Наодинці з Карпатами 🐾 Два світи | Похід по Горганах й Свидовцю

Група збирається на центральному ж / д вокзалі міста Івано-Франківськ. Після зустрічі з інструктором і розподілу речей сідаємо в трансфер і їдемо до селища Бистриця, звідки почнеться наш похід по Свидовцю. Минаємо Бистрицю і входимо в пояс ялинових лісів. На узбіччях і узліссях нас чекають літні ласощі — ягідки суниці. Восени тут багато грибів, ну а навесні — крокуси! Чим ми вище, тим мальовничішим стає ліс. Камені і стовбури дерев поросли мохом і папороттю, зі схилів тут і там збігають струмочки. Піднімаємося до перевалу Легіонів. Тут в 1914 році проклали дорогу польські легіонери, що служили в австро-угорських військах. Звідси нам відкриються перші панорами Карпат.

Пройдемо 9 км; піднімемося на 350м.

По гірському хребту йдемо до полонини Патнир. У травні вона вкривається суцільним фіолетовим килимом з квітучих крокусів. Їх помаранчеві рильця тягнуться до сонця, і в пам’яті спливає інша назва цієї дивовижної квітки – “шафран”. Піднімаємося на гору Братківська. Йдемо альпійськими луками, продираємося крізь зарості альпійської сосни. З Братківської відкривається чудовий вид на головні піки Горган і на гірський масив Свидовець, який тягнеться величезною дугою з південного сходу на північний захід. До речі, південний схил гори має такий ухил, що зимовий спуск звідси на лижах сподобається навіть дуже завзятим фанатам адреналіну.

Продовжуємо наш похід до Свидовця і проходимо величезні пасовища, які дуже контрастують з темнохвойними лісами, що залишилися позаду. Спускаємося на перевал Околи, на південному схилі якого бере початок річка Чорна Тиса, а на заході – Турбат, притока Брустурянки. За часів Австро-Угорщини тут розташовувався пансіонат, який давно вже забули, але природа ще зберегла про нього спогади. Дикі туї, посаджені колись навколо пансіонату, своїм виглядом сильно вибиваються з традиційного карпатського пейзажу. У такому незвичайному місці ми і розіб’ємо табір.

Пройдемо 16 км; піднімемося на 600м; спуск 500м.

Залишаємо кам’яні розсипи і смерекові ліси Горган, стежка веде нас все вище – до масиву Свидовець. Завзято йдемо до вершини гори Татарука в північній частині Свидовця. Виходимо до льодовикового озера Трояска, біля якого поставимо намети. День згасає і, помилувавшись заходом сонця над Свидовцем, ми вкладаємося спати.

Пройдемо 7 км; піднімемося на 500м; спуск 200м.

Продовжуємо трекінг по абсолютно дикій місцевості без найменших ознак цивілізації. Повітря тут ідеально чисте, природа незаймана. Йдемо над зоною лісу грандіозними просторами субальпіки, відпочиваємо від міської суєти і штовханини. Довкола нас тільки гори і тиша, під ногами – стежка та крокуси…

Піднімаємося на хребет Апшинець і завмираємо в захопленні: перед нами відкривається панорама приголомшливого озера Догяска, оточеного крутими схилами льодовикового кара. Догяска (інша назва Геришаська) — найбільше високогірне озеро в Карпатах (1577м) площею 1,2га. Зараз воно ще повністю не звільнилося від снігу і від цього ще більш прекрасне.

Але наш похід по Горганах і Свидовцю ще не закінчено і ми йдемо далі по всіяному альпійськими травами хребту. Стаємо табором на полонині Геришаська.

Пройдемо 10 км; піднімемося на 200м; спуск 150м.

Траверсуємо гору Стіг (1653м) і виходимо на полонину Драгобрат. Далеко внизу видно гірськолижний курорт з майже ляльковими будиночками. Підйом на Близницю буде досить крутим, але мальовничим, адже звідси Чорногора і Петрос видно як на долоні, а в ясну погоду навіть можна розглянути обсерваторію на Попі Івані.

Проходимо скелі Жандарми, де все ще ростуть едельвейси. На жаль, без альпнавичок і страховки до них не підібратися). Круті обриси Жандармів зачаровують… Жандарми – три скельних виступи на схилі Близниці, які здаля нагадують людські фігури.

Взагалі Близниця — містична гора для гуцулів, з нею пов’язано безліч легенд і повір’їв, які наш інструктор розповість вам по дорозі;) Місцеві вважають, що між вершинами гори зароджуються грозові хмари, а коли запитати їх, яка буде погода – насамперед обернутися на Близницю, подивляться – і ніколи не помиляться з відповіддю. Підкорюємо найвищу точку нашого походу по Свидовцю. Між двома вершинами Близниці є ще одна приголомшлива скеля – Ікло (назва досконально описує її форму), а прямо біля наших ніг, в глибокому крутому котловані, блищать два льодовикових озерця. Робимо панорамні фотографії і починаємо спуск до полонини Гропа.

Пройдемо 9 км; піднімемося на 250м; спуск 580м.

Занадто швидко підійшов до кінця наш похід. Спускаємося крізь щогловий буковий ліс в село Кваси. Таких лісів в Карпатах майже ніде вже не побачиш. У Квасах тече бурхлива річка Тиса і є кілька цілющих джерел з такою смачною мінеральною водою, яку Ви не пробували ще ніколи.

Вдосталь насолодившись водою, сідаємо в автобус і їдемо святкувати в Івано-Франківськ, зачаровані красою карпатських гір, чистотою повітря, прозорістю річок і озер.

Пройдемо 4 км; спуск 700м.