Легкий весняний похід по Лікійській стежці

Інструктор зустрічає туристів на автовокзалі в Анталії (легко дістатися від аеропорту, перед походом менеджер надішле Вам докладну інструкцію). Сідаємо на автобус в селище Гейнюк, звідки починається трек по найкрасивішому каньйону Лікійської стежки і всієї Туреччини. Навесні ці місця особливо прекрасні і повні життя. Все цвіте і пахне, вода в річці прозора, як дорогоцінний кришталь. Опціонально займемося каньйонінгом, який в цей час року ну дуже хороший 🙂 Прогуляємося вузькими звивистими переходами Гейнюка, дивуючись гармонії його ліній і кольорів. Заночуємо на галявинці з оливковими і мигдальними деревами, між якими бігають чарівні кролики.

👣 Треккінг 7 км, набір висоти ↑ 180 м. ⏳ Тривалість: 2-3 години.

Нині обходимо неприступну частину каньону під духмяним сосновим шатром. Навесні вони дувують яскравістю та свіжістю відтінків. Ліс навколо первісно прекрасний, пройдемо ним трохи (вгору, готуйтеся) — піднімемося на перевал з видом на гори Тавра, що вбралися в квітневу зелень. Пообідаємо з пречудовим видом. Спускаємося до річки і заночуємо на зручній галявині, поряд з якою є невеличкий водоспадик, тож зможемо освіжитися після треккінгу.

👣 6 км, ↑ 640м. ⏳ 6-7 год.

Цей перехід буде цікавим: стежка веде вздовж річки, постійно перетинаючи її. Будемо дертися по великих валунах, розкиданих у руслі, купатися в тихих мальовничих заплавах, плескатися як діти — словом, радіти життю! ☀ Лікійська стежка немов створена для того, щоб розвіяти спогади про довгу холодну зиму))). Пройдемо останні км по улюбленому каньйону і починаємо підйом на плато. З нього нам відкриється вид на солідні вершини висотою 2000м! Якщо пощастить, вони будуть ще в снігу — це рідкість для Туреччини в квітні). Спускаємося в селище Гейнюк Яйласи, по дорозі пройдемо кілька ферм і шикарні, ні — ШИКАРНІ! гранатові й апельсинові сади. Сонце, море, апельсини — золоте правило правильного походу по Лікійці 😉. По дорозі купимо класний гранатовий фреш (інструктор знає місце:). Повірте, такого Ви не спробуєте більше ніде. Авторитетна думка інструкторів, які знають, про що говорять: турецькі гранати кращі в світі. Заночуємо на галявині біля струмка, поряд є руїни фортеці і печери, куди можна прогулятися під вечір.

👣 16 км, ↑ 600м. ⏳ ~ 8-9 год.

Спускаємося до моря — другого після прекрасних гір Тавра атракціону Лікійської стежки. Фірмова Середземна блакить потужно тягне вперед, затьмарюючи будь-яке поняття краси… ми не йдемо, ми летимо до нього! Гори і море — чи можна придумати кращий варіант треккінгу?))) Увечері будемо біля туристичного Кемера, напівпустельного в квітні (ще «несезон»). Розіб’ємо табір біля містечка і, звичайно ж, підемо купатися. Місцеві галькові пляжі відрізняються чистотою води і красивим узбережжям. Бажаючі можуть сходити в Кемер — в кафе або магазин.

👣 12 км. ↓ 650м.

Наш похід кардинально змінює формат: далі ми 1) підемо вздовж моря, регулярно спускаючись в дикі бухти, щоб поплавати і 2) попутно будемо досліджувати руїни древніх античних міст. Тому сьогодні ми прямуємо вздовж берегової лінії, спускаючись у кращі бухти, колір води в яких не можна ні передати, ні уявити, ні забути потім. Наша мета — античний Фаселіс, заснований в далекому VII столітті до н. е. колоністами з острова Родос. Пам’ятки Фаселіса розкидані в пишному сосново-кедровому лісі — заповідному, до речі. Оглянемо амфітеатр, химерні колонади з арками, гробниці і напівзруйновані стіни, прикрашені майстерним різьбленням. Заночуємо в затишній бухті поряд з амфітеатром.

👣 13 км + екскурсія, ↑ ↓ 300м.

* Ми не тільки насолоджуємося гарним і безлюдним треком, а й робимо важливу річ: обходимо Тахталі. Підйом на турецький Олімп досить важкий, жаркий і без води. До того ж в квітні там буває сніг (і в травні теж, але рідше). Тому ми розробили цей лайт-варіант весняної східної Лікійки з м’яким кліматом і переходами полегше.

Такий перехід обов’язково є в кожному нашому поході по Лікійці 😃. Дикі пляжі цієї частини треку внесені до всіх можливих ТОПів, пам’яток ЮНЕСКО і т. д., а все тому, що вони унікальні, неймовірно різноманітні і дивовижно прекрасні. Кожен пляж відрізняється кольором води, підводною флорою / фауною і рельєфом навколишніх скель. А які гарні вони з висоти! Вулканічні породи, чорні і сніжно-білі піски, блакить, бірюза, аквамарин… сьогодні Ви побачите ВСІ кольори, якими може грати море. Ночуємо на дикому пляжі.

👣 15 км, ↑ ↓ ~ 300м.

Думали, що краще бути не може? Може! Ми йдемо до родзинки і візитної картки Східної частини Лікійської стежки — Чіралі. По дорозі буде незвичайна бухта з чорним вулканічним піском — нагадування про бурхливе геологічне минуле Туреччини. Милуючись чудовим узбережжям, приходимо на пляж, який знаходиться під захистом Європейського агентства з навколишнього середовища. А річ у тім, що тут відкладають яйця морські черепахи! Завтра зможемо з ними поплавати, а сьогодні будемо купатися і відпочивати. У Чіралі є довгоочікувані кафешки з чудовою морською кухнею, можна зупинитися в обладнаному кемпінгу і трохи шиканути :). Чіралі порівнюють з Карибськими пляжами, а дехто каже, що тут навіть краще.

Але виспатися у Вас не вийде, адже вночі підемо в радіалку на гору Химера — слухати Лікійську легенду про вогнедишне чудовисько з головою лева, тулубом кози і зміїним хвостом, яке втоптав у землю Пегас, кінь Беллерофонта. Тоді вірили, що вічні вогні вивергає саме ця тварюка. Звичайно ж, є більш розумне пояснення, але нам подобається так;). Посмажимо маршмеллоу або сосиски прямо на схилі єдиної в світі гори, яка горить 365 днів у році.

👣 10 км, ↑ ↓ ~ 350м.

Йдемо оглядати руїни стародавнього міста Олімпоса, заснованого так давно, що навіть точних записів не збереглося. Він харизматично притулився в глибокому каньйоні біля красивої бухти. Після екскурсії сідаємо на катер і вирушаємо у відкрите море — пошукаємо гігантських черепах! Дивує, наскільки прекрасні, величні і граціозні ці тварини. Зустріч з ними повністю змінює розуміння екологічних проблем. Людство просто зобов’язана зберегти цих тварин. Поплаваємо вдосталь (любителям глибини сподобається)), пообідаємо прямо на борту, нас закинуть в дивовижні місця, до яких неможливо підібратися з боку землі… Вечір присвятимо пляжингу, якого багато не буває, й організуємо прощальну гулянку. Скучно не буде — на Лікійці нудьги не існує 😉.

Заглянемо в чіралійські фруктові сади і прихопимо гостинців додому (без фанатизму — рюкзаки не гумові)). Сідаємо на автобус до Анталії, де і попрощаємося. З автовокзалу можна відразу їхати в аеропорт або затриматися в місті і оглянути визначні пам’ятки. І нехай наша пригода закінчилася, але цей похід Ви не забудете ніколи, а зі своїми новими друзями ще не раз розділите стежку!