Різдво в Каппадокії | Треккінг в долині Гереме

Інструктор зустрічає туристів в Гереме. В аеропорту Вас чекатиме трансфер в справжній печерний готель, тож дістатися не важко. На збір групи відведено весь день, але радимо прилетіти раніше, адже на сьогодні у нас вже заплановані перші активності. Після заселення вирушаємо на екскурсію в музей під відкритим небом. Оглядаємо келії ченців, монастирські комплекси і чудові печерні церкви з кращими в регіоні розписами. Тут же вперше познайомимося з історією і геологією Каппадокії. На обід сходимо в ресторан і почнемо вивчення турецької кухні, а заодно зустрінемо учасників, які прибули пізніше. Далі піднімемося на оглядовий майданчик над Гереме, звідки відкривається знаменитий вид на долину і село. Взимку тут особливо красиво: затишні подушки снігу під м’якими променями кокетливо іскряться на кам’яних грибах і скельних будиночках.

Прокидаємося до світанку, одягаємося тепліше, беремо з собою фототехніку і гарний настрій — адже нас чекає ПОЛІТ! Трансфер забирає нас з готелю і везе до кулі. Ми побачимо процес наповнення кулі гарячим повітрям і момент зльоту, після чого сідаємо в кошик і піднімаємося в небо. Навколо летять сотні інших куль, далеко внизу розкинулася прекрасна Каппадокія. Над Ерджіясом встає сонце, розфарбовуючи пейзаж яскравими барвами. Друзі, це одна з найкращих в світі локацій для польоту, це МРІЯ, яку треба втілити в життя. А тим більше на Різдво, коли мрії повинні збуватися 😉

Спускаємося, їдемо в готель, снідаємо і збираємо рюкзачки на денний перехід — починається треккінгова частина програми. Йдемо вгору по Голубиній долині в сторону величної скельної фортеці Учхісар. По дорозі милуємося ландшафтами і звикаємо до незвичайних форм вулканічних утворень. Навколо Учхісара знаходилися голубники древніх, їх прикрашали вигадливими барельєфами і розписами, як житлові приміщення. В Учхісарі піднімемося на фортецю, видовбану в скелі ще хетами десь 2000 років тому або трохи раніше)). Всередину зараз не пускають через можливість обвалу, а ось озирнутися з вершини цілком можна.

Прогуляємося по мощених вуличках селища, заглянемо в будинок-музей в пашабагларі (місцева назва кам’яних стовпів-останців), пообідаємо. До речі, каппадокійська кухня трохи відрізняється від турецької, тут є автентичні страви типу тесті кебаба, який подається в горщику абсолютно особливим чином: на вогні під хлібною кришечкою, яку офіціант при вас розбиває. Треба спробувати обов’язково!

Далі за графіком «та сама» Долина Любові, де пашабаглари мають дуже впізнавану форму :). Детальніше про легенди долини гід розповість на місці, хоча особливих місцевих легенд тут немає, а ось сучасники наші дещо придумали 😁.

*Спуск в Долину Любові крутий, тому якщо буде слизько, пройдемо трек по верху і оглянемо пашабаги (пашабаг лари) звідти. Їх дуже добре видно, тому Ви нічого не втратите. Рішення буде приймати гід на місці по погоді.

Їдемо в древній підземний мегаполіс Деринкую. Є думка, що його побудували майже за 2000 років до нашої ери! Він вміщував 20 000 чоловік, їх домашніх тварин, їжу і начиння. Уже розчищено 8 ярусів Деринкую, нижній знаходиться на глибині 60м. Але вчені вважають, що ярусів може бути 12 або навіть більше, а зараз досліджено всього 15% цього дивовижного міста. Поки невідомо, хто ж побудував Деринкую: хетти, фрігійці або перси. Є навіть думка, що це сталося за указом Ахурамазди, верховного бога зороастрійців.

У мегаполісі було все необхідне для автономного життя: налагоджена система вентиляції в кожній кімнаті, загальна кухня, стайні, збройові склади, давильні преси, церква, духовне училище і навіть кладовище. У V столітті нашої ери тут знайшли притулок християни, а в VIII ст. місто було покинуте. Але побачити це все набагато цікавіше, ніж прочитати, тож записуйтеся в тур і давайте з нами!

Їдемо в каньйон Іхлара, де знаходяться найбільш вражаючі церкви і монастирі. Хоча люди жили тут давно, але ранні християни примудрилися перетворити цілі каньйони в храмові комплекси, якими зараз і славиться Каппадокія. Тільки в Іхларі налічується 105 релігійних об’єктів. Треккінг тут цікавий, можна оглянути церкви і помилуватися фресками, яким майже 1000 років. В Європі практично немає настільки древніх артефактів і здається неймовірним, що можна їх знайти на території мусульманської Туреччини. Виходить символічно — святкувати Різдво в цих місцях.

Останнім відвідаємо Селіме — найвищий скельний монастир Туреччини, побудований вже в Візантійську епоху. Побродимо під грандіозними кам’яними склепіннями, помилуємося різьбленими орнаментами і повертаємося в готель відпочивати.

Сьогодні ми відвідаємо загадкові куточки Каппадокії. Почнемо треккінг з крутої ущелини, яка нагадує знаменитий the Narrows в Зайоні, США. Місцями навіть прокладені дерев’яні сходи — без них не пройти. Інструктор покаже спуск в підземні тунелі, видовбані чорт зна коли. Люди по ним переходили з одного скельного міста в інше, не з’являючись на поверхні. Таких тунелів дуже багато, але вони занедбані й загублені, завалені і не реставровані. А шкода, адже бродити по них дуже атмосферно.

Виходимо в Долину Мечів, заглядаємо в скельні поселення і церкви, фотографуємося (фотки звідси виходять саме те що треба) — місце відоме і прекрасне. Побачимо різнокольорові формації Рожевої Долини, шикарні розписи і дикі виноградники. Тут як ніде можна вникнути в побут людей, які колись населяли печери, посидіти на їх кам’яних ліжках, заглянути в комори, побачити жорна віком 1000 років, оцінити масштаби незвичайного зодчества.

> В регіоні немає лісу, з якого можна будувати житла. Зате основна гірська порода — вулканічний туф. Він настільки м’який, що його можна обробляти сокирою і пилкою. Через якийсь час від контакту з повітрям туф твердне. Видовбати місто в скелі було найпростішим рішенням в цих краях. Зараз турки використовують для будівництва туфові блоки, хоча до цих пір багато старих скельних кімнат служать їм коморами. До речі, з туфу побудований Єреван, званий «рожевим містом» через характерний відтінок породи на заході сонця.

Повертаємося в Гереме, обідаємо і відправляємося на прогулянку на квадроциклах. У програмі поїздка уздовж Рожевої долини в напівзруйноване селище Чавушин. Величезна скеля поїдена кімнатами як швейцарський сир! Є навіть цілий храм з арками і колонадами, в який можна залізти. Чавушин пару десятків років тому обрушився, але і понині кілька місцевих живуть в збережених кімнатах і прилаштовують до руїн нові будинки! Далі їдемо на оглядовий майданчик над знайомою Долиною Любові, але вже з іншого боку. По неозорих просторах Каппадокії з вітерцем повертаємося в Гереме. Останній пункт програми — відпочинок в турецькому хамамі і святкова вечеря.

Сьогодні можна планувати виліт додому. Ми відвідали ВСІ топові локації, залишилося ще пару необов’язкових розваг на вибір. Бажаючим гід організовує кінну прогулянку (зазвичай тут катають Долиною Мечів). Місцеві пишаються своїми кіньми, тут розводять особливу їх породу. Якщо у більшості учасників буде пізній виліт, можна поїхати до трьох Пашабаг ларів в долині Монахів, які вважаються візиткою Каппадокії. Після всього побаченого вони не дуже вражають, зате на фотці виглядають переконливо 🙂

На цьому наш різдвяний тур підійшов до кінця. Прощаємося з Каппадокією і новими друзями і вирушаємо додому.