Новорічний похід в Туреччині | Центральна Лікія

Група зустрічається на центральному автовокзалі Анталії. Звідси їдемо в Фініке, дорогою милуючись краєвидами гір і моря. Дорога веде вздовж берегової лінії, а з іншого боку неприступною стіною височіє Тахталі-Даг — найвища точка Західного Тавра. Проїдемо вхід в каньйон Гейнюк і вип’ємо чаю в кафешці з чудовим видом на пляж Чіралі. Фініке засноване фінікійцями в 5 столітті до н.е., біля нього починається частина Егейського моря, яку називають Бірюзове узбережжя. На набережній росте багато апельсинових дерев, і в цей час більшість з них покрито зрілими плодами. Саме апельсин є символом міста. Свій табір ми розіб’ємо прямо на пляжі і, якщо пощастить з погодою, побіжимо купатися. За вечерею знайомимося, їмо апельсини і гуляємо по набережній.

Починаємо активну частину нашого походу зимовою Лікійською стежкою. Відразу за містом починаються Таврійські гори, куди ми і прямуємо. Піднімаємося на перевал, за яким чекає сюрприз — руїни стародавнього Белоса і красивий вид на прибережний Демре. Поставимо намети прямо серед античних саркофагів і колон Белоса, а після заходу сонця будемо милуватися вогнями нічного міста. Лікійці створювали унікальні саркофаги, оскільки вірили, що чим вище похована людина, тим простіше душі дістатися до неба. По висоті саркофага можна зрозуміти, наскільки багатим був небіжчик, адже такі гробниці були недешевими і тільки знать могла собі їх дозволити. Біля кожного лікійського поселення є некрополь («Місто мертвих»), а найважливіше панство покоїться в склепах розміром з дім або в скельних гробницях.

👣 Перехід 15 км; ↑ набір висоти 800 м.

Ще трохи піднімаємося на високогір’я. Ми опинилися серед скель, величезних вулканічних каменів, дивних рослин і оливкових терас. З одного боку стежки здіймаються суворі хребти Центральної Лікії, а з іншого переливається синявою Середземне море. Неймовірно, що оливкові сади, створені ще лікійцями 2000 років тому, збереглися до наших днів, і ми маємо можливість помилуватися ними. У найстаріших олив стовбур розшаровується на безліч тонких секцій і виглядає як переплетіння ліан — дуже незвичайне і рідкісне явище. Увечері прийдемо до руїн одинокої церкви, біля якої влаштуємо табір.

👣 8 км; ↓ 590 м.

Починаємо спуск до узбережжя, плавно скидаючи висоту. Чарівна Лікійська стежка веде нас вниз через руїни античних поселень і некрополів. Клімат поступово теплішає і ми відчуємо наближення моря, що так і манить на горизонті. Стежка майже дика, тільки рідкісні туристи та пастухи ходять нею. Проведемо ніч на затишній галявині над Демре, помилуємося барвами заходу сонця і видами мальовничого містечка.

Сьогодні ми відвідаємо некрополь царів стародавньої Лікії — Міру. Вона відома відмінно збереженими гробницями, висіченими в прямовисних скелях. Цілий гірський схил перетворений в усипальницю царів давно зниклої цивілізації. Тут також є багато археологічних артефактів і величезний амфітеатр. Його розкопали зовсім недавно, тому він чудово зберігся і радує красою колон і барельєфів.

У самому центрі Демре відвідаємо церкву Святого Миколая. Саме тут жив улюбленець діточок – Святий Миколай. Пообідати можна в ресторанчику, де готують традиційні турецькі страви в печі — дуже смачно! Заночуємо в цікавому кемпінгу Адріаке поруч з причалом. Взимку кораблі стоять на березі і ми зможемо їх розглянути зблизька. Якщо пощастить, побачимо знаменитих морських черепах, якими славляться місцеві пляжі. Видно острів Кекова з численними скельними вершинами. Ночівля в Адріаке буде затишною і домашньою: прикрасимо гірляндами пальми в кемпінгу і посмажимо смаколики на мангалі 🙂

👣 7 км.

Сьогодні ми йдемо до руїн затонулого міста Сімена. Спочатку трек веде вздовж узбережжя, далі виводить на перевал і спускається до пастуших угіддь. Побачимо халупки, в яких влітку живуть пастухи, але на Новий рік вони, звичайно ж, йдуть в села. На переході викупаємося, заглянемо в бар і видеремося на руїни фортифікації з красивим видом.

Під вечір будемо в Сімені. В окрузі розкидані численні споруди часів Стародавньої Лікії і візантійський форт. Колись після землетрусу більша частина Сімени опинилася під водою, а на поверхні залишилася тільки фортеця і некрополь на вершині пагорба. Підемо туди на екскурсію, помилуємося красивою природою і побродимо вуличками туристичного поселення Кале Кой.

Далі йдемо до містечка Учаз і ставимо наш табір на галявинці на березі мальовничої затоки Кекова.

👣 13 км; ↑ ↓ 300 м.

Йдемо на причал, де чекає наша яхта, і відправляємося на морську прогулянку. Оглянемо затоплені руїни Сімени на острові Кекова — вода тут настільки прозора, що затоплені фундаменти прекрасно видно з борта яхти.

Нас відвезуть в мальовничу бухту Аперлае, де свого часу був великий порт. Як і сусідня Сімена, він здорово затонув, і цілі квартали опинилися під водою. Порт жив виловом молюсків, з яких добували цінну пурпурову фарбу. Оглянемо майже зруйнований форт і некрополь, з якого виходять впізнавані фотографії з походу по Лікійській стежці. На ніч перейдемо в сусідню бухту з комфортабельним кемпінгом (гарячий душ, електрика).

👣 2 км.

Сьогодні відвідаємо ще одне велике місто часів Лікії. Для цього ми заглибимося в материк і ненадовго піднімемося від моря. Апполонія стоїть на вершині гори вдалині від туристичних стежок, тут не проводилися археологічні розкопки і панує особлива атмосфера. Збереглися дві оборонні стіни — потужна лікійська і значно тендітніша візантійська, тож можна оцінити легендарну майстерність древніх будівничих. На центральній площі ми побачимо справжню полігональну кладку, точно таку ж, як в Південній Америці. Збереглися написи, колони з різьбленими капітелями, величезний некрополь, амфітеатр, міський резервуар для води і ще багато чого. Артефакти Апполонії сховані в густому лісі з ліанами, і ми відчуємо себе тут справжніми першовідкривачами.

Після екскурсії йдемо вниз до сіл та узбережжя. Дорогою буде кілька вьюпоінтів і мальовничих руїн, а до кінця переходу ми вийдемо на узбережжя. Стежка приведе на вулканічний пляж Узюм зі зручним кемпінгом, де ми відпочинемо після складного й насиченого треку.

👣 16 км; ↑↓ 470 м

Йдемо вздовж берега, минаючи бухти, скелі та ущелини, милуючись дивовижними пейзажами Лікійської стежки. Колись лава стікала тут прямо в море, і ми будемо йти прямо по застиглих лавових потоках. Сфотографуємося в печері з видом на Середземне море, заглянемо в гробниці, висічені в скелі (до них тут можна підійти впритул і навіть зайти всередину!). Піднімемося по крутому схилу з навішаними перилами, відчуваючи себе справжніми скелелазами, і відпочинемо на пляжі Лиман-Агзи.

Надвечір прийдемо в популярне серед європейців місто Каш, перлину Західної Лікійської стежки. Половина островів, які звідси видно, належать Греції, і це відчувається в архітектурі. Каш потопає в квітах, пальмах і апельсинах, тут є яскрава набережна з маяком і мариною (стоянкою яхт), багато сувенірних крамниць і чудових ресторанчиків з морепродуктами. На ніч можна зупинитися в колоритному кемпінгу або в одному з готелів, адже вони тут дуже недорогі. На цьому активна частина зимового походу Лікійською стежкою закінчується. На прощання організуємо святкову вечерю і продегустуємо середземноморську кухню.

👣 14 км; ↑↓ 400 м

Прийшов час прощатися з сонячної Туреччиною і новими друзями. Їдемо на автобусі в Анталію, і ввечері відлітаємо додому. З Каша також зручно добиратися в Даламан, тож можете планувати виліт і звідти, якщо будуть зручні авіаквитки. Зверніть увагу, що Ваш виліт сьогодні не повинен бути раніше 20:00.