо намети між скелями.

👣 6 км. ↑ 700м набору висоти.

Сьогодні нас чекає особливий перехід і чарівна ночівля, так що прокидаємося удосвіта і починаємо сходження на Тахталидаг. Підйом крутий і кам’янистий, рідколісся швидко поступається місцем розсипам нестабільного курумника без натяку на воду і тінь. Гори Тавра суворі, хоча про це якось не замислюєшся, мріючи про райську Туреччину)) З рюкзаками дійсно складно, і ми зайвий раз порадіємо, що не несемо речі. З кожним кроком панорама все грандіозніша — що може зрівнятися з передчуттям вершини? З Тахтали відкривається вид на найвищі хребти Західного Тавра, а майже в 3 км під нами хлюпається море. У небі кружляють параглайди — ця розвага нас чекає в кінці шляху.

Спускаємося в село Бейчик, в кафе на дереві! Дерев’яні помости під намети увиті гілками і виноградними лозами, і з них видно потужні схили Тахталі, море і мінарети сусідньої мечеті (рафінована Туреччина). До того ж тут чудово готують, тож замовимо вечерю і гідно відсвяткуємо сходження. Спостерігаємо захід сонця під спів муедзина, попиваючи чай або що-небудь міцніше. Свято як-не-як;)

👣 12 км; ↑ 960 м; ↓ 1120 м; ⏳ 6-8 ч.

Спускаємося до моря, з яким вже не розлучимося до кінця походу по Лікійській стежці без рюкзаків. Їдемо в село Текірова, де починається трек на знаменитий пляж Чіралі. Стежка проходить уздовж гористого узбережжя з ідилічними дикими бухтами, раз у раз пірнаючи в шикарний сосновий ліс. Про нього вже згадувалося, і не дарма. Соснові ліси Східної Лікійки — одна з її візиток; вони дуже красиві, яскраві, м’які, прохолодні і запашні. Йти тут одне задоволення, і сьогодні останній шанс насолодитися ними в повній мірі (на Західній частині таких практично немає). Пляж Чіралі, оточений стрімкими скелями, став відомим завдяки мальовничості, прозорості води і морським черепахам, що відкладають яйця в теплій гальці. Насамперед біжимо купатися і пірнати в надії побачити черепах-каретта.

Розкладаємо намети і вечеряємо, але спати ще рано. Озброюємося ліхтариками, зефіркамі, і починаємо нічне сходження на гору Янарташ, відому як Химера. Це в неї, якщо вірити переказам, крилатий кінь Пегас втоптав чудовисько, чиє вогняне дихання виривається з надр. Посмажимо зефір на вершині Химери, послухаємо легенди і спустимося в табір відпочивати.

👣 15 км; ↑ ↓ 200 м; ⏳ 6-7 годин.

Прощаємося з Східною Лікійською стежкою і переїжджаємо в містечко Демре, з якого починається Західна частина маршруту. Оглядаємо лікійське поселення Міра, де колись висадився на берег і проповідував апостол Петро. Відвідаємо античний амфітеатр і некрополь царів Лікії, висічений прямо в скелях. Тут ми вперше оцінимо розмах будівель загадкової цивілізації, якій більше 3000 років. Майстерність лікійських зодчих і скульпторів не знає собі рівних; ідеальна кладка, повітряні орнаменти і абсолютно гладкі колони досі ставлять археологів в безвихідь. Міра тисячоліттями була похована під землею, розкопали її всього років 20 тому, що дозволило їй зберегтися краще будь-якого з відомих міст.

Йдемо в центр міста, де охочі можуть відвідати церкву святого Миколая-Чудотворця — того самого, який залишає дітям подарунки під подушкою. По-турецьки його називають Ноель-Баба :). Після обіду в ресторанчику (де готують в справжній печі) поїдемо на дикий пляж Андріаке. Поселимося в автентичному кемпі, поставимо намети під пальмами, поплаваємо і зустрінемо красивий захід сонця.

👣 Треккінг ~7 км.

Йдемо уздовж берегової лінії, звикаючи до нового рельєфу. Сипуха змінилася гострими як лезо вулканічними каменями, а замість сосен тепер колючки і шипи підступних чагарників. Зате море стало набагато ближче — через пару годинок зупиняємося в бухті, щоб скупатися. Колір води вище всіх похвал, а галька на березі зовсім біла. Плаваємо, загоряємо і повертаємося на Лікійську стежку, яка веде нас вище. Починаються розбиті ще лікійцями оливкові тераси і пастуші угіддя. В цьому віддаленому куточку країни розводять кіз, пастухи живуть в кам’яних халупах посеред гір.

По дорозі нас чекає класний сюрприз — радіалка в напівзруйнований форт над шикарною бухточкою. Можна вилізти на стіни, сфоткатись з гарматою над урвищем і помилуватися видом. Оглянемо ці руїни Великої цивілізації і спустимося в бухту купатися! (*Підйом до замку складний, через колючки і валуни, де місцями треба підлазити, як справжнім скелелазам, так що за бажанням можна відразу йти в бухту :).

Йдемо в рибальське село Учаз на березі затоки Кекова. Станемо на ночівлю над затокою, будемо милуватися фортечними стінами Кале-Коя, останніми відблисками дня і повільним рухом яхт між острівцями.

👣 12 км.

Продовжуємо досліджувати узбережжя. Помилуємося стоянкою яхт в Учазі, далі піднімаємося на перевал. На обід заглянемо в затишну бухту і за традицією викупаємося. Тут можна пострибати з пірсу, випити холодного пива і замовити свіжу рибу, яку господарі самі ловлять щоранку. На черзі древній лікійський порт Аперлае, де свого часу процвітала міжнародна торгівля, культура і ремесла. У порту добували пурпурних молюсків, з яких робили цінну фарбу. Як і Сімена, частина Аперлае затонула, і в воді можна розрізнити руїни будівель. Примітно, що лікійці ховали померлих в кам’яних саркофагах, висота яких залежала від знатності і забезпеченості покійного. Пройдемо через міський некрополь, де виходять впізнавані кадри з гробницями. Найсміливіші можуть полазити по фортифікації.

Далі починається справжній треккінг з підйомом на перевал. Йдемо незвичним низькорослим лісочком, де панує казкова атмосфера. Хитромудрі скелі із застиглої лави нагадують «кам’яний ліс» Цингі-де-Бемараха  на Мадагаскарі. В тіні олив і дубів створюється ілюзія, що це рукотворні стіни, а не природні формації — немов потрапив в якийсь дуже древнє місто невідомої культури. Увечері прийдемо до Аполонії і зупинимося на терасах під величезними дубами. Сьогодні у нас буде багаття і повна ізоляція від сучасності.

👣 15 км.

Ранок починається зі сходження, адже Аполонія — місто-привид на вершині гори, під якою ми ночували. На відміну від Сімени і Аперлае, вона знаходиться далеко від туристичних стежок (крім Лікійської), і її ніхто не відновлював. Ви зможете порівняти дві фортечні стіни: потужну лікійську і більш пізню тендітну візантійську. Центральні будівлі складені з грандіозних блоків, а кладка підозріло нагадує інкську полігональну, як в долині Урубамба в Перу. Полазимо по руїнах, відчуємо себе справжніми археологами, що розкривають таємниці цивілізацій, оцінимо розміри некрополя, видряпаємося на купол гробниці царя, постоїмо під склепіннями візантійського храму, спробуємо розшифрувати загадкові написи на каменях.

Далі нас чекає нетривалий мальовничий треккінг гірською дорогою (нарешті прямо і вниз, але не зовсім)) — попутно поліземо на секретні руїни, які наші гіди називають замок-тризубець. Тут є цікаві артефакти (наприклад, кам’яні купелі) і дуже красивий вид.

Насолоджуємося панорамами, в повітрі стоїть запах сосен і свіжого бризу. Після обіду спускаємося на незвичайний вулканічний пляж Узюм, викупаємося і заночуємо в кемпінгу. Прозора вода і підводні скелі просто створені для снорклінгу, чим ми і займемося.

👣 9 км.

Перехід в Каш — найскладніша у фізичному плані ділянка, проте й вона під силу кожному, адже ми без рюкзаків;). Трек піднімається на перевал, проходить уздовж узбережжя, завертає в бухти і каньйони, а рівно до обіду виходить в бухту напроти Каша. Гарні привали на Лікійці! Тут є кафе, ресторанчик і комфортні лежаки, на яких ми поїмо. Викупаємося, попірнаємо, відпочинемо і підемо в курортне містечко. Стежка місцями настільки крута, що по ній навіть навішані мотузки, за які можна триматися. Заліземо в печеру, дослідимо саркофаги, відчуємо себе скелелазами. Підйом стане цікавим атракціоном! 🙂

Базуємось в готелі, ввечері погуляємо містом і набережною з мариною і маяком. Оглянемо відреставрований античний амфітеатр, який століттями залишається улюбленим місцем для вуличних музикантів і артистів. На вечерю сходимо в ресторан.

👣 15 км.

>> Тут учасники можуть покинути наш 9-денний лайт-трек.

Беремо в оренду яхту і вирушаємо в міні-круїз у мальовничі дикі бухти затоки Кекова, з затишними гротами і першокласними пляжами. Цілий день приділимо купання в чудовому блакитному Середземному морі. Саме в цих місцях воно найчистіше, видимість у воді — до 20 метрів!

Пройдемо над затонулим містом Симена і пришвартуємося біля його сучасної версії, що стоїть навпроти — селищу Кале Кой. На вершині скелі є замок-фортеця, а прибережні споруди повільно йдуть під воду. Дивно бачити стіни будинків, колони і навіть кам’яні саркофаги настільки далеко від берега. Підемо на екскурсію до фортеці лицарів ордена Святого Іоанна і на міський некрополь, прогуляємося затишними вуличками, спробуємо справжню дондурма (турецьке морозиво з мастіки і мелених орхідей, з горішками і сухофруктами — взагалі не схоже на наше). Обід нам подадуть на борту катера. В меню свіжа риба на грилі з гарнірами, салатами і безлімітним чаєм.

На орендованому транспорті їдемо в столицю Лікійського царства, побудовану за тисячу років до н.е. Ксантос пережив Троянську війну і завоювання Македонського. Його жінок, дітей і рабів спалювали в Акрополі — ДВІЧІ, а чоловіків вирізали в битві. Дізнавшись історію, Ви зрозумієте, чому варто його побачити 🙂

Далі відвідаємо місто-супутник Ксантоса, який був духовною столицею і головним релігійним центром Лікії. У Летооні проводилися головні обряди і жертвопринесення. Шанували головним чином богиню Лето, яку вважали дружиною або «супутницею» Зевса. Від Летоона збереглося досить багато: колони, храми, жертовники із загадковими написами…

Після екскурсії їдемо на грандіозний пляж протяжністю 18 км! І жодного готелю навколо, тільки море, гори, золотий пісок і хвилі. Поруч з пляжем Патара стоять руїни однойменного міста, яке в 7 столітті до н.е. було головним портом Лікійського торгового співтовариства і важливим сторожовим постом. Тут Ви побачите все: стародавні терми, античний храм з коринфськими колонадами, тріумфальну арку, амфітеатр. До вечора досліджуємо Патару, купаємося і розбиваємо кемпінг прямо посеред піщаних дюн! Нас чекає незабутній захід сонця і світанок з видом на море в цьому неймовірному заповідному куточку Туреччини.

👣 ~6 км.

Їдемо у віддалене селище Гей, де починається ще один туристичний маршрут — Фетхійська стежка. У той час, коли Лікійка йде вище в гори і траверсує вершину Бабадаг, Фетхійська веде уздовж узбережжя. Звичні тераси і колючки змінюються забутими соснами! Трек стає все крутішим, нагадуючи сходинки вгору-вниз. З одного боку під нами обрив в морську синяву, з іншого ж стіною стоїть Бабадаг.

На обід спустимося в шикарну бухту Paradise beach, і її назва повністю відповідає тому, що Ви побачите. Такого кольору води немає більше ніде.

Купаємося, їмо і виходимо в сторону бухти Кабак. Стежка стає ще складнішою, а види красивішими. Це саме та Західна Лікійка з картинок, які змушують туристів сюди приїздити :). Місцями йдемо, місцями ліземо далі, повільно наближаючись до кемпінгу на березі і шикарної вечері. Кабак став відомим завдяки хіпі, що уподобали це місце, та й зараз їх тут повно. Пляж огороджений величезним каньйоном з високими стінами, він потопає в зелені, пальмах, винограді і квітах. Є магазини, кафе, душ, захід сонця — ми майже в раю!

👣 ~10 км.

Їдемо в квітчасту Фаралью і спускаємося в долину, яка стала відомою не тільки завдяки мальовничим краєвидам. Стежка прокладена по дуже крутому схилу (благо, є перильні мотузки). Кілька годин розслабляємося на фантастичному пляжі, сходимо в радіалку по каньйону, відшукаємо «водоспад метеликів». На катері йдемо в Олюденіз, де проведемо останню ніч в нашому поході по Лікійській стежці без рюкзаків. Поселимося в готель і організуємо прощальну вечерю, обміняємося враженнями, фотографіями і контактами.

👣 Короткі і круті 4 км.

Олюденіз — це велика красива бухта з довжелезним пляжем і однойменним селищем прямо під горою Бабадаг (1969м), на яку є автомобільна дорога. Завдяки зручному під’їзду, різкому перепаду висоти і шикарному виду Олюденіз став одним з топових місць для параглайдингу у всьому світі. Вранці виїжджаємо на параглайдинг. Звичайно ж, туристи, що віддають перевагу більш спокійному відпочинку, можуть позагоряти біля моря або біля басейну в готелі, але ми рекомендуємо завершити похід на мажорній ноті — емоції зашкалюють! Політ на параплані над Олюденізом Ви гарантовано запам’ятаєте на все життя 😁.

Після приземлення пакуємо речі, сідаємо на маршрутку і їдемо в курортне місто Фетіє, звідки є пряме сполучення з великими населеними пунктами. Тут можна подивитися середньовічну лицарську фортецю ордена іоаннітів, пробігтися по сувенірних крамницях або поніжитися на пляжі.

Ті, хто не планують довше залишатися в Туреччині, їдуть з інструктором в Анталію, звідки розлітаються по домівках. З досвіду знаємо, що з походів по Лікійській стежці наші туристи вивозять сонячний настрій, яскраві спогади, апельсини/гранати і, звичайно ж, нову дружбу. І Ви заберете з собою не менше, гарантуємо;).