Зимовий похід Горганами | Сходження на Стримбу, музеї Колочави

Інструктор зустрічає туристів на ж / д вокзалі у Воловці, де стартує наш зимовий похід Горганами. Трансфер відвозить нас в національний парк «Синевір», відомий на всю країну красою і багатством природи. Виїжджаємо на Синевірський перевал, висота майже 1000 метрів. Вже звідси можна насолодитися видами гірських хребтів і долин. Щовесни на цьому перевалі відбувається унікальний фестиваль «Проводи отар на полонини». Ми залишаємо речі в бусі (вони поїдуть прямо в готель) і починаємо перше в нашому зимовому поході сходження на вершину гори Кам’янка, 1578 м. Стежка веде нас в зачарований ліс, всипаний хрустким снігом. Йти радісно і приємно, хоча місцями важко — буде відмінна розминка перед завтрашньою вершиною. По дорозі минаємо кілька полонин, з яких відкриється мальовнича панорама. Нашу гору видно як на долоні, а навколо ще десятки гостроверхих горганських піків тягнуться в зимове небо. Чим ми вище, тим складніше йти, доводиться долати снігові замети і фірнові поля. Нагородою нам стане приголомшливий вид з Кам’янки і відчуття свободи, яке можливе лише в горах.

Вертаємося на перевал, звідки їдемо в готель грітися, вечеряти і відпочивати.

👣 Перехід 15 км; ↑↓ перепад висот 660м.

Наш готель знаходиться прямо під горою — з вікон відкривається вид, від якого захоплює дух, а сходження починається відразу за воротами). Нехай Вас не вводить в оману начебто незначна висота: від готелю і до вершини йде постійний і досить крутий підйом. На маршрут виходимо дуже рано, щоб точно встигнути повернутися до темряви. Зі Стримби видно ВСІ Горгани, Чорногору від Петроса і Говерли до Попа-Івана, Мармаросів, Роднянські Альпи в Румунії… далеко не зі всякої гори Ви побачите таке!

Ось демісезонні фотографії з вершини від наших гідів, а взимку буде видно ще краще!

Насолоджуємося панорамою і робимо купу крутих фотографій. Зимові походи в Карпати хороші тим, що в морозному повітрі практично 100% -а видимість і видно всі деталі гірського рельєфу на багато кілометрів в усі боки. Повертаємося в готель, де нас чекає смачна вечеря і святкова гуцульська баня!

👣 11 км; ↑↓ 1060м.

Колочаву називають «селом Десяти музеїв», і така кількість пам’яток в населеному пункті на 7000 жителів просто дивовижне! Значить, Колочаві є про що розповісти світу.

>> Перші колочавські поселенці приходили сюди в пошуках свободи від господарів і податей. Село прославилося завдяки Миколі Шугаю — карпатському «робін гуду», про якого писав відомий чех Іван Ольбрахт. По книгах Шугай і його ватага крала у багатих і роздавала бідним, хоча місцеві подейкують, що Микола був звичайним розбійником. Про багатство банди ходять легенди, одна з яких говорить, що її золото заховане на схилах знайомої нам Кам’янки.

Фінальним акордом нашого зимового походу стане знамените «Старе Село» – етнографічний музей під відкритим небом. Це, напевно, найкраще місце в Карпатах для вивчення історії та традицій гуцульського краю. Тут відтворені різні будинки і їх інтер’єри залежно від професії господаря: є єврейська корчма, пастуша колиба, школа і навіть жандармерія!.. дивовижне місце, зроблене з умінням і любов’ю. На території музею знаходиться вузькоколійка з потягами і вагончиками найрізноманітнішого призначення. Цю ж/д гілку угорці і росіяни використовували для транспортування лісу, а зараз її ділянку реставрували і зібрали в музеї найцікавіші експонати різних часів.

Після огляду і екскурсії нас чекає приємний бонус — заїдемо в гості до бурих ведмедів! І це не просто якийсь зоопарк, а центр реабілітації, де у ведмедиків є великі вольєри-території. Тварини відчувають себе як вдома. Ми будемо ходити по спеціально облаштованих стежках і оглядових майданчиках, спостерігаючи за поведінкою бурих ведмедів в максимально природному середовищу. Тут знаходять притулок ведмеді, травмовані жорстоким поводженням людей: після цирків, ресторанів і тому подібних «веселих» розваг. Їх годують, лікують, стежать за безпекою середовища. Якщо залишиться час і на момент походу снігу в Карпатах буде небагато, попутно заскочимо на озеро Синевір (в холодні зими воно замерзає і ховається під кучугурами).

Їдемо у Воловець, де наш зимовий похід по Горганах закінчується. Сідаємо на потяг додому, везучи з собою спогади про красу засніжених Карпат і багатство Гуцульщини.