Наодинці з Карпатами 🐾 Хребет Синьогора | Сходження на Сивулю й Ігровець

Зустрічаємося з гідом на ж/д вокзалі Франківська, відкіля їдемо на офіс клубу. Тут можна взяти на прокат спорядження й залишити непотрібні в горах речі. Стартуємо в гори, Синегора ближче, аніж Говерла чи Мармарош, тож буде більше часу на єднання з природою. В селі Стара Гута (там поряд дача Ющенка, ага, чувак знає толк в хороших локаціях) вигружаємося з мікроавтобуса і починаємо мальовничий трекінг лісом. Класичні карпатські смереки огорнуть нас прохолодою та неповторним ароматом. Подушки моху пружинитимуть під ногами, бо їх тут ще не стоптали десятки тисяч “підкорювачів Говерли” і не роз’їздили микуличинські джипи. Папороть, гриби та ягоди стануть вірними супутниками посеред гірської тиші.

Без особливих перепадів висоти приходимо на стоянку на поляні з купою дрів (і кусючої мошкари, візьміть репелент щоб вона не зіпсула Вам вечір). Кинемо рюкзаки в хащі і радіально піднімемося на гору Ігровець, або Ігровище. Його так називають місні гуцули через щорічне мега-токування оленів на грандіозного розміру вершині. Вона чимось нагадує стадіон: величезна кам’яниста площадка, де полюбляють тусуватися горганські копитні: олені, косулі та сарни. Спускаємося до стоянки, розкладаємо табір, збираємо гриби, розводимо варту, варимо вечерю і займаємося рештою приємних речей, як-от теревені, на які не вистачає часу у містах. В цьому нам допоможе чарівна карпатська ніч під зоряним ковпаком, прорізаним Чумацьким шляхом, та повна відсутність зв’язку. Ласкаво просимо в Карпати!)

👣 11 км,↑ 640 м.

Радіалка 7 км, перепад висоти 470м.

Чи мріяли Ви потрапити до Пекла? Бо нині якраз туди підемо)) Після сніданку починаємо довгий та доволі складний підйом на хребет Сивулі. Горганські підходи справді круті, вони такі у всіх масивах, тож постараємося їм то пробачити, змиритися і перетерпіти пару годин. Піднімаємося на першу гору в нашому списку — Боревку, котра входить в Синьогорський хребет, а після неї все піде як по маслу: шикарні панорамні види нон-стоп, легкі підйомчики та спуски, споглядання краси Карпат, дослідження воєнних укріплень вздовж маршруту (по цьому хребту проходила лінія фронту, уявляєте?). Проходимо вершини Лопушної, Великої та Малої Сивулі. З останньої відкривається такий вид, що його можна уявити хіба в казці. Перед нами всі Горгани, Чорногора, Свидовець, навіть Мармароси видно.

Спускаємося на полонину Рущина, де бере початок ріка Бистриця — сфоткаєтесь біля її витоку. Станемо табором над прірвою, що називається урочище Пекло, де будемо милуватися його скельними виходами на фоні безмежної панорами Карпат, закусуючи їх чорницями. Про Пекло, звісно, є легенда, в котрій мовиться щось про невірних жінок, котрих гуцули сюди приводили, але то вже Вам гід борше розкаже:))

👣 10 км, ↑ 680 м, ↓ 550 м спуску.

Стежка вниз проходить феноменально красивим лісом. Струмок, що тече поруч, повільно перетворюється на водопадистий гірський потік, в якому можна попутно викупатися. Через кілька годин виходимо на дорогу, що плавно веде до села. До останньої миті з неї видно гори, на полянах уздовж неї якраз і проводяться грибні змагання. У Гуті зайдемо до водоспаду Кузьминець і при бажанні покупаємося в освіжаючій, кришталево чистій воді. Далі на нас чекає бус, який відвозить до Франківська. Зайдемо до ресторану прикарпатської кухні відзначити сходження, і прощаємось один з одним. Але дружба, перевірена вершиною, назавжди залишиться з нами, як і краса Синьогори.

👣 12 км, 500 метрів спуску.